Підтримати петицію ви можете на сайті Президента України.

Деталі петиції та законопроєкту

Отже, підписанти та автор петиції закликають президентка України Володимира Зеленського:

  • Публічно підтримати запровадження одностатевих партнерств в Україні та законопроєкт № 9103 “Про інститут реєстрованих партнерств”, що запроваджує партнерства для одностатевих та різностатевих пар.
  • Звернутися до Верховної Ради України та її керівництва з проханням негайно розглянути та підтримати законопроєкт № 9103 “Про інститут реєстрованих партнерств”.
  • Звернутися до Комітету правової політики Верховної Ради України та його голови з проханням підтримати законопроєкт № 9103 “Про інститут реєстрованих партнерств”.
  • Звернутися до депутатів депутатської фракції політичної партії “Слуга Народу” у Верховній Раді України з проханням проголосувати та підтримати законопроєкт № 9103 “Про інститут реєстрованих партнерств”.
  • Звернутися до Погоджувальної ради депутатських фракцій Верховної Ради України з проханням включити законопроєкт № 9103 “Про інститут реєстрованих партнерств” до порядку денного пленарних засідань ВРУ і визначити його як невідкладний зі скороченням термінів його розгляду.

А також всіляко сприяти ухваленню законопроєкту № 9103 “Про інститут реєстрованих партнерств” та негайно підписати його після його ухвалення.

13 березня цього року у Верховній Раді України зареєстрували законопроєкт № 9103 “Про інститут реєстрованих партнерств” за ініціативою 11-х депутатів та депутаток з депутатської фракції політичної партії “Слуга Народу” (Шуляк О., Мережко О., Потураєв М., Мезенцева М., Гурін Д., Булах Л., Подгорна В., Швець С., Галайчук В., Бондар Г., Циба Т.), та 7 депутатів та депутаток з депутатської фракції політичної партії “Голос” (Совсун І., Железняк Я., Устінова О., Рудик К., Стефанишина О., Цабаль В., Василенко Л.).

Мета цього проєкту — створити в Україні інститут реєстрованих партнерств, що буде доступний як для одностатевих, так і для різностатевих пар.

Ухвалення цього проєкту як закону розв’яже проблему правового статусу, прав та обов‘язків партнерів і партнерок, правовий режим їхнього майна, питання спадкування, соціального захисту, прав у разі смерті чи зникнення одного з них тощо.

“Основною метою законопроєкту є закріплення у законодавстві нового інституту реєстрованих партнерств. Для цього перед законопроєктом було поставлено декілька цілей, зокрема визначити правові та організаційні засади реєстрованих партнерств, правовий статус, особисті немайнові та майнові права і обов’язки реєстрованих партнерів, порядок і наслідки державної реєстрації та порядок припинення реєстрованого партнерства”, – йдеться у пояснювальній записці законопроєкту.

Історія створення петиції та законопроєкту

Автор петиції – український військовий Петро Жеруха – розповів власну історію й зазначив, що також належить до ЛГБТК+ спільноти, саме таким чином він здійснив публічний камінг-аут. Петро розповів #Буквам, що створення петиції також підштовхнуло до відповідної розмови з батьками:

“Моя подруга, Марія Клюс, подзвонила одного дня до мене і сказала, що саме зараз вона буде надсилати законопроєкт № 9103 “Про інститут реєстрованих партнерств” на реєстрацію у ВР. Мені перехопило подих від радості. З того часу я всіляко намагався підтримати законопроєкт. Коли він опинився у комітеті ВР з питань правових відносин, я намагався розповісти про нього максимальній кількості своїх близьких та оточенню, щоб вони не були байдужими і писали листи на його підтримку. Й одного дня ідея з петицією вигулькнула у мене в голові, я подзвонив Марічці, сказав, що хочу підтримати законопроєкт у такий спосіб, а також я написав своїм друзям з ГО, а вони подзвонили іншим – і ось вже ціла купа ГО готові були доєднатися до петиції. Я розумів, що означає цей крок, я дуже сильно переживав, але наважився подати цю петицю від свого імені, де кожен побачить, хто автор. По суті – це камінг-аут, але я відчув, що я готовий зробити це заради цього законопроєкту, бо він захищатиме також мене, він написаний для мене, чому тоді я не готовий зробити для нього все можливе? Я дізнався, що петиція опублікована вчора після обіду. Мене почали позначати у дописах. Я зрозумів, що повинен щиро поговорити зі своїми батьками і по суті законопроєкт став підґрунтям для мого камінг-ауту батькам. Вони на щастя відреагували доволі добре, за що я їм дуже вдячний. Зараз я почуваюся повноцінним, я почуваюся не скованим, я відчуваю спокій в душі, бо тепер мої рідні комунікують зі мною справжнім і саме це дає мені відчуття довіри та вибудовуваня справжніх стосунків”.

