Повторна наша бесіда відбулася через кілька днів за досить трагічних обставин: квазіреспубліка “ДНР” у “кращих” традиціях терористичних угруповань провела “суд” над трьома іноземцями, які воювали на боці України. Вироком “суддів” був розстріл за буцімто “найманство”. Серед цих іноземців – і вищезгаданий громадянин Великої Британії.

#Букви поспілкувалися з Ігорем, який раніше разом з Ейденом Асліном служив у 137 окремому батальйоні морської піхоти. Задля безпеки співрозмовника, прізвище та нинішнє місце служби не уточнюються.

Шлях Ейдена Асліна як військового в Україні

Ігор розповів, що Ейден приїхав разом із групою іноземців з наміром воювати за Україну у складі добровольчих батальйонів. Він з товаришами навіть намагався потрапити до полку “Азов”, але не вдалося. Після цього британець потрапив до морської піхоти. Він уклав контракт зі Збройними силами України, що повністю перекреслює тези російських пропагандистів і “суду” “ДНР” стосовно найманства.

“Ейден ще з декількома хлопцями записався у 137 окремий батальйон морської піхоти, де ми і познайомились. Потім десь у році 2020 він перевівся у 1 окремий батальон морської піхоти, що належав до 36 бригади, де спочатку був у ДШР [десантно-штурмова рота – прим.ред.], а потім у мінометній батареї. Він не може бути найманцем за нашим законодавством, бо мав офіційно підписаний контракт із ЗСУ”, – розповів Ігор. 

Аслін розповідав про ще одного британця, який приїхав в Україну – Шона Піннера, який також сьогодні був засуджений до страти:

“Якщо не помиляюсь, він колишній британський військовий. Піннер також був у складі 1 окремого батальону, ДШР, скоріше за все, але згодом міг і перевестися всередині батальону”. 

Чому Ейден Аслін приїхав воювати в Україну?

Ігор розповів, що Аслін приїхав в Україну з “найкращими намірами”. Ще у Великій Британії він працював доглядачем за людьми похилого віку. Опісля він як доброволець долучився до курдських сил спротиву в Сирії. Після того він уже приїхав до України.

“Ціль у нього завжди була одна – допомагати. Він, знаєте, як велика дитина – щирий, відвертий хлопець. Він бачив у новинах, що коїлось в Україні, що ми зіштовхнулися з російською агресією і вирішив, що тут він може стати у пригоді, зробити щось корисне“, – поділився військовий. Він додав, що вважає, що в Асліна також підштовхувало до дій те, що він був шаленим романтиком.

Ігор наголосив, що його колишній товариш по службі не був ні расистом, ні скінхедом, ні ще кимось, що йому приписує російська пропаганда.

Обставини потрапляння у полон

Ейдан Аслін після повномасштабного російського вторгнення 24 лютого захищав Маріуполь (Донецька область) у складі 1 окремого батальйону морської піхоти. В якийсь момент без провізії та зброї вони потрапили в оточення. Після того Аслін ще писав Ігорю:

“Десь у березні він мені писав, що все, ми цю війну не виграємо (він мав на увазі не загалом російсько-українську війну, а саме ситуацію, у якій його підрозділ опинився), бо була повна нестача набоїв та їжі. Він казав, що далі їх доля залежить від командира і єдиний вихід – здатися, бо просто немає чим давати відсіч. І через певний час інший знайомий повідомив, що він вже у полоні, після цього я видалив цю переписку”. 

Гарантії від держави для іноземців на фронті: чи вони існують?

Згідно із законодавством Великої Британії що Аслін, що Піннер з початком участі у бойових діях в Україні стали порушниками закону. Ось що про це говорить Ігор:

“За законодавством Великої Британії вони там вважаються кимось на кшталт найманців, бо громадянам цієї країни заборонено служити в іноземних арміях. Він, коли їхав сюди, порушив їхній закон. Він розповідав, що додому йому повернутися дуже проблематично, бо до нього буде дуже багато питань, його навіть могли посадити до в’язниці за участь у бойових діях в Україні.  У цьому і є проблема: їх батьківщина ними не дуже цікавиться, бо вони там майже злочинці, але і наша країна ними геть не цікавиться. Тобто, як завше: людина приїхала, повоювала за Україну, потрапила в полон – ну та й шо, хай сидить. Таке ставлення… дуже негарне“.

Ігор неодноразово чув особисто, коли раніше Аслін або інші іноземці зіштовхувалися з проблемами, їм закидали просто “ну.. ви ж самі захотіли сюди приїхати”.

Ейден Аслін і Шон Піннер складали присягу українському народу, вони уже багато років офіційно у складі Збройних сил нашої держави. Вони юридично повинні бути захищені Україною, оскільки самі роками її захищали. І, що, знову-таки важливо: вони не є найманцями.

