Нинішня криза, спровокована епідемією, боляче вдарила в першу чергу по сфері послуг. Значно менше у ЗМІ висвітлювалися проблеми промислового сектору, пов’язані з пандемією та введеним карантином. Як представник промисловості, розкажіть, будь ласка, про ключові наслідки пандемії та карантину для даного сектору економіки.

Після трьох років балансування на межі хиткого росту у півтора-два відсотки, виробництво промислової продукції в Україні за перше півріччя 2020-го скоротилося на вісім відсотків. Гірші показники у реальному секторі економіки були тільки у 2014-2015 роках. Тоді виробництво впало майже на 13%. Тепер більш постраждалими виявилися машинобудування, металургія та легка промисловість. За результатами опитування бізнесу, до 20% підприємств зупинили роботу, ще 30% скоротили обсяги виробництва і змінили графік роботи. Інші наслідки коронокризи для промисловості можна умовно поділити на п’ять трендів.

По-перше — це зменшення прибутків і скорочення капітальних інвестицій. За даними фінансових звітів, підприємства відмовляються від програм модернізації основних засобів і скорочують інвестиції на 10-16%. З огляду на те, як виробники діяли в умовах попередніх криз, цей показник, за підсумками року, може погіршитися до 32-35%. Ситуацію ускладнює спад попиту на ринку, падіння цін на продукцію по галузям промисловості і скорочення чистого прибутку. Як результат, інвестиції у збільшення потужностей, розширення виробництв і випуск нових продуктів виявилися не на часі.

По-друге — зростання витрат на забезпечення безпеки та захисту здоров’я працівників. Починаючи з квітня, бізнес зіткнувся із непередбачуваними витратами. Для захисту здоров’я працівників підприємства закуповують засоби індивідуального захисту і системи дистанційного температурного скринінгу. Проводять дезінфекцію виробничих, офісних та складських приміщень. Планують роботу на будівельних майданчиках з урахуванням соціальної дистанції. Щоб зменшити можливість контакту у громадському транспорті і протидіяти розповсюдженню пандемії, компанії організовують перевезення своїх працівників до місця роботи. Підприємства збільшують бюджет на послугами медичного страхування. За деякими підрахунками витрати бізнесу на заходи з охорони праці цього року збільшилися на 18-27%, порівняно з минулого року.

По-третє — автоматизація технологічних і бізнес-процесів. Вітчизняна промисловість виявилась вразливою до карантинних заходів. Основна частина працівників зайнята безпосередньо на виробництві, де відсутні технічні можливості для організації віддаленої роботи. З початком пандемії підприємства оцінили важливість цифрової трансформації. За відгуками виробників металургійної і фармацевтичної продукції, підключення і використання системи планування ресурсів допомогло зберегти ефективність бізнес-процесів в умовах карантину. Зокрема, частина персоналу мала можливість продовжити роботу у віддаленому режимі. Ставка на автоматизацію основних процесів дозволила підвищити продуктивність, знизивши участь працівників протягом усього циклу виробництва.

По-четверте — впровадження принципів екологічного і ощадного виробництва. Коронакриза зайвий раз акцентувала увагу виробників на важливості раціонального використання ресурсів, зменшенні питомої ваги сировини і викидів на одиницю продукції, та створенні енергоефективного виробництва. Великий бізнес має фінансові і кадрові можливості для руху у бік скорочення споживання електроенергії, природного газу та водних ресурсів. Комплекс дій у цьому напрямку має на меті зменшити собівартість продукції і допомогти інтегруватися до глобальних ланцюгів виробництва і збуту, компенсувавши таким чином фінансові втрати від локдауну. Яскравим прикладом такої інтеграції можуть бути деякі підприємства харчової промисловості, котрі впроваджують системи енергоменеджменту і відкривають нові, зовнішні ринки збуту. У середнього бізнесу менше власних ресурсів для трансформації і створення конкурентоспроможного продукту, втім він може розраховувати на підтримку, наприклад, еко-індустріальних парків в рамках глобальної ініціативи Організації Об’єднаних Націй з промислового розвитку.

По-п’яте — захист ланцюгів поставок. Українська промисловість тільки долучається до глобальних ланцюгів поставок, поступово доповнюючи сировинний експорт продукцією з високою доданою вартістю. Драйверами у цьому напрямку є підприємства агропромислового комплексу та фармацевтичної галузі. Через низький рівень інтеграції цьогорічний збій ланцюгів поставок відносно слабко позначився на роботі підприємств. Здебільшого постраждали підприємства з іноземним капіталом, менше — з українським. Обидві групи бізнесів отримали практичний кейс із кризового менеджменту, який, в подальшому, дозволить більш ефективно долати економічні виклики.

В Україні багато говориться про перехід до інноваційної моделі економіки шляхом стимулювання створення технопарків, технологічних кластерів, вільних економічних зон і тому подібне, однак реальні зрушення у цьому напряму вкрай незначні. На вашу думку, які кроки необхідно здійснити як державі, так і приватному бізнесу для того, щоб насправді запустити процес переходу до інноваційної моделі розвитку?

Підприємства готові інвестувати у промислові автомати для виробництва продукції з високою доданою вартість або комплектуючих до неї. Цей тренд є закономірним для країн Західної Європи і відомий як Industry 4.0.

В Україні процес автоматизації тільки набирає оберти і представлений на рівні пілотних проєктів. Основними напрямками автоматизації на вітчизняних підприємствах є переміщення матеріалів за допомогою безпілотних навантажувачів і автоматизація повторюваних задач із використанням промислової робототехніки.

