У цього свята багата історія і традиції. #Букви зібрали ключові з них.

Історія Різдва

Різдво Христове – одне з головних християнських свят, встановлене на честь народження во плоті Ісуса Христа від Діви Марії.

Згідно з Євангелієм, Ісус Христос народився в часи правління імператора Августа в юдейському місті Вифлеємі у сім’ї теслі Йосипа Обручника з Назарету та Марії(Богородиці й Пріснодіви), які прибули до Вифлеєму для участі в перепису населення. Не знайшовши місця для нічлігу родина була змушена переночувати в печері, що використовувалася як хлів для укриття худоби від негоди.

Під час народження Христа над печерою зійшла Вифлеємська зірка, яка вказала про цю подію трьом волхвам (мудрецям, царям). Першими прийшли поклонитися Христу пастухи, яким про цю подію сповістив янгол, потім волхви. Волхви піднесли Христу царські дарунки – золото, ладан і смирну.

Цар Юдеї Ірод, який почув вістку про народження нового царя, велів вбити всіх дітей у віці до 2 років. Йосипу явився ангел та попередив про небезпеку. Родина Йосипа була змушена переховуватися в Єгипті до смерті Ірода.

Згідно з ученням Церкви, народження Ісуса Христа відкрило можливість для порятунку душі і вічного життя для кожного християнина.

Свято Різдва Христового зародилося через кілька століть після народження Ісуса.

Вирішальну роль у впровадженні окремого свята Різдва Христового зіграли святі Василій Великий, Григорій Богослов та Йоан Золотоустий. Святий Григорій Богослов ввів це свято у Константинополі.

В Єрусалимі Різдво святкувалося разом із Богоявленням аж до 634 року.

Фото: із відкритих джерел

Традиції святкування Різдва

Цьому святу традиційно передує сорокаденний Різдвяний піст, який закінчується якраз напередодні Різдва, на Святвечір, 6 січня.

Раніше українці в цей період виконували домашні роботи. У кутку ставили перший символ зимових свят – дідух (сніп з колосків жита або пшениці, зібраних наприкінці жнив). Зерно з дідуха зберігали до весни, а потім додавали до посівного – для забезпечення багатого врожаю.

Особливе значення надавалося різдвяній погоді. По ній визначали майбутній урожай.

Головна різдвяна традиція – це Свята вечеря 6 січня, яка складається з 12 пісних страв (за кількістю апостолів).

Традиційно в цей день дорослі не їдять до сходу першої вечірньої зорі (Віфлеємської зірки, яка символізує появу на світ Ісуса).

На столі 6 січня обов’язково повинна бути кутя.

Варто відзначити, що різдвяні свята в Україні пов’язані з культом предків (з шануванням душ померлих). Тому кутя насправді є поминальним блюдом. Якщо за рік в сім’ї хтось помер, то йому теж часто ставлять тарілку і кладуть туди трохи куті.

Також на святковий стіл зазвичай готують пісний борщ з пампушками, вареники, голубці, пироги, смажену рибу, овочеві салати, гриби і соління, узвар із сухофруктів.

У Святий вечір за столом зазвичай збирається вся родина. Трапеза починається з молитви “Отче наш” і запалювання свічки в пам’ять про душі предків.

На столі раніше також ставили дідуха (символізував урожай, добробут, багатство, дух предків і оберіг роду).

Фото: firtka.if.ua

У ніч на 7 січня і вранці традиційно у всіх храмах відправляються святкові Різдвяні Літургії.

Після закінчення церковної відправи родина знову збирається на святковий обід, який вже не є пісним. Члени сім’ї вітають один одного словами: “Христос рождається! Славімо його!”

Ще одним невід’ємним атрибутом святкування Різдва в Україні є колядки, в яких прославляється новонароджений Ісус Христос. Колядники йдуть від будинку до будинку, сповіщаючи радісну новину – народження Божого Дитяти. Крім пісень, вони також можуть показувати жартівливі сценки.

Часто колядники носять з собою велику зірку, закріплену на палці. Вона символізує Віфлеємську, яка ознаменувала народження Ісуса Христа.

Заходячи на подвір’я або в будинок, молодь чи дітвора просять дозволу заколядувати. Найчастіше в колядках оспівуються господар і господиня, звучать побажання здоров’я і достатку.

