Україна може стати точкою перелому для Заходу – Politico

Колонка Ендрю А. Міхта розміщена в американському політичному виданні Politico.

Протягом четвертого місяця війна в Україні дедалі більше перетворюється на війну на виснаження, знищуючи як українські, так і російські сили, що призвело до ще більш невибіркового вбивства мирних жителів внаслідок обстрілів російськими військами та руйнування інфраструктури країни.

Серед західноєвропейських політиків та експертів з національної безпеки зараз посилюється досить гучна риторика про необхідність негайного припинення вогню, і кілька європейських урядів побоюються, що якщо не буде зупинено бойові дії, війна може загостритися до точки, коли президент Росії Путін вдасться до хімічної або ядерної зброї. Звідси й відчутна невпевненість, особливо у Франції та Німеччини, щодо надання Україні важкого озброєння, особливо такого, яке дозволило б їй різко змінити стан справ на фронті на свою користь і звільнити захоплені Росією території.

Проте наростання хору припинення вогню на Заході є виразною демонстрацією відсутності стратегічної уяви щодо того, як могла б виглядати Європа, якби Києву було надано достатньо зброї та підтримки, щоб перемогти російську армію. Саме це нерозуміння і пояснює стриману траєкторію підтримки України Францією та Німеччиною, яка дозволяє Києву продовжувати боротьбу, але не пропонує чіткого шляху до перемоги.

У США противники допомоги Україні стверджують, що ця війна відволікає від внутрішніх пріоритетів самих Штатів. Водночас інші критики підтримки України стверджують, що вони лише розтягують її страждання, і що різниця в силі між двома ворогуючими країнами в кінцевому підсумку означає неминучу перемогу Росії.

Але насправді всі ці розмови просякнуті думками часів холодної війни, коли Російська Федерація розглядалася як продовження колишнього Радянського Союзу з точки зору його військового потенціалу. Цей менталітет “не діймайте ведмедя” відображає тривалий страх Заходу перед Росією. Тому й ми усі є свідками нескінченних здогадок щодо того, яку зброю не слід надсилати в Україну, щоб наша допомога не розглядалася як “ескалаційна”.

Попри це, протягом останніх трьох місяців Захід, і особливо США, постійно збільшували свою військову допомогу Україні, змушуючи Росію дорого платити за дурість Путіна. А структура останнього пакета допомоги США є визнанням того, що це буде тривала війна.

Проте, поки українці не отримають достатньо можливостей для придушення російської артилерії та ракет великої дальності, це буде несправедлива боротьба з передбачуваним кінцем. Сили Путіна продовжуватимуть рухатися вперед.

Кожна нація має переломний момент, і в такій війні на виснаження, як ця, зрештою переважають ті, у кого більше ресурсів і можливостей. Але це не повинно бути так — чудова мотивація, підготовка і особливо західне устаткування можуть компенсувати чисельні переваги Росії.

Давайте спочатку розглянемо наслідки поразки України. На цьому етапі будь-яке припинення вогню дозволить Путіну утриматися на завойованих територіях, а українська держава (та її частина, яка лишиться неокупованою) буде позбавлена ​​свого промислового басейну на сході та з продовженням Чорноморської блокади не зможе підтримувати себе економічно. Що ще важливіше, за кілька років Путін перегрупується, відновить свою армію і зможе розпочати ще один раунд завоювання, щоб захопити всю Україну — особливо якщо угода про припинення вогню включатиме скасування санкцій щодо західного імпорту, важливого для виробництва зброї РФ.

У такій майбутній «третій війні» український народ все ще матиме достатньо рішучості та сили духу, щоб дати відсіч, але чи буде Захід готовий знову надати необхідну зброю та припаси? Немає можливості дати однозначну відповідь на ці запитання.

Зараз найбільшою перешкодою для надання Заходом повної військової та економічної підтримки Україні є нездатність уявити нову конфігурацію влади у Східній Європі — таку, яка б зупинялася на міжморському коридорі країн НАТО між Балтією і Чорним морем. І поки Фінляндія та Швеція готуються до вступу в НАТО, Європа стоїть на порозі потенційно трансформаційної геополітичної реконфігурації, як і наприкінці Першої світової війни.

Захист України — це не лише національний суверенітет та територіальна цілісність — історично два основоположні принципи демократичного правління. Це також витіснення Росії з Європи, що поставить крапку на трьох століттях її імперства. Незалежність України, а також Білорусі — оскільки після того, як Україна захистить свій суверенітет і територіальну цілісність, Мінськ не залишиться в орбіті Москви надовго — покінчить із претензіями Росії на роль ключової «євразійської сили в Європі».

Вперше в сучасну епоху це змусило б Москву змиритися з необхідністю стати «нормальною» національною державою, як політично, так й економічно.

На геостратегічному рівні поява вільної, незалежної та успішної України, об’єднаної із Заходом, також покладе край двосторонній кризі, яку китайсько-російський альянс намагався створити для США. Забезпечуючи східний фланг Європи, спираючись на країни, для яких тривалий тісний союз зі Штатами є життєво важливим для безпеки, США будуть вільні зосередитися на майбутньому змаганні з Китаєм в Індо-Тихоокеанському регіоні.

І останнє, але не менш важливе: поразка російських військових в Україні проклала б шлях до фундаментальної реконфігурації розподілу влади в Європі, перемістивши центр ваги з франко-німецького тандему до центральноєвропейського сузір’я, що включатиме Німеччину, Польщу, скандинавів, країни Балтії та насамперед України.

З її величезним набором природних ресурсів і як одне з найбагатших сільськогосподарських угідь світу, відбудована Україна — відновлена ​​не як пострадянська держава, а як процвітаюча демократична держава та тісно інтегрована в економіку Європи — фундаментально змінила б динаміку влади як в Європі, так і в усьому світі.

Ця війна, яка була нав’язана Україні та Заходу неоімперським планом Путіна, вже змінила Європу. Вона надала демократичному Заходу таку можливість, яка з’являється лише раз на чотири-п’ять поколінь — можливість переробити геополітичну карту континенту.

Давайте мати мужність допомогти Україні перемогти.