Про це йдеться у матеріалі Bloomberg.

Коли на початку цього року США попередили про неминучу війну, офіційні особи та аналітики у Вашингтоні та Європі припустили, що значно більша та краще оснащена армія РФ швидко домінуватиме над українськими силами. Вони також вважали, що Путін буде обмежений слабкою внутрішньою економікою. Голова Об’єднаного комітету начальників штабів США Марк Міллі навіть попередив Конгрес, що Київ може впасти протягом 72 годин після початку вторгнення. Президент Джо Байден заявив, що перетворить рубль на “щебінь”. Тим часом у Кремлі Путін і його найближчі радники бачили Україну як націю, розділену некомпетентними лідерами, у яких бракує волі до боротьби.

Проте ці очікування виявилися категорично помилковими.

Хоча Україна й пережила піврічну повномасштабну війну, та подальшу незалежність так само невизначено, як і результат конфлікту. Зрозуміло лише те, що замість того, щоб відновити Москву як глобальну військову силу, як сподівався Путін, його рішення вдертися в Україну започаткувало глибоке переосмислення  можливостей РФ. Це також спонукало до подальшого розширення Організації Північноатлантичного договору, коли досі нейтральні Фінляндія та Швеція вирішили приєднатися до військового альянсу.

РФ “не є рівною армії США” або навіть меншим силам НАТО, наголосив професор стратегічних досліджень Університету Сент-Ендрюса в Шотландії Філіпс О’Браєн. Війна показала, що вона “не в змозі проводити складні операції так, як це можуть робити британці, французи чи ізраїльтяни, тому з цього погляду вона навіть не є військовою силою другого рівня“.

Україна зазнала великої шкоди інфраструктурі, містам та втратами серед військових, а конфлікт змусив мільйони людей залишити країну. Економіка країни також бореться.

Однак, президент Володимир Зеленський виявився зухвалим лідером воєнного часу, здатним згуртувати свою націю, щоб завдати величезних втрат російським військовим, які були змушені відступити з околиць столиці, Києва, і перегрупуватися на сході.

“24 лютого нам сказали: у вас немає шансів. 24 серпня ми кажемо: З Днем Незалежності, Україно!”, – про це Зеленський заявив 24 серпня, звертаючись до народу з нагоди 31-ї річниці незалежності від колишнього Радянського Союзу. “Що для нас кінець війни? Ми звикли казати: мир. Тепер ми кажемо: Перемога“.

Україну продовжують підтримувати постачаннями передової американської та європейської зброї, хоча вона ще не показала, що може здійснити успішний широкомасштабний контрнаступ, а її союзники опиняються під зростаючим економічним тиском.

Відповідаючи на питання швейцарської газети Blick цього місяця, чи боїться вона, що РФ націлиться на Естонію, яка є членом НАТО, прем’єр-міністерка Кая Каллас зазначила, що не бачить загрози на її кордонах, попри те, що Путін згадав естонське місто Нарва у червневій промові, де він обговорював необхідність повернути втрачені російські землі.

Водночас прогнози щодо економічного колапсу РФ виявилися такими ж далекими від реальності: у травні міністерство фінансів РФ прогнозувало 12% скорочення цього року для економіки, яка обтяжена безпрецедентними міжнародними санкціями.

Хоча США та їх близькі союзники запровадили санкції, багато країн — від Китаю до Індії та Близького Сходу — цього не зробили, продовжуючи торгівлю з Москвою.

Натомість РФ скоротила постачання природного газу в Європу. Попри те, що було здійснено підготовку до пом’якшення наслідків подальшого скорочення постачання з РФ, офіційні особи від Фінляндії до Німеччини все ж попросили громадян готуватися до труднощів.

О’Брайен був одним із небагатьох західних аналітиків з питань оборони, які передбачили для Путіна “болото” в Україні ще до повномасштабної війни, і подальші події лише поглибили його скептицизм щодо якості російського обладнання, навчання та командування.

