Історію російських злочинів висвітлив американський телеканал CNN.

Через кілька днів Прилипко загинув. За словами очевидців, його та ще одного мирного жителя, Івана Зорю вбили російські військові, коли вони намагалися доставити населенню медикаменти та інші товари. При спробі їх врятувати загинув ще один цивільний – Олександр Карпенко.

Росія постійно заперечує напади на мирних жителів під час вторгнення в Україну.

Але фотографії місця події, зроблені після нього, і зображення, зняті камерами безпеки у день нападу, дають зрозуміти, що мер їхав у цивільному автомобілі, коли російські війська відкрили вогонь. Інших автомобілів чи військової техніки поблизу, за словами очевидців, на той момент не було.

CNN звернувся з проханням про офіційний коментар Міноборони Росії щодо вбивств у Гостомелі, але відповіді не отримав.

У межах розслідування загибелі трьох чоловіків CNN поспілкувався з трьома очевидцями нападу 3 березня та з кількома іншими місцевими жителями, які бачили тіла Прилипка та Зорі, які лежали на вулиці в дні після стрілянини.

Російські солдати у дворі ЖК “Покровський” на знімку з камери відеоспостереження в четвер, 3 березня 2022 р. На бронетехніці видно букву V.

На цьому знімку з камери відеоспостереження у дворі житлового комплексу “Покровський” видно, що російські війська діяли в цьому районі у четвер, 3 березня 2022 року.

Гостомель розташований приблизно за 25 кілометрів на північний захід від Києва, на одній з головних доріг, що ведуть до української столиці. Тому став місцем найжорстокіших боїв у перші дні війни. Однойменний вантажний аеропорт — на північ від центру міста Гостомель — був обстріляний російськими військами у перший же день війни.

Гостомель – як Ірпінь, Буча, Ворзель та інші міста, села та передмістя на північ від Києва – опинився під контролем Росії невдовзі після початку вторгнення. Коли Україна відновила контроль над цією територією наприкінці березня, ці назви стали синонімами звірств, скоєних російськими військами під час окупації.

Серед цих звірств: повсюдне і, очевидно, навмисне вбивство мирних жителів. Смерть Прилипка, Зорі та Карпенка, за свідченнями очевидців і тих, хто вижив, відповідає цьому шаблону.

Коли Гостомель потрапив під обстріл, Прилипко організував команду з близько десятка волонтерів, які, за словами родини Прилипка та кількох волонтерів, залучених до операції, доставили їжу, ліки та інші товари людям, які переховувалися в укриттях міста.

3 березня, на восьмий день вторгнення, Прилипко та ще троє добровольців вирушили на білому позашляховику Renault Duster зі свого будинку на заході міста.

За кермом автомобіля був керівник гостомельського комунального підприємства Тарас Кузьмак. Він сказав CNN, що мер сидів поруч з ним на передньому сидінні, коли група прямувала на схід. За його словами, ніхто з чоловіків у машині не був озброєним і не носив бронежилетів.

Юрій Штурма, ще один із волонтерів, який був із Прилипком у машині, сказав, що міський голова намагався організувати доставку електрогенераторів для Гостомеля, оскільки на той момент – у самій середині зими – місто було відключене від електрики, води та опалення на добу.

За словами Штурми, Прилипко вважав, що того дня в Гостомель з півдня мав прибути гуманітарний конвой.

Коли машина проїхала міське озеро і під’їхала до головної дороги, що пролягала через Гостомель, волонтери помітили колону російських танків на сході.

На той час південна частина Гостомеля, десь за 3 км, ще була під контролем України. Але північ міста захопили російські війська, які наближалися до центру міста.

Згідно з повідомленням Управління розвідки Міністерства оборони України, російські та українські війська в цей час вели боротьбу за контроль над Гостомелем поблизу міського склозаводу — менш ніж за кілометр від авто добровольців.

“І тут ми вперше потрапили під обстріл”, — сказав Кузьмак.

Добровольці намагалися втекти, мчали й повернули на південь, але було пізно. Зорю, який сидів на задньому сидінні автомобіля, поранили в голову. Він впав на Штурму, який сидів поруч, швидко стікаючи кров’ю.

“Рана була безпосередньо в голові. Ви уявляєте, коли стріляють у голову з великокаліберного кулемета”, – сказав Кузьмак.

