Про це повідомляє “Слідство.Інфо”.

Село Мотижин на Київщині стало одним із місць, де російські окупанти чинили особливо жорстокі звірства. Журналісти видання понад місяць детально розслідували злочини російських військових проти місцевих мешканців.

Одна з трагічних історій пов’язана з Миколою Литвиненком, який жив та працював у Києві, однак переїхав до Мотижина із дружиною, щоби мати змогу більше часу приділяти садівництву, котре вони так любили.

У перші дні війни сім’я забрала до Мотижина обох доньок, сподіваючись, що там буде безпечніше.

Одного дня під час російського вторгнення Микола почув стрілянину на вулиці – окупанти розстрілювали кожен двір.

Тоді Микола прийняв рішення відвести сім’ю, як йому здавалося, до безпечного місця – до ставка, де є очерет та трава, за яким нічого не видно. Однак вони не встигли.

“Дочка в мене повна була, вона бігла остання. Вони (окупанти – ред.) через паркан це побачили, і почали стріляти”, – повідомив чоловік.

Окупанти поцілили 41-річній Ярославі в тулуб. Микола намагався зупинити кровотечу. У цю мить на подвір’я зайшли росіяни. На питання чоловіка про те, навіщо ті стріляли, загарбники відповіли, що стріляли в усіх, хто був у чорному.

“А вона була в чорне вдягнена. Вона ще була жива, тож ми почали просити, якщо в них є лікар, то повезти до лікаря, може, ми врятуємо її”, – згадує Микола.

Однак попри всі зусилля військового лікаря, Ярославу врятувати не вдалося. Миколу ж узяли в полон та посадили до сараю за кілька метрів від російських позицій.

Пізніше, переглядаючи каталог з обличчями російських окупантів із 37-ї бригади, Микола впізнав одне обличчя. 30-річний сержант Магомедмирза Сулейманов родом із Дагестану, який служив у Бурятії, виявився вбивцею доньки Миколи.

“Оцей схожий на одного хлопчину. Там у капонірах два БТРи було, і ще машина. Цей схожий на нього. Він був у спортивних штанях і кросівках, він був без форми. Я його побачив тільки тоді, коли був біля дочки, а потім я його не бачив. Він такий худорлявий, височенький, десь під метр вісімдесят”, – повідомив Микола, побачивши фото Сулейманова.

Також Микола Литвиненко згадав, як під час його перебування в каналізації, куди його згодом кинули російські військові злочинці, за 10–15 метрів від нього росіяни півтори години вбивали чоловіка.

“Я вже молився й казав: “Боже, ну забери вже його”. Ну півтори години, півтори години мужика вбивали. Коли я це згадую, у мене кожен раз – сильний викид адреналіну, тіло все свербить і спати не можу”, – згадує Микола.

  • Раніше повідомлялося про викриття осіб, які вбили родину старости села Мотижин.
  • Також ДБР встановило особи військових РФ, які з танків розстрілювали лікарню в Тростянці.