Про це Кіпіані написав у Facebook.

Йдеться про свідчення австрійського інженера-хіміка Александра Вінербергера, який у 1933 році працював у Харкові та оприлюднив свої спогади про жахіття Голодомору 32-33 років у вигляді книги. Спогади написані німецькою мовою та надруковані готичним шрифтом, але існує також англійський переклад.

Як розповів Олександр Зінченко, стало відомо, що книга австрійця про Голодомор досі не має українського перекладу.

Онука Александра Вінербергера, Самара Пірс, дала дозвіл на переклад українською мовою, й редакція “Історичної правди” вирішила взятися за цю справу самотужки. Назбирати було необхідно 100 тисяч гривень. Олександр Зінченко констатував: думав, що необхідну суму збиратиме щонайменше місяць. Але уже через дві години була зібрана половина з необхідних коштів:

“Було два варіанти профінансувати переклад, передмову, біографічний нарис та коментар. Перший варіант — це звернутися до колег з Український інститут національної пам’яті. Я це зробив відразу того ж дня. З’ясувалося, що в бюджет УІНП на наступний рік закладена… велика діра. Тому сподіватися варто було на приватні джерела. Я був переконаний, що необхідні 100 тисяч гривень я буду збирати місяць, чи більше. Через дві години, після того, як ми оголосили про збір коштів, вже була зібрана половина необхідних коштів. Я майже плакав від розчулення і вдячності”.

Через ще дві години уже було зібрано 3/4 суми. Пожертви були від 10 до 5000 гривень. Зінченко зізнається: від суми почав нервово хихотіти, адже те, що відбувалося, здавалося йому абсолютно нереальним:

“Уявіть: країна занурилася у морок блекауту, триває 9 місяць після повномасштабного вторгнення росіян, ціни за цей час виросли на все ледь не в два рази, електрика і банкінг працюють на межі — і от у цих, м’яко кажучи, неказкових умовах українці збирають усю необхідну суму за один вечір!”.

Так протягом кількох годин було зібрано 150 тисяч гривень.

“Книга-пам’ятник жертвам і борцям буде”, – заявив Кіпіані.