За останні років 10 IT обріс міфами і легендами, ореолом успішності, а отже і підвищеним інтересом. Тож не дивно, що відео на каналі вДудь “Як влаштована IT-столиця світу” набрало вже більше 16 млн переглядів. Для тих з вас, кому все-таки цікаві особливості каліфорнійської стартаперской мекки і можливість реалізації чогось подібного на українських чорноземах, але ліниво дивитися тригодинне відео, пропонуємо своєрідну “вичавлювання” ключових тез сюжету Юрія Дудя і припущення, що потрібно Україні, за версією Тетяни Снопков, директора з комунікацій громадської організації “Асоціація Noosphere”, яка в свою чергу займається створенням екосистеми, сприятливою для появи інженерних стартапів в нашій країні.

Що таке Кремнієва долина?

У 1989 році влада Каліфорнії привласнили непримітному гаражі Дейва Паккарда, співзасновника компанії Hewlett-Packard (HP) статус “місце народження Кремнієвої долини” і зробили його історичною пам’яткою Каліфорнії. Саме в цьому гаражі в 1938 році Девід Паккард і Вільям Хьюлетт почали свої розробки, які згодом привели до появи величезної корпорації, що стала частиною основи екосистеми, з 1977 року відомої нам як Кремнієва долина. На сьогодні там розташовані штаб-квартири багатьох технологічних компаній, що входили в різний час в список Fortune 1000, в тому числі Google, Facebook, Oracle, Intel, eBay, Yahoo і багато інших. Багато з цих компаній були створені випускниками Стенфордського університету, популяризують його цінності. Закономірно, що на території офісів і кампусів цих компаній старанно відтворені умови, що копіюють по суті сам Стенфорд. Свою ж історію цей приватний дослідницький університет веде з 1891 року. І треба враховувати, що на той момент Каліфорнія зовсім не була на задвірках цивілізації: в цьому регіоні ще з 1868 року успішно функціонував Берклі, найстаріший з десяти кампусів Каліфорнійського університету. До слова, він вважається кращим державним університетом світу і єдиним державним університетом, який входить в 10-ку кращих навчальних закладів світу.

Іншими словами в основі екосистеми ми маємо наукове співтовариство, яке існує без малого 200 років, готове ділитися знаннями і фінансами. У більшості випадків стартапи, що з’явилися в Кремнієвій долині, отримували фінансування від Стенфорда або ангельські інвестиції від викладачів цього університету. Важлива теза, який слід запам’ятати: не держава визначало місце і фінансування для високотехнологічного хаба, а навчальний заклад дав дорогу в життя такої кількості талановитих студентів, що за 100 років навколо університету сформувалася унікальне середовище.

І ось деякі з її особливостей, які так і хочеться супроводити риторичними питаннями застосування в Україні:

1. У своєму інтерв’ю Дудю Андрій Доронічі, директор по продуктах Google, який свого часу запустив мобільну версію youtube, визнається, що довго шукав себе і, коли прочитав книгу про компанію Google зрозумів, що хтось уже побудував корпоративну культуру, до якої він хотів би бути причетним. Далі все герої під тим або іншим приводом повертаються до питання особливої ​​атмосфери, культурних цінностей і менталітету.

Чи є в Україні хоч одна компанія, чия корпоративна культура могла б спонукати зарубіжних експертів приїхати до нас в країну?

2. У регіону досі є аура “золотої лихоманки”, яка стимулює імміграцію з тією різницею, що сьогодні в Каліфорнії їдуть кращі уми – підприємці, вчені, – а не старателі.

Скільки фахівців високого рівня іммігрувало в Україні, скажімо, за останні років 5? Політичні фігури не береться до уваги!

3. У США в цілому і в Кремнієвій долині зокрема відмінний від України горизонт планування. Так, особливістю “Долинська” ментальності є націленість на велику перемогу в майбутньому, а не на швидкий кеш в сьогоденні. Звідси один з ключових показників успішності продукту є LTV – довгострокова цінність клієнта. При цьому network будується довго: щоб з тобою від small talk перейшли до предметної розмови, часто треба “проваритися” в середовищі років 5. Герої програми Дудя так говорять про різні міста: Москва прагне заробляти тут і зараз, Нью-Йорк прагне до влади, а Долина – змінити цей світ. Амбіційний план не на завтра.

Для порівняння горизонт планування звичайних українців не перевищує 1,5 місяця, згідно даних PwC. Цю ж тенденцію ми відстежуємо в роботі стартапів при прийомі заявок на Vernadsky Challenge: конкурсантам деколи складно грамотно спланувати не тільки виведення свого продукту на ринок, але і бюджет. У минулому році ми вперше зіткнулися з ситуацією, коли переможець не зміг витратити виграний цільовий грант …

4. Одне з найбільш часто вживаних слів при описі Кремнієвої долини – слово “толерантність”. Там з інтересом приймають все нове і божевільне. Без трагедії приймають провал. Більш того, 5 неуспішних проектів в резюме будуть оцінені вище, ніж один позитивний досвід.

