Про це він розповів в інтерв’ю #Буквам.

Коментуючи заяви генпрокурорки Ірини Венедіктової про те, що “справи про напади на Стерненка вона бере на особистий контроль”, активіст нагадав про закриття однієї зі справ.

Він уточнив, що дізнався про це 19 квітня, хоча розслідування припинили ще минулого року.

Я до них (заяв Венедіктової, – ред.) ставлюся скептично. Здається, їх зробили для того, аби створити ілюзію балансу. Мовляв, переслідують ще й нападників, і всі рівні перед законом. Але такий трюк вже був минулого року. За кілька тижнів до того, як я отримав підозру в умисному убивстві, СБУ повідомила про підозру моєму нападнику. Який з України давно втік. І далі нічого не відбулося. В міжнародний розшук нікого не оголосили. Бо перед тим нападнику мали обрати запобіжний. А його не обрали, бо на засідання суду не прийшов прокурор. Той самий, який обвинувачує мене в умисному вбивстві під час самооборони. Ну і СБУ не отримала всі справи про напади на мене: там лише 1 і 3 справи. Розслідування про 2-й напад Національна поліція закрила минулого року. Я про це дізнався 19 квітня”, – поінформував Стерненко.

Активіст наголосив, що провадження щодо другого нападу було важливим, оскільки там була зібрана “серйозна доказова база щодо причетності поліції”.

“Я бачив матеріали справи, можу про це говорити. Там і стеження за моїм автомобілем, і авто радника поліції Одещини Руслана Форостяка, на якому мали тікати нападники. В цій же справі вкрали речові докази, які згодом знайшли у поліції”, – зазначив Стерненко, уточнивши, що йдеться про такий доказ, як “мобільний телефон виконавця замаху”.

За його даними, в останні місяці перед закриттям у справі навіть не було слідчих дій.

“Поліція навіть не допитала співвиконавця замаху, охоронця Форостяка. Слідчі знають, де він, але його не допитують”, – розповів Стерненко.

За словами активіста, він дізнався про закриття провадження абсолютно випадково, оскільки в поліції ігнорували усі його запити з приводу цього.

“Після того, як Венедіктова опинилася у кріслі генпрокурора, вона віддала справу про організацію цього нападу, до якого причетна поліція, в поліцію. Тобто поліція мала розслідувати, як поліція хотіла мене вбити. І про закриття цієї справи я дізнався випадково. Я кілька разів писав у Нацполіцію, аби дізнатися, на якому етапі розслідування. І мене просто ігнорували… Поліція не відповідає на мої запити. Ніби я до них і не звертався”, – повідомив він.

Три напади на Стерненка і звинувачення у вбивстві

Перший напад на активіста стався 7 лютого 2018 року в під‘їзді його будинку. Невідомі побили його битою. Активіст опинився в лікарні на тиждень, а коли вийшов звідти – попросив про державну охорону, оскільки пов‘язував напад зі своєю громадською діяльністю і підозрював у замовленні злочину місцеву владу (зокрема – мера міста Геннадія Труханова). Однак йому відмовили. Нібито через те, що не існувало загроз його життю та здоров‘ю.

Другий напад стався за кілька місяців – 1 травня. Тоді Стерненко зі своєю дівчиною Наталею Усатенко збирався знімати мітинг комуністів, який мав відбуватися під Оперним театром. Коли пара йшла через двір до авто, хлопець почув постріли. Невідомий стріляв з травматичної зброї. Одна з гумових куль влучила активістові у шию. Він погнався за нападником і зміг його затримати (другий втік). Ним виявився Абзал Байкумашев – раніше судимий за розбій. Фактично, наразі це єдиний арештований нападник. Активіст знову звернувся до поліції з проханням надати охорону, однак офіційної відповіді на це прохання він не отримав.

Третій, найрезонансніший і найвідоміший напад на одеського активіста стався приблизно за три тижні – 24 травня. Близько 23:00 Сергій разом із дівчиною повертався додому. В арці, яка вела до двору їхнього будинку, на них напали двоє невідомих. Активіст почав оборонятися й поранив обох нападників. Ті почали тікати.

Постраждалі намагалися самотужки їх затримати, однак наздогнати вдалося лише одного – Івана Кузнецова, який помер в результаті отриманих ножових поранень.

Цікаво, що другий нападник на Стерненка Олександр Ісайкул вже навесні 2019-го втік з України.

За цей час журналісти “Слідство. Інфо” опублікували інформацію, що до нападів на активіста може бути причетною місцева поліція. Вони вказували на той факт, що під час другого замаху на Стерненка один з нападників тікав з місця злочину на автомобілі Mercedes, який був зареєстрований на тогочасного радника голови поліції Одещини Руслана Форостяка.

Підозру Стерненку оголосили в червні минулого року (за ч. 1 ст. 115 (умисне вбивство) і ч. 2 ст. 263 (незаконне носіння холодної зброї)). Для цього його викликали на допит до Служби безпеки України.

  • 23 лютого Приморський районний суд Одеси визнав винним одеського активіста Сергія Стерненка у справі за обвинуваченням у викраденні людини (колишнього члена проросійської партії “Родіна” Сергія Щербича). Детальніше про цю справу — за посиланням. Його позбавили волі на сім років і три місяці з конфіскацією 1/2 майна. Такий самий вирок отримав інший фігурант справи — Руслан Демчук.
  • 9 квітня Одеський апеляційний суд відпустив активіста Сергія Стерненка з-під варти під цілодобовий домашній арешт.
  • Нідерландський Гельсінський комітет закликав українську владу забезпечити дотримання справедливості суду над ув’язнений активістом Сергій Стерненко впродовж апеляційного процесу.