Російські шпигуни не змогли або не захотіли передати Путіну тверезі оцінки щодо України напередодні повномасштабного вторгнення

Про це йдеться у матеріалі The Washington Post.

В останні дні перед повномасштабним вторгненням в Україну російська служба безпеки почала надсилати загадкові інструкції інформаторам у Києві. Зокрема їх закликали забиратись геть з Києва, однак ключі від домівок попросили залишити.

Ці вказівки надійшли від старших офіцерів підрозділу Федеральної служби безпеки (ФСБ) Росії з прозаїчною назвою — Управління оперативної інформації — але зі зловісним завданням: залишити Україну без законно обраної влади та контролювати встановлення проросійського режиму.

Такі повідомлення свідчили, наскільки РФ вірила у можливість швидкого захоплення України. Оперативники ФСБ були настільки впевнені, що невдовзі контролюватимуть важелі влади в Києві, за словами українських та західних силовиків, що останні дні перед 24 лютого вони витратили на організацію безпечних будинків та помешкань у квартирах інформаторів та інших місцях для запланованого припливу персоналу.

“Вдалої подорожі!”, згідно з перехопленими повідомленнями, один офіцер ФСБ побажав іншому, якого відправили для спостереження за очікуваною окупацією. Немає жодних ознак того, що цей співробітник ФСБ дістався української столиці, оскільки плани ФСБ зазнали краху на тлі відступу російських військ у перші місяці війни.

Повідомлення, що викривають ці приготування, є частиною більшої кількості конфіденційних матеріалів, отриманих українськими та іншими спецслужбами та розглянутих The Washington Post. Вони пропонують рідкісне уявлення про діяльність ФСБ — розгалуженої служби, яка несе величезну відповідальність за невдалий російський військовий план і пиху, яка його спричинила.

Агентство, сфера діяльності якого включає внутрішню безпеку в Росії, а також шпигунство в колишніх радянських державах, ФСБ десятиліттями шпигувала за Україною, намагалася кооптувати її інституції, платила посадовцям і працювала, щоб перешкодити будь-якому намаганню Києва тримати курс на Захід.

Жоден аспект розвідувальної місії ФСБ за межами Росії не був важливішим, ніж проникнення в усі верстви українського суспільства.

І все ж агентству не вдалося вивести український уряд з ладу, розпалити проросійські настрої у суспільстві чи перервати владу президента Володимира Зеленського. Її аналітики або не розуміли, наскільки сильно Україна відповість, казали українські та західні офіційні особи, або розуміли, але не могли чи не хотіли передати такі тверезі оцінки президенту Росії Володимиру Путіну.

“Росіяни помилилися на милю. Вони організували цілу військову операцію, щоб захопити стратегічні об’єкти, що було їм не до снаги. Помилка Росії була дійсно фундаментальною і стратегічною”, — сказав високопосадовець США, який має регулярний доступ до секретних розвідданих про Росію та її служби безпеки.

Файли свідчать, що підрозділ ФСБ, відповідальний за Україну, збільшився за кілька місяців до війни та розраховував на підтримку широкої мережі платних агентів в українському апараті безпеки. За словами офіційних осіб, деякі підкорялися вимогам і саботували оборону України, тоді як інші, схоже, брали гроші у ФСБ, але після повномасштабного вторгнення відмовились виконувати завдання.

Є записи, які додають загадковості російським прорахункам. Масштабні опитування, проведені для ФСБ, свідчать, що значні верстви населення України були готові протистояти агресії Росії, і що будь-які очікування, що війська РФ зустрінуть як визволителів, були безпідставними.

Та попри це, за словами офіційних осіб, ФСБ продовжувала годувати Кремль райдужними оцінками про те, що українські громадяни радітимуть російським військам і відновленню дружнього до Москви правління.

“ГРУ та російська армія видавали бажане за дійсне. Відчуття того, що на їхньому шляху будуть кидати квіти, у них виникло після тверджень ФСБ”, – сказав один з західних співробітників служби безпеки.

За словами офіційних осіб, дотримуючись цих помилкових припущень, ФСБ відстоювала військовий план, який базувався на ідеї, що блискавичний напад на Київ повалить уряд за лічені дні. Зеленський був би мертвим, полоненим або у вигнанні, створюючи політичний вакуум, який агенти ФСБ повинні були заповнити.