Колядників прийнято обдаровувати грішми та солодощами.

Фото: із відкритих джерел

Давнім звичаєм є і виступи з вертепом. Вертеп – це пересувний ляльковий театр, в якому показувалися спектаклі на тему Різдва.

Водночас в Україні широку популярність завоював живий вертеп, в якому ролі різних персонажів виконують живі люди. Дійовими особами зазвичай є Ангел, Пастушки, Три Царі, Чорт, Смерть, Цар Ірод і його воїни, Козак та інші.

Фото: m.day.kyiv.ua

Також на Різдво ставлять шопки – різдвяний вертеп, який зображає сценку народження Ісуса Христа. Він може бути виконаний як в мініатюрі, так і у великих розмірах. Обов’язковими елементами є фігури Ісуса Христа, Матері Божої та святого Йосипа. Також в шопці можуть перебувати фігури пастушків, трьох царів та інші.

Іноді встановлюють живі шопки, в яких замість фігур беруть участь живі люди і тварини.

Фото: report.if.ua

Різниця в датах

В наші дні Різдво відзначається 25 грудня і 7 січня. Ситуація з різними датами святкування виникла через календарні розбіжності між церквами західного і східного обряду (після відмови католиків від юліанського календаря).

Юліанський календар був введений ще Юлієм Цезарем у Римській республіці з 1 січня 45 року до н. е. Рік за юліанським календарем розпочинається 1 січня, складається з 365 днів і ділиться на 12 місяців. Раз на 4 роки оголошується високосний рік, в який додається один день – 29 лютого.

У 325 році Перший Нікейський собор затвердив юліанський календар як обов’язковий для всіх християнських країн.

У XVI столітті Папа Римський Григорій XIII запропонував реформу календаря. Вона була покликана ліквідувати зміщення весняного рівнодення. Так, тривалість року в юліанському календарі 365 1/4 днів, що приблизно на 11 хвилин більше, ніж довжина сонячного року, в зв’язку з чим кожні 128 років накопичується зайвий день. Дата весняного рівнодення є важливою для визначення дати Великодня.

У 1582 році папа Григорій XIII видав постанову про реформу календаря. У новому календарі, що отримав назву григоріанського, зменшили кількість високосних років і застосували нову формулу для визначення дня Великодня.

У 1583 році на соборі в Константинополі православна церква відкинула пропозицію про зміну календаря.

У ХХ столітті була розроблена модифікація юліанського календаря. Новий календар був розроблений сербським астрономом Мілутіном Міланковичем в 1923 році. Уже в 1924 році Вселенський Патріархат, Кіпрський Патріархат, Елладська і Румунська православні церкви перейшли на новий календар.

Сьогодні Римо-католицька церква, більшість протестантських церков, а також багато православних (Константинопольська (крім Афону), Олександрійська, Антіохійська, Румунська, Болгарська, Кіпрська, Елладська, Албанська православні церкви) святкують Різдво в ніч з 24 на 25 грудня.

Православна церква України, Єрусалимська, Російська, Сербська, Грузинська, Православна церква Чеських земель і Словаччини, Афонські монастирі, Бессарабська митрополія Румунської православної церкви, а також Українська греко-католицька церква святкують Різдво 7 січня, що відповідає 25 грудня за старим юліанським календарем.

Вірменська церква, за старим звичаєм, Різдво Христове святкує 6 січня.

За матеріалами: “Вікіпедії”, Релігійно-інформаційної служби України (РІСУ), ресурсу “Українські традиції”

  • Кожен п’ятий українець має намір святкувати Різдво двічі – 25 грудня і 7 січня. Про це свідчать результати загальнонаціонального дослідження, проведеного Фондом “Демократичні ініціативи” імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова з 13 по 18 грудня 2019 року.
  • 25 % опитаних українців підтримують ідею перенесення святкування Різдва з 7 січня на 25 грудня. Про це свідчать результати соціологічного опитування, проведеного групою “Рейтинг“.
  • Митрополит Київський і всієї України Епіфаній заявляє, що Православна церква України не проти зміни календаря, зокрема дати святкування Різдва, однак на сьогодні ще немає підтримки з боку суспільства.