На це звернули увагу підписники Telegram-каналу “Коли ми говоримо про книжки” Оксани Павленко, головної редакторки DIVOCHE.MEDIA.
Оксана опублікувала у своєму Telegram допис, в якому розповіла, що в книгарні Yakaboo на поличці з англомовними книгами знайшла щоденник Єви.
Єва виросла та жила з бабусею у Харкові. За кілька днів після її дня народження почалася повномасштабна російсько-українська війна. Спочатку харків’янки переховувалися у підвалі, а коли дізналися, що квартиру зруйновано – вирішили їхати.

Фото: Оксана Павленко
Павленко написала короткий опис книги, а також навела звідти кілька абзаців, в яких Єва розповідає про початок війни, пошуки підвалу та свої відчуття. Наприклад, тремтіння, холод, страх тощо.
“Я перевірила свій телефон. У нашому шкільному чаті спалахнула дискусія про те, що відбувається. Коли ми були готові, то вибігли на вулицю та попрямували до підвалу. Ми зайшли всередину, і я знову почала відчувати паніку, я не могла дихати, а мої руки стали холодними й спітнілими”, – процитувала Скалієцьку головна редакторка DIVOCHE.MEDIA.
Втім, у коментарях підписники Павленко звернули увагу на те, що книга вимагає дискусії, адже містить в собі тези російської пропаганди. До прикладу, не згадується той факт, що російська агресія почалася ще у 2014 році, а не у 2022-му.
Донецьк у книзі Єва називає столицею “спірного регіону Донбасу”, попри те, що місто – це частина України, окупована росіянами. Також, за словами Єви, нашій державі не варто надавати військову техніку, адже треба нібито налагоджувати відносини з росіянами.
Також деякі читачі відмітили той факт, що без конкретних назв міст важко зрозуміти, що йдеться про війну в Україні, а сама приналежність авторки до української культури не відчувається. Водночас спостерігалися географічні помилки. Так, місто Одеса в книзі “Ти не знаєш, що таке війна” знаходиться біля Червоного, а не Чорного моря.
“Ми чуємо, що зараз інші країни пропонують санкції, але відмовляються надсилати більше зброї. У певному сенсі це може бути на краще…”, – пише Єва у своєму щоденнику.
“…Ми дізналися, що це українські танки й БТРи розміщені між багатоквартирними будинками. Ми боїмося, що нас використають, як живий щит”, – йдеться в тексті Єви.
Фото відповідних тез надіслала в коментарі одна з підписниць Павленко, які згодом поширила авторка Telegram-каналу.
Критикуючи книгу, читачі припустили, що, можливо, річ у тім, що авторка – дитина, яка не повною мірою знається на політичних та історичних деталях. У такому випадку підписники “Коли ми говоримо про книжки” порадили робити спеціальні примітки, які б пояснювати походження тих чи інших висловлювань.
За словами коментаторів, книга 12-річної дівчинки видавалася дорослими для дорослих, а саме для західного читача, який згодом зробить певні висновки про війну в Україні.
Саме цей щоденник зачитала та озвучила британська акторка Кіра Найтлі: “Це неймовірно важлива історія, яка є водночас сильною та глибоко зворушливою. Я вважаю за честь бути частиною цієї публікації, розповідаючи надзвичайну історію Єви про натхнення та хоробрість”, – сказала Найтлі.
Тоді щоденник харків’янки порівняли зі спогадами Анни Франк, котра показала Другу світову війну очима дитини. Для створення аудіоверсії видавництво співпрацювало з УВКБ ООН, Агентством ООН у справах біженців.
За словами Павленко, скоро книгу має перекласти українською та видати українське видавництво Vivat.
- Документальний фільм “20 днів у Маріуполі” українського журналіста Мстислава Чернова увійшов до номінації World Cinema Documentary Competition на американського кінофестивалю Sundance. Він змагатиметься з іншими 11 документальними фільмами.
- Незалежне та самобутнє, багатогранне, але чутливе та болюче – таким постало сучасне українське мистецтво. Воно не зупинилось в умовах війни, проте змінило вектори й пріоритети. Митці навчились виражати рефлексії на війну у власній творчості, активно чинити боротьбу на культурному фронті, документуючи воєнні злочини країни агресора.