“Ось цей незрозумілий легіон, який президент Зеленський створив – він невідомо до кого відноситься: ні до якоїсь структури, чи до ЗС, чи до Нацгвардії, чи незрозуміло до кого. А Ейден та Піннер служили в підрозділі, який був повністю, офіційно у підпорядкуванні Збройних сил України. Їх прийняли у військкоматі, їх записали, вони є офіційними контрактниками, вони є нашими офіційними військовослужбовцями. Юридично вони повинні бути повністю захищені, нашою державою – першочергово. 

Вони мають усі ті права, які мають усі військовополонені згідно з усіма міжнародними конвенціями. Вони не були в жодних нелегальних формуваннях, вони просто військовослужбовці зі Збройних Сил, як і будь-які інші військовополонені з будь-яких інших батальйонів чи бригад, які офіційно проходять у нас як підрозділ Збройних сил, – 95, 93, будь-яка…”, – стверджує Ігор. 

Військовий також поділився таким фактом: обидва британці – Ейден Аслін і Шон Піннер – намагалися отримали українське громадянство. Але безрезультатно.

“Вони просили надати їм громадянство, і вони намагалися десь з 2018 року його отримати, але зав’язувалися у нашій у нашій бюрократичній системі – і на цьому все і завершувалося. Тож громадянства вони так і не отримали за усі ці роки, хоч прослужили, мабуть, один повний контракт – це точно”, – розповів Ігор. Він додав, що за законодавством, людина, яка прослужила 3 роки, має просити посвідку на проживання, але їм і цього не надали. “Я з Ейденом особисто ходив якось до міграційної служби, там було таке зазначено”. 

 

31 травня наші нардепи звільнили з посади Уповноваженої Верховної Ради з прав людини Людмилу Денісову. З порушенням процедури, оскільки відповідно до статті 10 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” та статті 4 Закону України “Про Уповноваженого…” у період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження омбудсмена. І причина цієї заборони зараз більш ніж зрозуміла. 9 днів потому Верховна Рада досі не обрала кандидата на заміну Денісовій. На офіційному рівні у нас немає відповідної особи, яка б відстоювала права військових – британців Ейдена Асліна та Шона Піннера, а також марокканця Брагіма Саадуна. Їм загрожує страта, що є кричущим порушенням Женевської конвенції та їх людських прав.

Цікаво, одначе, що для отримання громадянства України (принаймні, для обіцянки на найвищих державних рівнях) російському журналісту Олександру Невзорову не довелося воювати. Йому вистачило зайняти нішу критикана режиму Путіна та періодично випускати відео на Youtube-каналі. Тому Невзорову, який раніше був довіреною особою Путіна; тому, який був депутатом Держдуми РФ протягом чотирьох скликань. Невзорову, є ворогом Латвії та Литви – країн, які є нашими палкими союзниками у загарбницькій війні батьківщини журналіста проти України.

Нагадаю, що у період розпаду та децентралізації СРСР Олександр Невзоров прославився, як автор популярного репортажу “Наші” про січневі події 1991 року у Латвії, в якому виправдовувалися збройні дії ОМОНу в республіці. Тоді від рук псів кремлівського режиму загинуло 5 латвійців. Також журналіст підтримував застосування сили радянським режимом 13 січня 1991 року в місті Вільнюс (Литва), про що теж відзняв репортаж. Він не вибачився ні за що.

Глава Національного агентства з питань запобігання корупції Олександр Новіков в інтерв’ю виданню Forbes заявив, що російський олігарх Михайло Фрідман консультується з українською владою стосовно отримання українського громадянства. “Такий сценарій можливий і для інших великих російських бізнесменів українського походження, наприклад, це Віктор Вексельберг, який народився у Дрогобичі”, – наголосив Новіков.

Цікаво, як Фрідман складатиме екзамен на знання української мови? А Невзоров заспіває “Батько наш – Бандера” і викладе це у свій Telegram? (що не є, звісно, умовою для отримання громадянства України, але видовищем було б досить екзотичним).

Хоч деякі іноземці у нас живуть по 10-30 років, отримуючи лише посвідку на проживання. Вони тут працюють, платять податки, народжують навіть дітей – і не можуть вважатися громадянами України.

Як бачите, навіть роками захищати нашу державу не досить для отримання не лише громадянства, а принаймні захисту та юридичних гарантій.

Історія цих трьох захисників, яких суд “ДНР” приговорив до розстрілу, може стати дуже показовою для іноземців, які воюють – вони у небезпеці. Вони не будуть військовополоненими від України – їх легко зможуть охрестити найманцями. А що буде з білоруськими добровольцями? Їх з полону можуть відправити прямо до лап режиму Лукашенка. Яке тоді на них чекає майбутнє? І чи це “майбутнє”, взагалі, настане?

Володимир Зеленський сам запросив іноземців долучитися до війни в Україні. Це було жестом відчаю лідера, чия країна раптово (чи очікувано – залежно від того, хто з представників влади розповідає) опинилася у стані широкомасштабної війни з другою армією світу. І багато іноземців дійсно зараз воюють за нас, за чужу їм країну, за чужий їм народ. Хоч вони вже заслужили звання кращих із кращих Українців.

Ці іноземці віддають Україні сили, здоров’я та навіть життя. А що натомість Україна дає їм?