Військовослужбовець Петро Жеруха, джерело: Facebook

“Самовизначеність мене як квір-людини ще не сформована. Попри велику роботу зі собою, я все ще не розумію до кінця свої особисті почуття. Це боляче. Це руйнує з середини. Це штовхає на травматичний досвід. Це повний спектр почуттів – від найогидніших до найприємніших. Це страх. Це щоденне долання домінувальних факторів суспільства. Це виклик для моїх друзів. Однак я постійно рухаюся у напрямку розуміння власних почуттів навіть зараз, перебуваючи біля фронту”, – розповів свою історію український військовий.

Також він закликав: “Дорогі друзі, в момент, коли ви вирішуватимете, писати листи з підтримкою цього проєкту закону чи ні, підписувати петицію чи ні – будьте свідомі у тому, що у цей момент ви вирішуєте підтримати мене, чи ні. Ви маєте право вплинути на формування у державі механізму захисту стосунків як одностатевих, так і різностатевих пар – закликаю вас скористатися цим правом”.

Петро Жеруха зазначив, що велика частина громадян і громадянок України досі позбавлені права на офіційне оформлення стосунків зі своїми партнерами. Ця проблема існує в Україні з моменту її незалежності, але після повномасштабного вторгнення Рociї 24 лютого 2022 року вона лише загострилася, адже українці та українки щодня перебувають у небезпеці, як цивільні, так і військові.

Він підкреслив, що пари, які не хочуть або не можуть оформити шлюб, не мають змоги отримати такі ж права, що й одружені. Зокрема це стосується одностатевих пар, серед яких — пари ЛГБТ+ військових.

За його словами, спільнота ЛГБТ+ військових регулярно висвітлює історії членів своєї спільноти та проблеми, з якими вони стикаються. Розголосу набули історія пари військових — Івана та Миколи, які заручені, проте не можуть вступити у шлюб через вимоги конституції України. Микола втратив руку, захищаючи українську державу. Але держава все ще не визнає сім’ю Миколи і не знайшла можливості захистити її.

Петро Жеруха згадує, що дехто з ЛГБТ+ військових не дожив до моменту, коли зможе оформити свої стосунки, як 21-річний Роман Ткаченко, що загинув під час битви на Харківщині. А його коханий в очах української держави досі для нього — ніхто.

Відтак, одностатеві партнери не можуть ухвалити рішення щодо лікування свого партнера чи партнерки, якщо він чи вона були поранені та не можуть ухвалити такі рішення самостійно, або в гіршому випадку, якщо він чи вона загинули, не можуть розпоряджатися його, її тілом, отримати спадок за пільговими умовами чи отримати соціальний захист з боку держави, як це передбачено для сімей військових чи постраждалих внаслідок повномасштабної війни.

“Україна має легалізувати цивільні партнерства для одностатевих та різностатевих пар. Захистити тих, хто захищає її. Суспільство до цього готове. Згідно з останніми даними соціологічного опитування National Democratic Institute та Київського міжнародного інституту соціології, 56% українців підтримують запровадження цивільних партнерств для ЛГБТ+ людей, і лише 24% виступає проти”, – йдеться в описі під петицією.

Права людей “не на часі”?

#Букви запитали у Петра, як він ставиться до на тези про те, що захист прав ЛГБТ+ спільноти під час війни “не на часі”.

Військовий відповів, що саме формулювання “не на часі” передбачає те, що вибудувана якась стратегія законодавчої ініціативи, де все рухається за планом і цей закон десь ще дуже далеко, повинен у якусь чергу стати за більш важливими. Але, констатував він, так не працює – попри те, що є затверджені стратегії.

Фраза “не на часі” – це відмовка, але для частини дискримінованої спільноти це формулювання є диким:

“Я чудово розумію, що якщо когось не стосується проблема, то вона його не турбує і для нього цю проблему можна відкласти на невизначений термін – я прекрасно це розумію. Тому гетеросексуальні цисгендерні депутати і деколи депутатки часто маніпулюють фразою “не на часі”, коли їх безпосередньо це не стосується. Коли ти частина дискримінованої спільноти, то для тебе це дике формулювання. Бо коли мені я занурений у воду і мені потрібне повітря – хіба ок говорити, що повітря “не на часі” людині, яка стоїть поруч, вдихаючи його на повні груди? Я сам часто попадаю у цю пастку опосередкованості. Коли мені говорять про проблему і я думаю “ну вернімося до цього пізніше”. І потім я ловлю себе, що ця проблема є гострою для певної групи людей, але не для мене, тому я легко можу її відкласти – це не ок. Ця фраза “не на часі” – вона навіть не стосується війни. Вона існувала завжди як відмовка. Типу “ми вам передзвонимо”, це очевидний ляпас по обличчю. Якщо навіть хтось не готовий це робити – краще прямо говорити, що вони зараз не готові, вони зараз ще не проінформовані достатньо, зробімо конференцію, зустрічі, дебати, телемаратони – обговорімо це питання, і як стане щось ясніше – повернімо його у ВР. Ось це мені подобається”, – наголосив Петро Жеруха.

