Таку думку висловив головний редактор інтернет-видання LB.ua Олег Базар.
На думку Базара, скориставшись методом “батога й пряника”, в Офісі президента прийняли рішення провести 14-годинний прес-марафон, чекаючи лояльності та розуміння від журналістів, але цього не сталося.
Натомість, представники різних ЗМІ ставили президенту занадто незручні для нього запитання.
У наслідку в команді Зеленського вирішили змінити тактику, обравши “батіг”, а точніше – “три батоги”.
Батіг перший. Офіс президента визначає, “хто журналіст, а хто ні”
6 листопада президент Володимир Зеленський підписав указ про створення Ради з питань свободи слова та захисту журналістів.
Представником Офісу президента був призначений журналіст Максим Кречетов.
На перших зборах Ради він заявив про те, що мета новоствореного органу – “займатися саморегуляцією журналістів”, а також анонсував можливе введення “національної прес-карти”.
По суті, президент створив орган, який може визначати — хто має право називатися журналістом, а отже отримувати всі належні преференції, а хто ні. І ще один важливий момент — саме цей орган має розробити й уніфікувати певні стандарти журналістики й стежити за їх виконанням в українському медіа-просторі.
На думку головного редактора LB.ua, створення державою керівних або контролюючих органів для медіа – “пріоритет специфічних режимів, які заведено називати авторитарними або диктаторськими”.
Батіг другий. Фінансування
Того ж дня, 6 листопада, народний депутат від “Слуги народу” Олександр Ткаченко заявив про те, що незабаром буде представлено законопроєкт про ЗМІ, де одним з пунктів випишуть “введення фінансового фейр-плей”.
Ця пропозиція, де-факто, означає, що для існування ЗМІ зобов’язані показати звідки беруть гроші. Відповідно витрачати дозволяється стільки ж скільки заробляєш, а якщо заробляти не можеш — не варто займати місце на ринку.
Базар наголосив, що у разі впровадження такої системи найменше постраждають медіа, підконтрольні олігархам, оскільки саме великий бізнес завжди може знайти можливість для того, щоб “залити гроші у свої ЗМІ”. Один зі способів — привернути нібито дорогу рекламу.
Також Базар акцентував, що сам факт появи “фейр-плей” дорівнює податковим перевіркам.
За аналогічною схемою президент Леонід Кучма “розправлявся з неугодними ЗМІ”.
Третій батіг. Санкції за “маніпуляції”
Напередодні міністр культури, молоді та спорту Володимир Бородянський заявляв про необхідність ввести певний вид відповідальності за маніпулювання громадською думкою. Для цього потрібно зареєструвати законопроєкт про зміни до Адміністративного та Кримінального кодексів.
Міністр зробив акцент на тому, що межа між “свободою слова і маніпуляцією тонка”.
Базар передбачає, що визначати ту межу між маніпуляцією і свободою слова судді будуть “на око”.
Він наголосив, що якщо журналістів збираються карати за нібито маніпуляції, то чому б не застосовувати аналогічні санкції щодо політиків, які також можуть впливати на громадську думку.
Базар передбачає, що команді Зеленського в перспективі вдасться запровадити всі названі зміни для ЗМІ.
“Дозволю собі перефразувати Володимира Олександровича (Зеленського, – ред.): “Вийдіть на вулицю і запитайте: журналюги брешуть чи ні? Я даю вам 100%, 100 людей запитаєте – 100 людей скажуть “так”.
За його словами, медіаспільнота не зможе і не буде чинити опір введенню таких змін. Це спровоковано тим, що медіаспільноти, як такої, в Україні не існує, великим ЗМІ зміни нічим не загрожують, а дрібні й середні займуть позицію “перечекати”.
“І на якийсь час владі здаватиметься, що все у них вийшло і цілі досягнуті. Що усі вишикувалися струнко і готові славити. Приблизно так, як здавалося у 2010-2012 роках Януковичу і Ко, які щиро вірили: вони всерйоз і надовго”, – резюмував Базар.
