Про це свідчать результати опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС).

Опитування провели на замовлення Володимира Кулика, провідного наукового співробітника з Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України протягом грудня. У ньому взяли участь понад 2 тисячі учасників.

Результати показали стрімке зростання використання української мови у порівнянні з попереднім опитуванням, яке він замовляв у 2017 році.

Українська у повсякденному житті

41% респондентів заявили, що у повсякденному житті використовують українську мову, здебільшого спілкуються державною 17%. Лише російською говорять 6%, а переважно нею  — 9%. Також 24% сказали, що вживають обидві мови “рівною мірою”. На сході та півдні країни україномовних людей тепер не менше, ніж російськомовних — 29% проти 27%.

Фото: КМІС

Респонденти заявили, що вдома з родиною використовують українську 50%, переважно українську — 12%. Водночас обома мовами порівну користуються 19%, тільки або переважно російською — 16%. Ще 2% спілкуються іншими мовами.

Фото: КМІС

В інтернеті чи на навчанні українською користуються більше людей, ніж вдома. Щодо української мови заявили 50% людей, які працюють, ще 5% висловилися, що використовують російську. Також здебільшого українською розмовляють 18%, а російською — 7%. Також 19% респондентів використовують обидві мови.

Фото: КМІС

Використання в інтернеті

Тільки або переважно українською мовою в інтернеті користуються 26% опитаних, а виключно російською — 2%. Водночас переважно російською — 4%. Стосовно використання обох мов заявили 38% опитаних. Також 10% відповідали, що використовують інші мови.

Фото: КМІС

КМІС запитав, чи вважають опитувані важливими для громадян України українську та російську мови та чому. 58% висловили думку, що не вважають російську важливою взагалі, але ще у 2014 році число сягало 9%. Так вважають навіть 46% мешканців півдня та сходу, а також 35% людей, які самі спілкуються переважно російською.

Лише 1% респондентів вважають українську мову неважливою, але головною причиною важливості називають її роль як державної мови (76%). Далі йдуть аргументи щодо “основи незалежності України” (32%) та “мови, яка об’єднує українське суспільство” (23%).

Фото: КМІС

Перспектива мови

У респондентів запитали щодо розвитку мовної ситуації в Україні в перспективі, але без уточнення наскільки далекій. Варіантами відповіді були українська та російська мова, або їхнє більш-менш паритетне співіснування.

Переважно за українську висловилися 80%, а в за двомовність — 15%. Перевагу української підтримують 66% жителів сходу та півдня, а також ті, хто розмовляє російською мовою (57%).

66% опитаних вважають, що у першу чергу у мовній сфері держава має “сприяти поширенню української мови в усіх сферах життя”. Водночас 6% назвали пріоритетним розв’язати питання щодо статусу російської мови, а 17% — захист прав національних меншин.

Фото: КМІС

82% респондентів висловили думку, що спілкування працівників державних установ з відвідувачами має відбуватися українською мовою. Також 11% визнають право вибору відвідувача, а 4% вважають, що обирати мову мають працівники установ.

Стосовно сфери обслуговування, 63% респондентів вважають, що працівники зобов’язані відповідати українською мовою тим відвідувачам, які нею до них звертаються. Також 25% дотримуються думки, що ті можуть відповідати, як їм зручніше.

Національна ідентичність

95% опитаних вказали, що пов’язують себе з українською національністю. Ще 2% назвали російську, 1% обидві одразу й ще 2% — іншу. Виключно українцями назвали себе 89%, “тільки росіянами” – 0,6%, а решта обрали змішані з різним співвідношенням компонентів (здебільшого з перевагою українського).

Фото: КМІС

Респондентам надали критерії для визначення національності, серед яких були спадкові (за національністю батьків або одного з батьків), громадянські (“за країною, в якій живу”), мовні (“за мовою, якою розмовляю”) та атитюдні (“за моїм ставленням до цієї національності”) критеріями. Відповіді були наступні — 48%, 36%, 3% та  7% відповідно.