В Україні Андрій Федорів у 2015 році стартував Fuck Up Nights – новий формат івентів, де успішні люди були покликані ділитися не своїми досягненнями і рекомендаціями, як повторити їх результат, а своїми провалами. Поступово формат зійшов нанівець через банальну причину: історії, які насмілювалися озвучити зі сцени наші співвітчизники не тягнули на статус “провальних” за американськими мірками. Всі ми в тій чи іншій мірі вболіваємо “комплексом відмінника”, щепленим нам радянською системою освіти. І якщо в Пало Альто соромно “понтоваться” грошима, то у нас набагато більше поширений питання “ти що, розумніший за всіх тут?”.

5. Загальний фон Кремнієвої долини – бажання інвестувати і створювати стартап. Його ж особливість – відкритість і невпинний networking. Навіть той, хто спочатку не був зацікавлений у власному проекті, потрапляючи в цю середу налаштовується на загальну хвилю. У Кремнієвій долині все діляться один з одним якимись ідеями і перевіряють гіпотези.

В Україні ми проводимо конкурс інженерних стартапів з 2015 року і до сих пір отримуємо відмову від претендентів відповідати на питання про переваги їх розробок під приводом, що ми вкрадемо ідею. Українці категорично відмовляються вірити, що ідея без реалізації, команди не варто нічого, в той час як американські стартаперів найбільше цінують експертний відгук про їх продукті.

6. Більш 700 млн людей використовують Facebook Заходи по всьому світу. У Кремнієвій долині ця “фішка” соціальної мережі дуже популярна – по геолокації можна оперативно з’ясувати, що зараз відбувається поблизу, яка “сходка” – meetup. Тут мало переймаються антуражем – спеціальної локацією, рекламою івенту і його фірмовим стилем. Вони тут на потоці. Часто носять разовий характер. Їх мета скоріше навіть не в тому, щоб зібрати якусь певну кількість учасників для дискусії на задану тему, а в тому, щоб в деякому сенсі звузити аудиторію. Адже стартапи тут “пиляють” все. А тому питання зводиться переважно до конкретизації ніші. Іншими словами цінність американських мітапов і нетворкінгу як такого зовсім не в форматі і безкоштовному кави, а в людях, які вони збирають і, які готові безоплатно віддавати – свої знання у формі порад і гроші в формі інвестицій. Здебільшого вони приходять на мітапи стихійно, а не по касах квитків, і за вечір можуть відвідати відразу кілька подібних “сходок”. І часто-густо в Долині мітапи – не про івент-індустрію і заробіток, а про “зберігай спокій і поділися знаннями”.

Десь на початку 2010-х слово мітап щільно увійшло в побут в українській IT середовища стараннями івент-менеджерів. Як це часто буває, в гонитві за форматом десь загубився сенс. Раптом виявилося, що мало підібрати тему і знайти спікерів. Це не нетворкінг виходить, а звичайна лекція, нехай і дуже цікава. Просто тому, що стартаперів мало, а програмістів умовних Google або Apple, які готові поділитися власний досвід, а часто і кровно заробленими як ангельських інвестицій – і того менше.

Що ж виходить, аналог Кремнієвої долині в Україні неможливий?

Мабуть, в форматі 1 в 1 і в умовах “на завтра” – це однозначно утопія. З високою часткою ймовірності існуючі умови Кремнієвої долини не дозволять розвиватися аналогічними проектами, створюючи конкуренцію вже на старті.

Разом з тим, ідея побудувати екосистему навколо університетів очевидно ефективна. Принаймні ми в Noosphere в це віримо.

“Секретний соус” Кремнієвої долини в тому, що фундаментальні знання, наука лягли в основу бізнесу. У навчальний процес було буквально “прошито” підприємництво: ключовим стало навчитися прикладати отримані знання. Потім вже успішні студенти стали вкладати в нових студентів з їх ідеями. Так, в 2014 році ми стартували проект лабораторій на базі діючих університетів України – Noosphere Engineering School.

Можна сказати, що це в деякому роді “гараж” Hewlett-Packard при ВУЗах – мережа обладнаних для прототипування приміщень. Для додаткової мотивації до інженерного творчості Макс Поляков, засновник нашої громадської організації, заснував грант в 2 млн гривень для стартапів в сфері активної біоелектроніки і космічних технологій, доля якого визначається на конкурсі Vernadsky Challenge.

Додатково Noosphere регулярно проводить заходи різного формату, мета яких – налагодити комунікації і співробітництво між реалізованої підприємцями, експертами вузької спеціалізації і початківцями ентузіастами-дослідниками.

У слогані нашої громадської організації technology knowledge humanity відображені наші цінності, в тому числі і наше прагнення ділитися знаннями – в кращих традиціях Кремнієвої долини з її мітапамі. Хто знає, може, через 200 років плоди екосистеми, поява якої в Україні ініціювала Noosphere, змусять обговорювати вже новий феномен high tech колиски.