Про це розповіла мама офіцера управління розвідки полку “Азов” Національної гвардії України Іллі Самойленка Аллою Самойленко “Громадському радіо“.

Вона зауважила, що звільнення полонених — це неймовірна операція, зокрема цікавий результат дала, зокрема “участь саудитів”, адже наразі вони стрімко повертаються у міжнародну політику.

Водночас Самойленко наголосила, що самостійно вона б нічого не вдіяла.

“Розголос роблять журналісти, ті, хто поширюють повідомлення у соцмережах. Говорити якнайбільше потрібно про усіх полонених. Треба шукати можливостей передати їхні особисті історії. Зараз інформпростір дуже насичений і пробити його надто складно”, – пояснила мати українського військового.

За її словами, лише дуже особисті деталі проникають у людську свідомість тож необхідно персоналізувати кожного полоненого. Вона переконана, що не можна мовчати, бо це буде критичною помилкою.

“У наших правозахисників є величезний досвід роботи із цим питанням ще до 24 лютого. Усі вони говорять, що лише розголос є помічним. Є проблема, що Україна йде з інформаційного поля за кордоном, однак ці історії дуже потрібно поширювати й там. Вони впливовіші за будь-які гасла”, – зазначила Алла Самойленко.

Рідних українців та українок, які ще залишаються у полоні, Самойленко переконує, що усе буде добре і що це не буде тривати довго. Вона наголосила, що світова спільнота мобілізована і допоможе Україні з цим впоратися.

Проте мати звільненого з полону українського військово закликала докладати зусиль, а не сидіти, склавши руки. За словами Самойленко, важливо писати про своїх рідних, публікувати свої історії, виходити до журналістів, шукати їх. Та наголошує, що навіть організований потік думок про звільнення рідних є сприятливим.

Довідка. Ілля Самойленко – офіцер управління розвідки, боєць полку “Азов”, який разом із побратимами потрапив у полон, вийшовши з оточеного заводу “Азовсталь”.

З 2015 року, у 21 рік, Самойленко розпочав військову службу в зоні АТО/ООС в складі полку “Азов”. Став заступником командира взводу.

У 2017 році Ілля підірвався на власній міні. Коли він ставив розтяжку, почалася атака — і поряд вибухнув ворожий снаряд. Запальний пристрій у руці бійця розірвався, пошкодив ліву руку, ногу, шию, обличчя й око. Попри такі серйозні ушкодження він сам надав собі домедичну допомогу, перемістився у безпечне місце, а згодом керував своєю евакуацією.

Як раніше розповіла #Буквам мати Іллі, з дитинства (десь з 10 років) він з молодшим братом цікавився військовою історією. Вже у дорослому віці, з початком війни у 2014 році, з кількома друзями навчався тактичної медицини, військовій справі при благодійному фонді, який займався підготовкою медичного персоналу для передової. Потім ходили до тренувального табору “Азова”. Там навчилися добре стріляти. Рік провчився в університеті, і після цього все-таки вирішив піти на війну. Отримав поранення – і певний час проходив реабілітацію. Але потім знову повернувся на війну, долаючи незручності, спричинені травмою.

Ілля Самойленко повернувся зі служби за пів року до початку широкомасштабного вторгнення та почав будувати бізнес.

“Але коли “Азов” почав готуватися до повномасштабного вторгнення, я так розумію, що Іллю покликали, і 19-20 числа він поїхав до Маріуполя, і там залишився”, – розповіла мати Іллі.

21 вересня відбувся обмін полоненими між Україною та РФ. Україна повернула 215 осіб, серед них — командири та бійці полку “Азов”. Українського військовослужбовця, захисника Маріуполя, офіцера управління розвідки полку “Азов” Національної гвардії України Іллю Самойленка з позивним “Гендальф” також звільнили з російського полону.

Проте досі у російському полоні перебуває 2500 українців.