Натомість оперативники ФСБ, які в якийсь момент досягли околиць Києва, були змушені відступити разом із російськими військами, повідомили українські силовики. Замість того, щоб керувати формуванням нового уряду в Києві, ФСБ тепер зіштовхнулась зі складними питаннями в Москві щодо того, що їм вдалось досягти за довгі роки в Україні та куди поділось виділене на спецоперацію проти Києва фінансування.

Плани ФСБ і спроби українських органів безпеки перешкодити їм — за підтримки ЦРУ, британської МІ-6 та інших західних спецслужб — є частиною тіньової війни, яка розгорталася паралельно з військовою кампанією Росії. Це конфлікт, який тривав задовго до вторгнення 24 лютого, і його лінії бойових дій розмиті заплутаною та взаємосуперечливою історією російських служб та їхніх українських колег, які почалися як породження КДБ радянської доби.

Зараз СБУ намагається позбавитись від російських кротів і диверсантів у своїх лавах. Кількох старших офіцерів заарештовано та визнано зрадниками Зеленським, який у липні пішов на несподіваний крок, усунувши з посади голову СБУ Івана Баканова — друга дитинства.

Вважається, що Путін не вживав подібних дій проти жодного зі своїх керівників шпигунів, попри те, що вони передавали Кремлю неправильні дані щодо України.

Серед тих, хто планував прибути до Києва наприкінці лютого, був Ігор Коваленко, якого Україна ідентифікувала як високопоставленого офіцера ФСБ, котрий протягом багатьох років був головним куратором деяких із найвидатніших українських політиків і урядовців, що таємно отримували зарплату в Кремлі, зокрема члени опозиційної партії, співголовою якого є Віктор Медведчук, близький друг Путіна.

Розмова Коваленка з підлеглим ФСБ 18 лютого свідчить про те, що він хотів оселитись у Києві на Оболоні, в квартирі з видом на Дніпро. У цій квартирі жив інформатор ФСБ, і Коваленко активно цікавився його даними.

Згодом українська влада повідомила, що жителя цієї квартири затримали та допитали. Ним виявився співробітник уряду Зеленського.

Офіційні особи відмовилися називати особу інформатора, але сказали, що він зізнався, що отримав інструкції ФСБ: за кілька днів до вторгнення спакувати свої речі, залишити ключі та виїхати зі столиці, щоб забезпечити свою особисту безпеку під час початкової фази війни.

Під час допиту він назвав номери телефонів і кодові слова, за допомогою яких спілкувався з куратором.

Інші інформатори, затримані українською владою, надали подібні свідчення, сказав один із чиновників: “Їм сказали: “Коли ти повернешся, все буде інакше””.

Деталі, опубліковані Peacemaker і підтверджені українськими силовиками, описують Коваленка як 47-річного ветерана розвідувальної служби, який в останні роки відповідав за управління таємними зв’язками агентства з парламентом України та основною проросійською партією.

Українська влада вважає, що Коваленко, можливо, перебував лише за кілька кілометрів від столиці в березні, супроводжуючи російські війська тоді за межами міста. Але команда ФСБ, призначена для проведення операцій у Києві, була змушена відмовитися від цього плану, коли російські війська почали відступ.

Коваленко є старшим офіцером підрозділу ФСБ — Дев’ятого управління Департаменту оперативної інформації — головною метою якого протягом багатьох років було забезпечення поступливості України щодо Москви.

Департаментом керує старший офіцер ФСБ Сергій Бесєда, який, за словами українських чиновників, розпочав свою кар’єру в КДБ наприкінці 1970-х років і був призначений на закордонні посади, включаючи Кубу, перш ніж повернутися до Москви, щоб очолити операції в Україні, Грузії та інших колишніх радянських республіках.

Після того, як наприкінці 2013 року в Києві спалахнули протести проти проросійського уряду Віктора Януковича, “Бесєда” з’явився в українській столиці, закликаючи Януковича застосувати смертоносну силу для придушення повстання, яке пізніше буде відоме як Революція на Майдані, заявили українські чиновники.

У 2019 році ФСБ почала значне розширення свого підрозділу в Україні: група зросла з 30 офіцерів до 160 минулого літа.

