Фото: instagram.com/turchanovaaa

Про це повідомляє Vogue.

Про Вадима Китара (позивний “Штайнер”) з підрозділу “Ведмеді” розповіла його наречена, Катерина Турчанова.

З коханим вона втратила зв’язок наприкінці квітня цього року, поки випадково не побачила його та двох побратимів Вадима на російському пропагандистському телеканалі “НТВ”. У бійців були сліди тортур та жорстокого поводження.

З того часу Катерина не полишає спроб знайти нареченого та вимагає від Червоного Хреста, урядових організацій та світової спільноти докласти зусиль для визволення українських захисників.

Вадиму нещодавно виповнилося 25 років. Сім із них він віддав Батьківщині: у 18 років пішов боронити Україну добровольцем, а зараз – військовослужбовець полку “Азов”.

Катерина молодша на 5 років. Вони зустрілися в колі друзів. Спершу просто посміювалися із жартів одне одного, згодом подружились. А потім закохалися.

“Взимку я дуже захворіла, і Вадим почав виявляти турботу, перебуваючи, як завжди, у Широкиному (село у Донецькій області. З 2014 року тут точилися бої; окупанти зруйнували село майже повністю. З лютого 2016 по 28 лютого 2022 село було під контролем ЗСУ – Ред.). – Утримуючи наші позиції, все одно турбувався за мене більше, ніж за себе самого. Надіслав мені безліч ліків, а ще – свою футболку й шеврон”, – розповіла Катерина.

Фото: instagram.com/turchanovaaa

За словами дівчини, вони обоє розуміли, що повинні бути разом, однак тягнули до останнього, поки не зрозуміли, що потрібний час ніколи не настане. Тоді Вадим освідчився Катерині, і вона відповіла “так”.

“Вже перебуваючи на “Азовсталі”, Вадим надіслав новину, що можна укласти шлюб через Zoom. Ми, як завжди, посміялися, але вирішили залишити все як є. Хотіли відсвяткувати вдвох – гарно, вдома, у Києві”, – додала вона.

Катерина розповіла, що Вадим завжди захоплювався історією, цікавився зброєю, тому на війні був корисним та професійно робив свою справу. А ще Вадим дуже любить тварин, тому і в Широкиному, і на “Азовсталі” разом з бійцем були коти й собаки.

“Він дисциплінований, відповідальний військовий. Та, попри свій великий зріст, бороду та службу, він дитя, особливо зі мною. Тільки діти вміють любити чистою безумовною любов’ю. Вони не обирають за зовнішністю чи статусом. Вони просто відчувають своїх”, – сказала дівчина.

Вадим служить у добровольчому підрозділі “Ведмеді” (Ведмідь – позивний їхнього командира Олександра Кравцова). До полку “Азов” підрозділ приєднали вже безпосередньо під час оборони “Азовсталі”.

“І це велика честь. Рашистські пропагандистські канали називають “Ведмедів” диверсійним нацистським формуванням SS. Проте це – найкращі люди: патріотичні, самовіддані, інтелігентні. Цвіт нації”, – додала дівчина.

24 лютого Вадим був на сході, а Катерина – у Києві. Дівчина прокинулась від вибухів вранці і більшість часу проводила у бомбосховищі. Вадим же перебував у Маріуполі, адже їм віддали наказ обороняти місто.

“Наші військові трималися мужньо, проте в Маріуполь окупанти потрапили швидко, почалася блокада”, – розповіла вона.

Коли українські військові ще утримували частину Маріуполя, і десь пробивався зв’язок, Вадиму вдавалось подзвонити до коханої, але мережі у місті глушили миттєво. Зв’язку могло не бути тижнями. Проте Вадим просив знайомих усіма способами передавати Катерині, що живий.

На “Азовсталі” Вадима було поранено: окупанти йому наскрізь прострелили ногу.

“Проте найважче він переживав момент, коли розбомбили пологовий будинок. Діти для нього – це найбільша радість у світі, особливо його похресник Марко”, – пригадала Катерина.

Безпосередній зв’язок між закоханими обірвався вночі 29 квітня. Ще до 17 травня дівчина отримувала якісь звістки про коханого, а вже після – одна невідомість.

Лише 15 червня Катерина побачила Вадима у пропагандистському сюжеті російського телеканалу “НТВ”.

За словами дівчини, вона була одночасно і щаслива, і розлючена.

