#Букви розповідають, що це за свято і яке значення воно має в історії України.

ІСТОРІЯ СВЯТА

В українському національному календарі 22 січня займає одне з ключових місць. Так, 22 січня 1918 року Універсалом Центральної Ради було проголошено незалежність Української Народної Республіки.

21 січня 1919 року, в місті Хуст, на закарпатських народних зборах було прийнято рішення про возз’єднання Закарпаття з Великою Україною.

А вже 22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві було проголошено Акт возз’єднання (злуки) українських земель в єдину Україну. Стверджувалося об’єднання Української народної республіки (УНР) і Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР), які виникли на уламках Російської і Австро-Угорської імперій.

“Однині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Україна) і Наддніпрянська велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка”, – говорилося в тексті Універсалу про злуку.

Фото: uinp.gov.ua

Після урочистого проголошення злуки на Софійській площі відбувся молебень, а потім – військовий парад під керівництвом полковника Івана Чмоли. Приймав парад полковник Євген Коновалець.

Наступного дня, 23 січня, розпочався Трудовий конгрес України, який повинен був виконувати функцію всеукраїнського парламенту. Акт злуки був затверджений вищим законодавчим органом України. На основі цих рішень Західноукраїнська Народна Республіка змінювала назву на Західну область УНР. Єдиним державним гербом став тризуб замість раніше затвердженого для ЗУНР золотого лева на блакитному полотні. При цьому злиття урядів, армій, законодавчих органів УНР та ЗУНР відклали до скликання Установчих Зборів об’єднаної України.

Варто відзначити, що об’єднання України було недовгим: незабаром після проголошення Акта злуки більшовики захопили Київ. Згодом поляки окупували Східну Галичину, а Чехословаччина – Закарпаття.

Фото: lpnu.ua

День соборності в Україні

22 січня 1939 року свято соборності вперше за 20 років урочисто було відзначено на офіційному рівні. Відбулося це в столиці Карпатської України, місті Хусті, в той час – автономній республіці Чехословаччини. Це був привід нагадати про рішення, прийняте на з’їзді Всенародних зборів українців в Хусті 21 січня 1919 року про приєднання Закарпаття до Української Народної Республіки зі столицею в Києві.

Це була найбільша за 20 років перебування краю у складі Чехословаччини демонстрація місцевого населення за участю 30 тисяч людей, які з’їхалися в Хуст з усіх куточків краю.

Офіційним святом День соборності став після указу другого президента України Леоніда Кучми від 21 січня 1999 року. Свято було засновано, “з огляду на велике політичне та історичне значення об’єднання Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки для утворення єдиної (соборної) української держави”.

У грудні 2011 року тодішній президент Віктор Янукович скасував День свободи 22 листопада і День соборності 22 січня, заснувавши День соборності і свободи 22 січня.

У листопаді 2014 року п’ятий президент України Петро Порошенко заснував День гідності і свободи 21 листопада, повернувши на 22 січня святкування Дня соборності.

Цього дня прийнято також згадувати прийняття 22 січня 1918 року IV Універсалу Української Центральної Ради, яким проголошувалася повна незалежність УНР.

Традиція “живого ланцюга”

У День соборності головною традицією є створення “живого ланцюга”.

Перший “ланцюг” українці створили 21 січня 1990 року. Це була одна з найбільших у Центральній і Східній Європі масових акцій. “Живий ланцюг” став символом єдності східних і західних земель України і був приурочений до 71-ї річниці Акту злуки.

Як повідомляє Український інститут національної пам’яті, за неофіційними підрахунками, учасниками “Живого ланцюга” в 1990 році стали від одного до трьох мільйонів людей. Взявшись за руки, вони створили безперервний ланцюг від Івано-Франківська через Львів до Києва.

Традиція прижилася і тепер щорічно повторюється в багатьох містах України.

Крім того, 22 січня в Україні прийнято покладати квіти до пам’ятників Михайлу Грушевському і Тарасу Шевченку, а також інших видатних діячів в історії України.

Фото: photo-lviv.in.ua

Фото: ukrinform.ua

Фото: з відкритих джерел