Щоб залучити новобранців з інших підрозділів, ФСБ пропонувала премії та безоплатне житло в будинках, що прилягають до навчальної академії ФСБ на Мічурінському проспекті в Москві, повідомили чиновники. Офіцери, які прибули, отримали території в Україні та отримали завдання розробити списки колаборантів для роботи, а також противників для нейтралізації.

Спершу цей сплеск розглядався як чергова авантюра, спрямована на “повернення російського впливу в Україні”, — сказав співробітник служби безпеки в Києві, який брав участь у відстеженні операцій ФСБ. Але в ретроспективі це, можливо, був ранній сигнал того, що Росія перемикає фокус з формування подій в Україні на плани “її захоплення”.

Коли військова мобілізація Росії прискорилася минулого року, СБУ була завалена додатковими розвідданими від західних шпигунських служб.12 січня директор ЦРУ Вільям Дж. Бернс прибув до Києва з докладним досьє про плани Росії та командою американських чиновників, які намагалися переконати Зеленського та його найближче оточення, що війна неминуча.

Проте, коли команда ЦРУ від’їхала, керівники української розвідки зібралися з Зеленським, щоб провести брифінг, який був більш двозначним.

“Ми передали всю інформацію, якою поділилися американці, без жодних змін. Але водночас наша інформація говорить про те, що росіяни не планують війни в такому великому масштабі, і цьому судженню надається така ж вага, як і попередженням ЦРУ”, – сказав тоді один з посадовців.

Через десять днів після візиту Бернса британський уряд заявив, що він має “інформацію, яка вказує на те, що російський уряд прагне встановити проросійського лідера в Києві, коли він розглядає питання про вторгнення та окупацію України”.

У британському файлі проросійського ексдепутата українського парламенту Євгена Мураєва назвали “потенційним кандидатом”. Однак це твердження Мураєв відкинув як “смішне” у відповіді Associated Press.

Британська заява також перелічила колишніх членів кабінету Януковича, стверджуючи, що вони мали зв’язки з російською розвідкою, і що офіцери, з якими вони контактували, були “залучені до планування нападу на Україну”.

Приблизно в той же час органи безпеки України виявили ознаки того, що оперативники ФСБ підтримували прямий зв’язок з ВДВ Росії. За словами офіційних осіб, така пряма взаємодія між ФСБ і військовими частинами була настільки незвичною, що це було розцінено як тривожний знак спільного оперативного планування.

Здається, це занепокоєння було цілком обґрунтованим. Російські ВДВ відіграли вирішальну роль у захопленні аеропорту в Гостомелі, що на околиці Києва, в перші години вторгнення. Це був ключовий вузол для очікуваного нападу на столицю, і офіцери ФСБ були помічені там перед тим, як російські війська були витіснені зі злітно-посадкової смуги, повідомили чиновники.

Однак інші дані розвідки, які надійшли із запізненням, здавалося, ставлять під сумнів ідею того, що Росія взагалі була готова до повномасштабного бою, не кажучи вже про планування.

У середині лютого Служба зовнішньої розвідки України (СЗР) направила агентів до Росії для проведення операцій спостереження за військовими частинами. Одна команда натрапила на потьомкінське село російської техніки з десятками припаркованих танків у супроводі невеликої частини охорони. Ні операторів танків, ні бригад технічного обслуговування поблизу не було.

В інших місцях українські шпигуни натрапили на сцену дисциплінарного хаосу: черги застряглих російських автомобілів у супроводі військових, які обмінювали пальне та інші припаси на алкоголь. “Багато з них були п’яними”, – сказав український чиновник, який переглядав звіти про те, що бачили українські шпигуни.

Ці сцени викликали сумніви серед радників Зеленського з безпеки, деякі з яких, зрозуміло, не бажали вірити, що Україні залишились лічені місяці. Навіть зараз, через кілька місяців, багато хто продовжує висловлювати недовіру щодо того, що Росія просувалася вперед з такою поганою підготовкою.

Європейські чиновники також залишилися скептичними. 8 лютого в Києві президент Франції Емманюель Макрон заявив, що отримав від Путіна особисті запевнення, що Росія не буде загострювати ситуацію. Глава розвідки Німеччини Бруно Каль за кілька днів до цього заявив, що рішення Путіна про те, чи атакувати, “ще не прийнято” (Каль був у Києві в день початку вторгнення, і його довелося евакуювати машиною до Польщі).