Автор петиції зараз на фронті, тож #Букви поцікавилися реакцією оточення на його камінг-аут. Як виявилося, до того про самоідентифікацію Петра знали лише декілька побратимів і посестер. Для декотрих ця звістка досі є викликом:

“Гетеро-побратими спочатку дуже важко це переживали, і досі це для них виклик, але вони кожен день працюють над собою, вони переосмислюють багато речей, і я вражений тим, як кардинально вони змінилися після того, як я їм розповів. Хлопці, які раніше без зайвих слів могли застосувати фізичну силу до мене, зараз переосмислюють багато речей, жартують про це, підтримують, кажуть, що якщо хтось щось скаже – вони одразу покладуть цьому край”.

Петро Жеруха сказав, що зараз відчуває багато підтримки від побратимів, оскільки бачить, як багато вони вкладають енергії у те, щоб вибудувати з ним дружні відносини.

“Ми всі один одного дуже цінуємо тут. Проте звичайно що бувають різні розмови, деколи дуже неприємні, але конструктивні. Ми все ще працюємо над вибудовуванням довіри, червоних ліній тощо. Але скажу, що всі вони погодилися підписати петицію та надіслати листа підтримки”, – розповів він.

ПЦУ проти законопроєкту про одностатеві партнерства: реакція Петра Жерухи

Сьогодні священнослужителі Православної церкви України виступили проти законопроєкту, який передбачає реєстрацію одностатевих партнерств. Мовляв, “несе загрозу для суспільної моралі”.

Петро, автор петиції, яка й стала основою цього законопроєкту, відповів, що не впевнений, що держава поклала на будь-якому релігійну організацію обов’язки регуляції “суспільної моралі” та майже поліцейського захисту “інституту сім‘ї”:

“Для мене коментарі такого роду не дають жодної інформації про позицію опонента у дискусії. Я лише зрозумів, що вони антагоністично налаштовані, а чому? Поки невідомо”.

Він також додав, що для нього є досі загадкою, що таке “суспільна мораль”, якщо ніхто її ніде не обговорює, а лише використовує як інструмент проти квір-людей. Як аргумент Петро навів останні скандали, де права людей були порушені, а от питання моралі при тому – ні. І церква також ніяк не реагувала.

“Ну справді, було зґвалтування дівчинки на Закарпатті – якісь слова про суспільну мораль були? Було зґвалтування жінки у поліцейському відділку – жодних тез про суспільну мораль. Було побиття дитини вихователькою – жодних тез про суспільну мораль. Не забуваймо про зафіксовані факти педофілії – сексуального насилля у священників – де хоч одне слово про суспільну мораль?І я це довго можу продовжувати. У них була ще одна теза про руйнування інституту сім‘ї. До слова, я не бачив жодних коментарів, акцій, подій, благочинів з боку релігійних організацій, які б працювали з дітьми-сиротами, зі сім‘ями, де є лише мати або батько, зі сім‘ями, які пережили травматичний досвід – жодної уваги. Зі сім‘ями, де одруження було як наслідок неочікуваної вагітності. Жодного слова про інститут сім‘ї – нуль”.

Яке відношення релігійні організації мають до юридичної реєстрації стосунків двох повнолітніх осіб – автору петиції незрозуміло.

“Ось люди, які не мають жодного стосунку до цього [злочинів, перелічених вище], які хочуть зареєструвати свої стосунки, щоб вони були захищені – ось вони на думку релігійних організацій є справжньою загрозою, про яку потрібно повідомляти. Релігійні організації (саме організації, а не релігії), вже давно скомпрометували себе як ті, що не керуються ні логікою, ні фактами, ні здоровим глуздом, ні аргументами. Як поки для себе не можу зрозуміти до кінця, яке місце вони займають в українському суспільстві, бо там, де вони потрібні – вони не з’являються, а у питаннях, які їх не стосуються, у яких вони можуть бути навіть некомпетентні – вони висловлюють думку, щось вимагають, цитують закони тощо. Для мене це крінж”.