Звернення президента розміщене на сайті його Офісу.

Президент згадав, як рік тому з того ж місце у кабінеті він записав о 7 ранку перший воєнний ролик, тривалістю 67 секунд. Тоді він повідомив, що Росія почала проти України повномасштабну війну. Зеленський тоді наголосив: “Ми – сильні та готові до всього, усіх переможемо, бо ми – це Україна”. Саме так почався переломний день української історії.

“Ми прокинулися рано, і відтоді не засинаємо”, – констатував президент.

Зеленський згадав, як рік тому Україна не підняла білий прапор, а почала боронити синьо-жовтий. Україна билася та вигризала кожну добу свого існування. Україна вистояла три доби, які їй відводили на життя:

“А сьогодні стоїмо один рік. І досі знаємо: за кожен день треба битись”.

Володимир Зеленський подякував захисникам і захисницям, завдяки яким Україна бореться: “Завдяки вам Україна вистояла лютий місяць і лютий початок війни”.

Далі був березень, коли Росія уже неприкрито продемонструвала своє нутро: обстріли пологового будинку та драмтеатру в Маріуполі, Миколаївської ОДА, Площі свободи в Харкові, вокзалу в Краматорську. Світ побачив Бучу, Ірпінь, Бородянку.

Тоді світ побачив на що здатен “русскій мір”, але водночас – наскільки героїчним є український спротив. І тоді почалися нові прогнози, новий погляд на російсько-українську війну. Україна не лише не впала за три доби, а й зупинила “другу армію світу”.

Президент України згадав про українських медиків, які щодня викладаються на повну, рятуючи військових на передовій, роблять операції під обстрілами, приймають пологи у бомбосховищах. Лідер країни згадав про самопожертву рятувальників і пожежників, які ліквідовують наслідки російських атак 24/7, а також – залізничників, які з загрозою для життя евакуйовували сотні тисяч українців з небезпечних зон.

Зеленський подякував “зовнішньополітичному війську” – дивізії дипломатів, послів, представників у міжнародних організаціях й інституціях.

Війна змінила життя кожної родини: “Раніше дідусі розказували онукам як били нацистів. Тепер онуки розповідають дідусям як б’ють рашистів”. Зеленський розповів, як тепер бабусі в’яжуть шкарпетки не рідним, а на ЗСУ, а діти замість просити подарунків у Санти – віддають кишенькові кошти для бійців. Але війна не лише змінила наші родини, але й принесла втрати:

“За рік кожен українець когось втратив: батька, сина, брата, маму, донечку, сестру, кохану людину, близького друга, колегу, сусіда, знайомого. Мої співчуття. Майже у кожного в телефоні є хоча б один контакт, що більше ніколи не підніме слухавку. Не відповість на смс: “Ти як?”.  Ці два прості слова набули за рік війни нового значення. Щодня мільйони українців мільйони разів писали чи промовляли до рідних і близьких ці запитання. Щодня хтось не отримав відповіді.  Щодня окупанти вбивали наших рідних і близьких. Ми не зітремо їхні імена ні з телефонів, ні з власної пам’яті. Ми ніколи їх не забудемо. Ми ніколи це не пробачимо. Ми ніколи не заспокоїмося, доки російські вбивці не понесуть заслужену кару”.

Зеленський наголосив, що кару як міжнародного трибуналу, так і суду Божого та наших воїнів – або усіх їх, разом узятих:”9 років тому сусід став агресором. Рік тому сусід став палачем”.

Президент наголосив, що вони не мають сумнівів, що агресор понесе покарання і в тому, що Україна здобуде перемогу. Він звернувся до українців, які проживають на тимчасово окупованих територіях і чекають на визволення:

“Україна не залишила вас, не забула про вас, не відмовилась від вас. Так чи інакше ми звільнимо усі землі, ми зробимо усе, аби Україна повернулась”.

А усім, хто зараз закордоном, Зеленський пообіцяв зробити усе, щоб вони повернулися.

Також президент України пообіцяв боротися за повернення кожного нашого полоненого.

Він також подякував армії українських волонтерів і небайдужим громадянам, які “можуть зібрати і дістати усе необхідне”. Президент згадав також журналістів і медіа, які єдиним фронтом воюють проти брехні та паніки.

Він наголосив: ми стали усі близькими, своїми, даючи прихисток, домівки і серця тим, хто змушений був рятуватися від війни. Ми сильніші за будь-який терор Росії.

“Це був рік стійкості. Рік небайдужості. Рік мужності. Рік болю. Рік надії. Рік витримки. Рік єдності. Рік незламності. Лютий рік незламності. Його головний підсумок: ми вистояли. Ми не зазнали поразки і зробимо все, аби цього року здобути перемогу. Слава Україні!”.