Зрештою, багато українських силовиків вважали, що нарощування військової сили Росією було здебільшого психологічним трюком, але Москва могла використати ракетні удари та вторгнення повітряно-десантних підрозділів та елітних підрозділів спецназу, щоб повалити уряд, який, на її думку, балансує. На той час рейтинг Зеленського різко впав приблизно до 26%, оскільки Україна зіткнулася з енергетичною кризою та тиском на її валюту, що чиновники пояснювали російським саботажем.

“Ми не уявляли… якогось класичного вторгнення в стилі Другої світової війни з танками, артилерією та піхотою”, — сказав високопоставлений український силовик.

За його словами, Україна помилялася щодо намірів Росії, але навіть Москва, можливо, не передбачала великої сухопутної війни.

“Вони очікували, що хтось відкриє ворота. Вони не очікували опору”, – додав він.

Цього місяця в інтерв’ю The Post Зеленський сказав, що задовго до вторгнення Росія вела “гібридну війну проти нашої держави. Був енергетичний удар, був політичний удар”.

“Вони хотіли змінити владу зсередини країни. У мене було відчуття, що (росіяни) хотіли підготувати нас до м’якої капітуляції”, – сказав він.

Українська СБУ, як і її російський аналог, є прямим нащадком КДБ. СБУ займає колишню штаб-квартиру КДБ у Києві, вона організована навколо тієї ж бюрократичної структури, що й її радянський попередник, і в ній працює не розголошена кількість офіцерів, які навчалися в академії КДБ у Москві або її наступника ФСБ після розпаду СРСР.

Нинішні та колишні українські силовики кажуть, що побоюються, що якась частина їхніх колег може підтримувати Росію.

Один чиновник сказав, що він потягнувся до телефону на другий день війни, щоб почати дзвонити підлеглим та передати накази. Але він вагався, коли набирав номер, оскільки хвилювався, що на його дзвінок ніхто не відповість або ж виявиться, що старші офіцери підтримали росіян.

За його словами, він був приголомшений, коли ті, кому він телефонував, не лише відповідали, але й виконували накази з точністю та рішучістю, які рідко траплялися до конфлікту.

Україна робила неодноразові спроби очистити свої лави від проросійських осіб, одного разу навіть залучивши офіцера ЦРУ до внутрішніх радників із викорінення проникнень ФСБ. Але, маючи приблизно 27 000 співробітників, що робить СБУ принаймні в п’ять разів більшою, ніж MI5, її британський еквівалент, СБУ важко розв’язати цю проблему.

Кільком високопосадовцям СБУ висунули звинувачення у державній зраді. Серед них – колишній керівник дирекції агентства в Херсоні, на півдні України, якого звинуватили в тому, що він наказував підлеглим залишити свої посади, коли російські війська наводнили регіон.

Минулого місяця українська влада заарештувала ще одного офіцера СБУ Олега Кулініча, якого посадив у вищі лави служби Баканов, очільник СБУ та друг дитинства Зеленського.

Звинувачення проти Кулініча підкреслюють поширеність російського проникнення. Звинувачення, висунуті українською владою, описують його як частину осередку сплячих агентів, якою керує Володимир Сівкович, колишній заступник голови Ради безпеки України, якого в січні Міністерство фінансів США ввело під санкції за роботу “з мережею російських агентів розвідки”.

За два роки до війни Сівкович “поставив завдання перед Кулінічем” почати викрадати секретні внутрішні файли СБУ, які “становитимуть оперативний інтерес” для спецслужб Російської Федерації, йдеться в обвинуваченні.

Згідно з документом, вони вступили в змову, щоб сприяти тому, щоб інший ймовірний російський шпигун узяв під контроль управління контррозвідки СБУ. Відповідно до інформації, оприлюдненої сербською владою, цього фігуранта, Андрія Наумова, заарештували в Сербії в червні з готівкою та дорогоцінним камінням на суму понад 700 000 доларів.

Згідно з українським звинуваченням, у ніч перед вторгненням Росії Кулініч “навмисно” заблокував поширення розвідданих, які попереджали про те, що російські війська в Криму залишилися за кілька годин до початку атаки.

Рішення Зеленського усунути Баканова з посади голови СБУ після арешту Кулініча було зумовлене обуренням тим, що той не зміг очистити відомство від симпатиків Росії, заявив заступник глави Офісу президента України Андрій Смирнов.

