Про це повідомляють #Букви.

Так, 12 червня журналіст Павло Казарін розповів історію про те, в яких умовах він отримав російський паспорт і наскільки тепер затягнулася процедура відмови від російського громадянства.

У коментарях багато підписників підтримали рішення Казаріна позбутися російського громадянства, але є й ті, хто говорив, що журналіст “називав людей сепаратистами за гроші, а сам сидів на паспорті РФ”.

Блогер Анатолій Шарій заявив, що у Казаріна вже два російських паспорти. Так як 29 квітня 2014 року в Криму журналіст отримав російський паспорт, а 8 липня 2014 року в Москві – російський закордонний паспорт.

Євген Глібовицький, член наглядової ради Національної громадської телерадіокомпанії України, у своїй статті написав, що російський паспорт Казаріна не є свідченням його проросійського настрою. “Російський паспорт у Криму в 2014 був інструментом”, – зазначив він.

“Атака на Павла Казаріна – це атака на спроможність України змінюватись і перероджуватись. Це атака на тих, хто став українцем, пройшовши власну еволюцію. Це атака, напевне, на кожного другого українця. Це атака на Ґію Гонгадзе, Миколу Амосова чи Мойсея Фішбейна. Це атака на будь-кого, хто прийшов до своєї українськості, часто зберігаючи теплий контакт з культурою свого походження”, – написав Євген Глібовицький.

У свою чергу журналіст Михайло Ткач у відповідь на порівняння Казаріна з Гонгадзе написав: “Гонгадзе переїхав і боровся за правду проти української влади, а не ходив на акції, організовані радниками українського президента. Судячи з тих ефірів і публікацій, які мені пощастило чути і бачити, Гонгадзе гостро і точно відчував різницю між владою і країною”.

Журналіст Михайло Ткач заявив, що йому зрозуміла причина, за якою Павло Казарін вирішив отримати російський паспорт.

“Але чому Казарін не здав російський паспорт протягом шести років – незрозуміло. І Казарін не пояснив”, – зазначив журналіст “Схем”.

  • Раніше громадська палата окупованого Криму створила “кримське досьє” – список, в який потрапили політичні діячі, артисти, співаки, журналісти, які публічно не визнають “російський” статус Криму. У списку значиться і Павло Казарін.