Цього замало, щоб водночас змінити економіку країни.

Для широкого розповсюдження інноваційних підходів необхідна наявність дешевих кредитних та інвестиційних ресурсів, адже високотехнологічні виробничі системи як правило доволі капіталоємні. Крім того, вони також вимагають наявності висококваліфікованого людського та управлінського ресурсу. Щоб отримати це все, потрібні час, макроекономічна та політична стабільність і обов’язково активна участь держави у вигляді цільових програм підтримки.

Для створення більшого екосистемного ефекту, обміну ресурсами та диверсифікації ризиків при створенні інноваційних виробництв підприємства об’єднуються в кластери у вигляді індустріальних парків, технопарків, вільних економічних зон тощо. На рівні кластеру є можливість спільного стратегічного планування діяльності на два, п’ять, десять років, зниження ризиків, більш швидкого та ефективного обміну ресурсами.

Ви очолюєте індустріальний парк “Біла Церква” — розкажіть, будь ласка, які переваги він надає своїм резидентам і яка його глобальна місія?

Метою індустріального парку “Біла Церква” є створення інфраструктури і умов для сталого промислового розвитку України. Разом з командою індустріального парку ми врахували стрес-фактори сьогодення та пропонуємо чинним та майбутнім резидентам три ключові опції для актуалізації і масштабування їх бізнес-моделі.

По-перше — це мінімізація інвестиційних та адміністративних ризиків. По-друге — забезпечення резервами: кадровими, сировинними, енергетичними. По-третє — адаптивне будівництво промислових приміщень. Мається на увазі гнучкість у строках збірки модульних конструкцій та їх адаптація під потреби бізнесу.

Ключова відмінність індустріального парку у його орієнтації на створення екосистеми і кластерів (виробничих, логістичних, інших). Цінність такого підходу для клієнта полягає у налагодженні ланцюгів постачання, зниженні часу виконання замовлень клієнтів та зменшенні виробничих витрат. ІП “Біла Церква” надає повну підтримку діяльності компаній у сферах промислової інфраструктури, будівництва, а також фінансів та бухгалтерського обліку, з юридичних та податкових питань, управління якістю та сертифікації — все це дає можливість резидентові парку зосередитись на організації ефективного та ощадного виробництва.

Індустріальний парк “Біла Церква” є учасником Глобальної програми розвитку еко-індустріальних парків (UNIDO) в Україні. Резиденти індустріального парку мають можливість скористатися досвідом впровадження кращих практики в сфері екологічності, енергоефективності та сталого розвитку. Для бізнесу це означитиме підвищення конкурентоспроможності, полегшення доступу до нових ринків та задоволення потреб споживачів в екологічно безпечних товарах і послугах.

Нерідко можна почути думку про те, що IT-сектор є конкурентною перевагою української економіки. Проте український IT здебільшого являє собою аутсорсингову модель, практично не виробляючи власні унікальні інформаційно-технологічні продукти. Чи бачите ви передумови для зміни статусу-кво і відходу українського IT від аутсорсингової моделі? Можливо, державі необхідно включитися у цей процес і надавати замовлення на софт для державних установ?

На зовнішньому ринку є живий попит на аутсорсингові послуги українських спеціалістів. Це актуальний тренд, який забезпечує роботою десятки тисяч фахівців. Генерує мільйони гривень надходжень до державного бюджету. Питання про IT-сектор часто виникає при спілкуванні з представниками та власниками виробничих підприємств з Германії, Франції, Італії. Вони готові переносити частину виробництва на територію України за умови забезпечення виробничих потужностей належними кадрами, які зможуть, наприклад, обслуговувати і програмувати промислове обладнання з числовим програмним управлінням, моделювати ланцюги поставок і системи внутрішньої логістики компаній. На жаль, в Україні немає такої кількості кадрів, а отже немає і мільярдів надходжень до бюджету від збуту продукції з високою доданою вартістю, як і немає де працевлаштувати сотні тисяч молодих фахівців, які виїжджають з України у пошуку кращої роботи, а імідж країни у міжнародному ланцюгу створення доданої вартості залишається слабким.

Які галузі української економіки, на вашу думку, найбільш перспективні з точку зору майбутньої капіталізації та впровадження інноваційної компоненти? Куди ви би порадили підприємцям вкладати прямо зараз?

Медицина та фармацевтичне виробництво, а також авіаційна галузь, особливо виробництво дронів, галузь інтернету речей та галузь харчових продуктів.

Ви будете спікером Форуму інноваційних виробництв, який відбудеться 15 жовтня? Чого очікуєте від форуму і яке його прикладне значення для учасників?

Метою форуму є розвиток виробничих підприємств в Україні шляхом доступу до інновацій, індустріальних парків, акселераторів, інвестиційних та партнерських програм. Серед іншого будуть дискусії на тему нових бізнес-стратегій у новій економіці, шляхів і інструментів залучення фінансування для розвитку підприємств, ролі промислової нерухомості у вирішенні актуальних завдань бізнесу. Важливою змістовною складовою форуму є самі інновації: у проєктуванні і будівництві виробництв, підвищенні продуктивності підприємств і конкурентоспроможності продукції. Вважаю, що цього року Форум інноваційних виробництв стане чи не єдиною площадкою для обміну знанням і практичними кейсам як залишатися ефективним бізнесом у нових нетипових умовах коронакризової економіки.

Детальна інформація про Форум інноваційних виробництв доступна за посиланням.