Через шість місяців війни ми продовжуємо виявляти купу цих людей”, – сказав він.

Загалом в Україні затримано понад 800 осіб, підозрюваних у розвідувально-диверсійному пособництві Росії, повідомляє МВС України. Влада також вжила заходів проти підозрюваних агентів впливу в уряді, парламенті та політиці.

Головним серед них є Медведчук, голова опозиційної партії, який має настільки тісні зв’язки з Путіним, що російський лідер є хрещеним батьком його молодшої дочки.

Українські офіційні особи описували 68-річного Медведчука як кмітливого політичного оператора, який сам плекав амбіції на високу посаду і, ймовірно, був би маріонетководом будь-якого режиму, встановленого Кремлем.

У травні 2021 року уряд Зеленського висунув Медведчуку звинувачення в державній зраді та відправив його під домашній арешт. Медведчук заперечував будь-які правопорушення і заявив, що буде боротися, щоб очистити своє ім’я. Потім він утік у перші дні війни, але в квітні його знову затримали, і тепер він очікує суду.

“Коли вони почали 24 лютого, завдання було взяти Київ. Вони очікували, що це призведе до ефекту доміно, який охопить всю країну. Вони спочатку візьмуть центральну владу, а потім посилять присутність у регіонах”, – сказав український силовик.

У межах цього плану, ФСБ вишикувала принаймні два проросійські уряди в очікуванні — а не лише один, як попереджав британський уряд. Українські офіційні особи заявили, що незрозуміло, чому Росія мобілізувала дві групи, хоча деякі припустили, що Путін, можливо, просто хотів мати різні варіанти.

Один, розташований у Білорусі, був зосереджений на Януковичі. 7 березня літак, який належав колишньому президенту України, приземлився в Мінську, його прибуття розглядалося як ознака того, що Росія може спробувати реанімувати політика, якого кремлівські чиновники все ще називають після його усунення в 2014 році “легітимним” лідером країни.

Після цього Янукович виступив із відкритим листом до Зеленського, який транслювало російське державне інформаційне агентство, в якому він сказав українському президенту, що його обов’язок — “зупинити кровопролиття та досягти мирної угоди за будь-яку ціну”. Згідно з даними, перехопленими українською розвідкою, протягом наступного тижня начальник служби безпеки Януковича тричі спілкувався зі старшим офіцером українського підрозділу ФСБ.

Друга група, до якої входили колишні члени уряду Януковича, зібралася на південному сході України, коли територія там перейшла до російських військ. Серед них був Олег Царьов, колишній лідер “Партії регіонів” Януковича, який заявив про свою присутність в Україні в додатку для обміну повідомленнями Telegram, заявивши, що “Київ буде вільним від фашистів”.

У телефонному інтерв’ю The Post минулого місяця Царьов сказав, що він навіть переїхав у райони поблизу Києва протягом перших тижнів війни, подорожуючи з “друзями”, яких він відмовився назвати. Він не став відповідати на питання про те, чи брав участь у змові щодо захоплення влади, зазначивши лише, що, перебуваючи за межами Києва, “у мене ні з ким не було домовленостей про новий уряд”.

Майже всі розвідувальні служби різних країн світу робили неправильні оцінки щодо війни в Україні.

Американські розвідувальні служби передбачили наміри Путіна, але недооцінили здатність України протистояти натиску — помилка, яка сприяла початковим ваганням Сполучених Штатів надсилати важку та складну зброю.

Схоже, що українські служби занадто багато врахували ознак того, що російські війська були погано підготовлені до повномасштабних боїв, протидіючи попередженням Заходу про вторгнення, яке відбулося за милі від столиці.

Провали російської розвідки в Україні здаються більш системними, її роботу затьмарюють ненадійні джерела, перешкоди доносити Кремлю сувору правду та ендемічна упередженість, яка відповідає зневажливому ставленню Путіна до країни.

За словами офіційних осіб, ФСБ підживлювала цю динаміку своїми оцінками, сформульованими на догоду Кремлю, і джерелами, які мали власні причини — політичні та фінансові — заохочувати Росію до повалення київського уряду.