“Нас запевняли, що все буде добре: ніякого насилля, належна медична допомога, харчування тощо. Проте подивімося ролик. Хто так водить військовополонених – обличчям униз? Вибачте, але мені це нагадує “чорний дельфін” (виправна колонія особливого режиму для пожиттєво засуджених; має славу найжорстокішої колонії Росії. – Ред.), а ніяк не полон. Я не бачу належного ставлення до наших військових. Бачу лише сліди насилля”, – наголосила вона.

Фото: з особистого архіву Катерини Турчанової

Катерина додала, що у сюжеті помітила, що у Вадима відсутні верхні зуби, він схуд кілограмів на 20. Зголено бороду та волосся.

“Де домовленості? Що ви з ним зробили? Да взагалі третя сторона? Де “Червоний Хрест”?” – запитала дівчина.

Доля вцілілих бійців підрозділу “Ведмеді” залишається невідомою. У ролику можна помітити побратима Вадима: це Володимир з позивним “Рой”. У нього сліди побоїв на обличчі, запечена кров. Російські пропагандистські ЗМІ навіть світло професійне виставили, щоб все це можна було роздивитися в деталях.

Спочатку повідомлялось, що всі полонені – у СІЗО, у так званій “ДНР”, в Оленівці. Днями надійшла інформація, що командування полку «Азов» перебуває в Москві.

“Де Вадим, мені невідомо. Немає зв’язку ані з ним, ані з “Червоним хрестом”. Я не знаю, де мій чоловік. І це не полон. Це незаконне утримання”, – сказала вона.

Після побаченого Катерина не могла більше мовчки чекати на коханого і почала діяти.

“У своїх публікаціях в інстаграмі я мушу вдаватися до самоцензури. Уважні підписники побачать: назву “Азов” я вуалюю, щоб не потрапити в блок. Так, за згадку про “Азов” блокують. Мою сторінку в інстаграмі не раз нищили, блокували дописи. Адже з початку березня я весь час говорю про Маріуполь. Про полк “Азов”. Про “Азовсталь”. Щодня”, – додала Катерина.

Дівчина щодня спілкується з бабусею Вадима, і вони разом намагаються робити все, аби якнайшвидше повернути українського захисника.

“Переймаються всі. Родина Вадима – це також його друзі, які завжди зі мною на зв’язку. Усім важко, але кожен вірить у краще й робить усе можливе. Ми постійно на зв’язку з дружиною командира “Ведмедів”, з Асоціацією родин захисників “Азовсталі”, з її співзасновницею Сандрою (сестра Богдана Кротевича, начштабу полку “Азов” з позивним “Тавр” – Ред.), з дружинами інших воїнів. Звісно, у нас є адвокати та юристи. Рухаємося згідно із законами, злагоджено з владою”, – розповіла Катерина.

Однак і розголос у соціальних мережах – це важливий внесок. Публікації поширюються через репости. Після цього з Катериною зв’язуються журналісти, зокрема й іноземні, які роблять сюжети про українських військовополонених.

“Світ має бачити обличчя Вадима, його побратимів та наслідки «належних умов утримання», синонімом яких є тортури. Ми маємо говорити про це. Маємо цінувати кожного військовополоненого. Наші воїни дарували нам життя впродовж восьми років, а ще – останні місяці запеклої боротьби під час блокади, коли стягнули на себе велике угруповання російських військ. Невже зараз світ не може віддячити?”, – сказала вона.

Дівчина наголосила, що Росія публічно погрожує захисникам Маріуполя смертною карою, і цьому потрібно запобігти.

Командира підрозділу “Ведмеді” Олександра Кравцова вдалося звільнити з полону. Офіційний телеграм-канал Верховної Ради України опублікував відео, де показав, як його зустрічала з полону дружина.

“Я щаслива за кожного, щаслива за командира нашого підрозділу “Ведмеді”, шо він вже поряд з коханою”, – додала Катерина.

Дівчина до останнього перечитувала списки та намагалась знайти прізвище свого Вадима.

“До 5 ранку я сиділа в шаленій істериці та сподівалась, що, можливо, це просто помилка, і ось-ось мені зателефонують. Коли надали інформацію, я вийшла з таксі і просто сиділа на асфальті. Я чекала до останнього, шукала коханого на всіх фото. Але на жаль… На жаль…”, – додала вона.

У полоні російських окупантів досі залишаються сотні українських героїв. Доля більшості із них – невідома.

“Жодних звісток з Червоного Хреста та ООН. Тиша. Жодних відповідей. Я навіть не знаю місцеперебування мого Вадима”, – сказала дівчина.

Та, попри все, Катерина продовжує боротьбу за коханого.