Сьогодні українці відзначають День Соборності: історія свята

Про це повідомляють #Букви.

Історія свята

Офіційно в Україні свято встановлено указом Президента України “Про День соборності України“ від 21 січня 1999 року № 42/99.

Вперше у XX столітті українська незалежність була проголошена 22 січня 1918 року IV Універсалом Української Центральної Ради, а вже за рік (22 січня 1919 року) на Софійському майдані в Києві відбулася не менш вагома подія – об’єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки в одну державу.

“Однині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Україна) і Наддніпрянська велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка”, – говорилося в тексті Універсалу про злуку.

Проте внаслідок невдач Української революції 1917–1921 року державність зберегти не вдалося. І як результат, упродовж XX століття українці змушені були кількаразово відновлювати її в боротьбі.

У 71-у річницю Акта Злуки (22 січня 1990 року) в Україні відбулася одна з найбільших у Центрально-Східній Європі масових акцій – “живий ланцюг” як символ єдності східних і західних земель України. Понад мільйон людей, узявшись за руки, створили безперервний ланцюг від Івано-Франківська через Львів до Києва.

Акція засвідчила, що українці подолали страх перед комуністичною партією і готові протистояти тоталітарному режиму. 31 рік тому ця подія стала провісником падіння СРСР і відновлення незалежної України.

Цьогоріч, під обстрілами російських ракет, після найтрагічніших 11 місяців для незалежної України, наш народ об’єднався, як ніколи, у спротиві агресору. У воєнний стан акція “Живий ланцюг” до Дня Соборності не є такою масовою, як раніше. Але весь цей час з 24 лютого українці демонструють цей ланцюг щодня – допомагаючи іншим українцям і військовим, донатячи та волонтерячи, впускаючи обездолених у свої житла, а чужі долі – у свої серця. День Соборності у нас щодня.