Конфіденційні звіти дослідницького центру, який має тісні зв’язки з ФСБ, московського Інституту країн СНД, спонукали Москву відновити контроль над своїм сусідом. У звіті на початку 2021 року, який отримав The Post, говориться, що це єдиний спосіб “позбавити Росію від вічної загрози… з боку маріонеткової держави, готової виконати будь-який наказ ворожих сил Заходу”.

Директор інституту Костянтин Затулін наполягав у телефонному інтерв’ю, що він виступав проти застосування військової сили проти України, і поклав провину за “завищені очікування” Кремля щодо того, чого може досягти вторгнення, на перебільшення союзників Кремля в Україні.

Першим серед них був Медведчук, який на початку 2000-х років обіймав посаду глави президентської адміністрації, перш ніж зробити бізнес і стати співлідером головної проросійської партії України.

На відміну від інших українських діячів, Медведчук перебував у прямому контакті з Путіним. Його голос був найпомітнішим у хорі союзників Кремля, які запевняли Москву, що Зеленський – слабкий, що його уряд впаде, і що  український народ буде радо зустрічати російські війська, заявили чиновники.

Останніми роками Медведчук, видається, використовував свою бізнес-імперію, щоб закласти основу для дій Росії проти Києва. Його телевізійні станції регулярно критикували Зеленського та транслювали проросійську пропаганду, включаючи дискредитовані заяви про те, що Сполучені Штати мають біолабораторії в країні, щоб допомогти Україні розробити біологічну зброю. Його компанії, які включали частку в нафтопереробному заводі на півдні Росії, служили каналом для грошей, які надходили до проросійських сил і підтримували змови з дестабілізації київської влади, заявили чиновники.

Оскільки його діяльність ставала все більш нахабною, Сполучені Штати та Україна виступили проти його мережі.

Міністерство фінансів США, яке раніше ввело санкції проти Медведчука, у січні розпочало переслідування ключових партійних “лейтенантів”, звинувативши їх у співпраці з російською розвідкою в спробах “перехопити український уряд і контролювати критичну інфраструктуру України за допомогою окупаційних сил”.

Один із тих соратників, які потрапили під санкції, Олег Волошин, заперечував, що він або Медведчук мали будь-яку конкретну попередню інформацію про план вторгнення Росії, або що вони прагнули повалити уряд Зеленського. У телефонному інтерв’ю The Post минулого місяця Волошин звинуватив у війні Зеленського, заявивши, що репресії проти Медведчука та його прихильників змусили Москву захищати своїх союзників.

Відмова Москви від Медведчука стала однією з небагатьох видимих ​​ознак образи Путіна.

Після захоплення Медведчука в середині квітня українська влада запропонувала відправити його до Москви в рамках обміну полоненими. Але чиновники заявили, що Кремль не виявляв жодного інтересу до будь-якої угоди, яка звільнила б олігарха.

“Для Кремля він – зрадник, тому що забрав усі гроші і не дав жодних результатів. Медведчук – це розіграна карта, вони більше ніколи його не використають. Він зараз не хоче їхати в Росію, тому що йому поставлять найнеприємніше питання в світі: а як же гроші? Куди вони поділися?” — сказав Костянтин Батозький, який був радником донецького губернатора до захоплення регіону проросійськими сепаратистами.

Один із найбільш дивних аспектів прорахунку Росії полягає в тому, що ФСБ отримала інформацію, яка свідчить про те, що війна з Україною не буде безслідною.

Згідно з копіями, отриманими українською розвідкою, нещодавні опитування, проведені організацією, тісно пов’язаною з ФСБ, показали, що Путін був дуже непопулярним в Україні, і що думка про те, що російські війська будуть вітати, є вигадкою.

Опитування, проведене компанією Research & Branding у квітні 2021 року, показало, що 84% українців розглядали б будь-яке подальше вторгнення російських військ як окупацію, і лише 2% бачили б такий сценарій як звільнення.

Згідно з 26-сторінковим документом, проаналізованим The Post, друге опитування, проведене наприкінці січня, за кілька тижнів до війни, запитувало українців про сценарії вторгнення надзвичайно детально. За словами українських чиновників, його замовив і подарував Сівкович, колишній помічник Януковича, якого звинувачують у керуванні сплячими агентами.

Наприкінці опитування постає найгостріше питання: “Чи готові ви захищати Україну в разі такої необхідності?” Загалом 48% відповіли ствердно.

