Владислав «Хоуп» Білий – фанат футбольного клубу “Таврія” (Сімферополь).

Владислав Сергійович Білий народився 5 серпня 1993 року в Сімферополі. Змалечку ходив на підготовчі дошкільні курси у сімферопольській гімназії №1, куди зрештою і пішов до історико-правового класу. Після, продовжив навчання на історичному факультеті Таврійського національного університету ім. Вернадського.

Навчаючись на першому курсі університету, з 2010 року почав відвідувати домашні матчі “Таврії” на 5-му секторі. Окрім участі у фанатському русі, Влад захоплювався графіті-культурою. Звідти ж походить його позивний «Хоуп». Мав характерний та впізнаваний тег (підпис), який складався з трикутників, розвернутих під певним кутом, що відповідало буквам в його нікнеймі та носив татуювання з цим символом.

Після початку подій Революції Гідності в Криму розпочалося протистояння з проросійськими силами. 8 березня 2014 року патріотично налаштовані фанати “Таврії” зібралися на мітинг аби не допустити проведення референдуму на півострові. Проте вже наступного дня, багато з учасників тієї акції вимушено залишили півострів та поїхали в міста материкової України. Владислав із друзями покинули свої домівки, після чого він поїхав до Львова.

В 2015 році разом із другом з фанатського руху львівських “Карпат” стали на захист країни, долучившись до лав “Азову”. Жив у Маріуполі – місті, яке стало його новим домом. Там же у вересні 2017 року вони одружилися з коханою Ольгою, з якою були знайомі з часів його життя у Львові.

Початок повномасштабної війни «Хоуп» зустрів у Маріуполі, оборону якого тримали разом з побратимами. Брав участь у жорстоких боях на «Азовсталі», за що був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Після виходу оборонців міста, потрапив до колонії №120 в Оленівці (Донецької обл). Владислав Білий загинув у ніч з 28 на 29 липня 2022 внаслідок підступного теракту, вчиненого російськими терористами. Близько двох сотень бійців “Азову” запроторили до окремого бараку, який підірвали зсередини.

Прах Владислава похований у колумбарній стіні Лук’янівського кладовища, де чекатиме на виконання його останньої волі – бути розвіяним над Чорним морем у звільненому Криму.

Вічна шана Герою!