Штурма сказав, що під час спроби втекти чоловіки побачили збоку броньований автомобіль із буквою “V” – одним зі знаків, які, як відомо, використовували російські військові, поряд із більш горезвісним маркуванням “Z”.

Усвідомивши ступінь травм Зорі, Прилипко наказав машині направитися до медичної клініки у сусідньому житловому комплексі.

Але група в машині не знала, що комплекс уже захопили росіяни.

На знімках, зроблених камерами відеоспостереження в комплексі “Покровський” і опублікованих CNN, видно, як ряд російських військових, що тулилися у дворі, націляли важке озброєння на щось поза кадром. Незрозуміло, якою була їхня мета в той час, але зображення ясно показує, що росіяни були активні в цьому районі того дня.

“Росіяни вже були там, – сказав Кузьмак CNN. – У дворі було близько семи бронемашин, танки, БМП. Це була важка техніка”.

Кузьмак і Штурма розповіли, що саме в цей момент їхня машина знову потрапила під обстріл.

“Коли ми вискочили з машини, по нас знову почали стріляти з “Покровського”. Я витяг Івана з машини. Почали стріляти з автоматичної зброї з дистанції 50 метрів, може, і менше”, – сказав Штурма.

Саме в цей момент у Прилипка вистрелили, коли він намагався знайти укриття, розповіли CNN Кузьмак і Штурма.

Кузьмак і Штурма сховалися за екскаватором, який залишився після того, як місцева будівельна компанія спробувала знести міст через потік, щоб уповільнити просування росіян.

На цьому знімку, зробленому з камери відеоспостереження ЖК “Покровський”, на дальньому тлі видно покинутий екскаватор і білу машину, в якій їхав мер.

Білий автомобіль, на якому їхав мер, видно покинутим біля ЖК “Покровський”.

У якийсь момент Кузьмак покликав на допомогу, звернувшись до Давида Шеремета, іншого гостомельця, який жив неподалік.

“Він подзвонив мені і сказав, що мер поранений, – сказав Шеремет CNN. – Усі були пов’язані і підтримували одне одного. Я взяв хлопців і ми просто пішли. Коли ми підійшли близько, мер був ще живим, але його застрелили… Я хотів витягнути його з лінії вогню і зрозумів, що по нас стріляють з різних сторін”.

Шеремет повідомив, що Олександра Карпенка, одного з двох інших волонтерів, які прибули разом із Шереметом, застрелили, коли він намагався допомогти меру.

“Я бачив, як Олександр впав. І в момент, коли він падає, в нього влучає куля, яка виходить із живота. Ми побігли в укриття, а він кричав: “Не кидай мене!”” – сказав Шеремет.

Шеремет розповів, що групі врешті вдалося дістатися до Карпенка; вони забрали його додому, але наступного ранку він помер від отриманих травм. “Ми надали йому допомогу, але не можна було викликати швидку, і шансів виїхати не було”, – сказав Шеремет.

Після втечі Шеремета, Кузьмака та Штурми разом із Карпенком бездиханні тіла Прилипка та Зорі на кілька днів залишилися на вулиці – поки місцевий священник Петро Павленко не набрався мужності попросити російські війська дозволити йому вивезти трупи для поховання. Про це Павленко сказав CNN.

Павленко розповів CNN, що російські солдати дозволили йому вивезти тіло Прилипка на тачці, але заборонили діставати Зорю. Павленко зміг це зробити лише через два дні, коли російських солдатів, які патрулювали територію, не залишилося.

“Через кілька днів ми вирішили поховати їх на подвір’ї”, – розповів Павленко. За його словами, це було поспішне поховання, без трун, гостей чи церемонії.

Після звільнення Гостомеля від росіян наприкінці березня тіло Прилипка було ексгумовано 12 квітня, його оглянули прокурори із воєнних злочинів.

14 квітня його родина нарешті змогла поховати мера. Зараз його могила позначена ошатним металевим хрестом і овальним чорно-білим портретом.

На картині він зображений глибоко замисленим, на лобі – його окуляри для читання. Нижче зображено український орден “За мужність”, яким його нагородив посмертно президент України Володимир Зеленський на знак визнання його “мужності та самовідданих дій”.