РФ не знайшла чим відповісти лише на 20 ракетних систем великої дальності HIMARS, американську технологію 1980-х років, яку українські війська використовують для знищення складів боєприпасів і систем матеріально-технічного забезпечення глибоко за російськими лініями, зазначив О’Браєн, додаючи, що “у США їх 540. РФ навіть не в одній лізі”.

Всередині та за межами уряду деякі російські політики та радники кажуть, що вони добре усвідомлювали слабкі сторони армії — і виклики, з якими вона зіткнеться в Україні — до того, як Путін розпочав повномасштабну війну 24 лютого. Ось чому багато хто до кінця відмовлявся вірити, що він “натисне на курок”.

Одна особа, близька до російського оборонного істеблішменту, зауважила, що будь-яке вторгнення буде схоже на Корейську війну в 1950-х роках із формуванням позиційного фронту. Однак навіть вони вважали, що РФ зможе захопити більше території на схід від центральної річки Дніпро.

За словами директора з досліджень РФ в CNA, вашингтонському аналітичному центрі Майкла Кофмана, одна з причин неефективності РФ полягає в тому, що тільки після війни стало ясно, що її збройні сили переоцінювали свої сили, щоб приховати недостатні інвестиції у персонал.

Оскільки РФ збирала війська навколо України для вторгнення, оцінки масштабів сил ґрунтувалися на підрахунку так званих батальйонних тактичних груп чи БТГ — маневрених підрозділів зі своєю артилерією, ППО, тиловим забезпеченням та приблизно 50 танками та бронетранспортерами. Передбачалося, що вони включатимуть 700-900 військовослужбовців кожен. Це передбачає силу вторгнення близько 150 000 осіб.

Насправді в середньому в БТГ налічувалося 600 осіб або менше, а загальна чисельність могла включати лише 90 000 кадрових російських військовослужбовців, зазначив Кофман у нещодавньому підкасті Інституту сучасної війни Вест-Пойнта. Оскільки основна частина скорочення особового складу припадала на піхоту, вони, по суті, йшли на війну, а в машинах нікого не було.

З усім тим, він залишається обережним щодо висновків, нагадуючи про труднощі, з якими зіткнулися США проти значно гірших військових в Афганістані та Іраку.

Низькі показники російських ВПС і ППО також викликали сумніви щодо якості самого обладнання, а також підготовки російських пілотів і солдатів, які ним керують.

Здатність РФ виробляти технологічно передову зброю також буде ще більше послаблена, оскільки санкції перешкоджають імпорту. Дослідження російського обладнання, захопленого або знищеного на полях битв в Україні, виявило 450 компонентів іноземного виробництва у 27 російських критичних системах озброєння, включаючи безпілотники, ракети та засоби зв’язку.

Більшість із цих деталей виготовили американські компанії, решта – переважно прихильники України. Хоча контрабанда та шпигунство можуть заповнити певну порожнечу, “РФ та її збройні сили залишаються дуже вразливими до багатосторонніх зусиль, спрямованих на перекриття цих потоків компонентів і підвищення вартості її агресії в Україні”, — йдеться у звіті Royal United.

Водночас мотивація та здатність українських військ впроваджувати інновації, випереджати російських командувачів на місцях і розгортати незнайому зброю стандартів НАТО здивувала багатьох, а деякі аналітики — а згідно з одним серпневим опитуванням громадської думки, 98% українців — тепер переконані, що українці можуть виграти війну.

Та попри все це, РФ залишається ядерною наддержавою з жахливою здатністю ескалувати конфлікт, який може виявитися вирішальним. Радянському Союзу вдалося розвинути свій арсенал без доступу до західних (або сучасних китайських) технологій, отримуючи їх через шпигунські мережі, де це було необхідно.

“Захід недооцінює ступінь еластичності російської системи — тому, що вона бідна і некомпетентна, але також досить вибухонебезпечна, оскільки вона глобальна. І в якийсь момент вона вибухне, але як вибухне, це інше питання”, — зазначив політичний радник Кремля під час першого десятиліття Путіна при владі Гліб Павловський.