Українські офіційні особи заявили, що це число слід було сприймати як ознаку рішучості, що свідчить про те, що мільйони громадян готові підняти зброю проти Росії. Проте ФСБ могла зробити інший висновок з тих же даних, вважаючи, що лише меншість українців була віддана захищати свою країну.

Наслідки для ФСБ було важко визначити на тлі інформаційного тиску, який Путін чинить на російські ЗМІ.

Попередні повідомлення про те, що Бесєду, відповідального за управління ФСБ України, було понижено в посаді або навіть ув’язнено, скептично сприймають представники розвідки США та інші країни, які кажуть, що не бачили жодної інформації, яка б припускала, що хтось із російських керівників розвідки стикався з такими наслідками.

“У нас є досить вагомі підстави вважати, що він все ще працює”, — сказав про Бесєду високопоставлений чиновник США.

Чиновник також сказав, що немає жодних ознак того, що голова ФСБ Олександр Бортніков був притягнутий до відповідальності за невдачі свого відомства.

Високопоставлений російський політик, який має тісні зв’язки з Кремлем і ФСБ, також заявив в інтерв’ю, що Бесєда продовжує виконувати свої обов’язки.

Інші звіти свідчать про те, що Путін відійшов убік від ФСБ через її невдачі та передав більшу відповідальність за Україну ГРУ, пов’язаному з армією. Українські чиновники кажуть інакше.

“Я не поділяю цієї точки зору. ФСБ не впоралася з поставленим завданням. Але вони продовжують працювати. Не з таким ентузіазмом. Але вони продовжують”, – вважають в Україні.

Українські офіційні особи посилалися на нещодавні дані розвідки, які свідчать про те, що ФСБ, як і російські військові, перегрупувалася, зосередившись на територіях на півдні та сході.

“Ми бачимо, як зараз це відбувається в Маріуполі, Мелітополі, Херсоні та інших містах, які потрапили під владу російських військ. Співробітники ФСБ беруться за реалізацію версії плану, який агентура спочатку мала для Києва”, – сказав представник української розвідки.

“Мета — політичний контроль, економічний контроль, контроль над злочинними угрупованнями — усіма сферами діяльності на захопленій території. Кінцева мета — встановити проросійську владу”, – додав він.

Херсон, перше велике місто, яке потрапило під удари російської армії, тепер ілюструє жахливий погляд на те, яким могло б бути життя, якби Росія захопила столицю України.

Мера міста Ігоря Колихаєва було заарештовано у червні після того, як він неодноразово відмовлявся співпрацювати з російськими окупантами, і його місцезнаходження невідоме, повідомив помічник мера. Його змінив колишній офіцер КДБ Олександр Кобець, який також колись працював в СБУ.

Колишня помічниця мера Галина Ляшевська заявила, що щонайменше 300 мешканців вважалися зниклими безвісти, коли Колихаєва усунули з посади у квітні. Більш пізні оцінки принаймні вдвічі більші.

Набагато більше було заарештовано, сказала вона, і близько половини 300-тисячного населення міста втекло. У нещодавньому звіті Human Rights Watch задокументувала десятки випадків тортур серед херсонців.

“У ФСБ немає уніформи, тому ніколи не знаєш, хто стоїть поруч. Тут рай для ФСБ. Вони можуть змусити будь-кого робити те, що вони хочуть”, — сказала Ляшевська.

Українські офіційні особи заявили, що ФСБ бере участь у плануванні референдуму, який би став приводом для приєднання міста та області до Росії. Але Україна почала стягувати сили для великого контрнаступу, щоб повернути Херсон.

Оскільки кінця війні не видно, співробітники ФСБ почали працювати на тримісячних ротаціях, за словами українських силовиків.

Коваленко, оперативник ФСБ, який розпитував про квартиру на березі річки в Києві, втік до Росії зі зламаним пальцем і явно занепокоєний українськими проникненнями в його управління, за словами українських силовиків.

У спілкуванні з родичами, за яким стежила українська розвідка, він розповідав про зміну телефонів, зміну адрес у Москві та навіть продаж сімейних автомобілів. Потім, наприкінці травня, він повідомив, що його відправляють знову в Україну на інше завдання.

Українські чиновники заявили, що їм не вдалося встановити поточне місцеперебування Коваленка.