#Букви вирішили нагадати про життя і місію відомого українця.

Як сказав доктор філологічних наук, професор Микола Тимошик – переклад Біблії українською мовою — живий пам’ятник Іванові Огієнку.

“Іван Огієнко — перший, хто порушив питання томосу української церкви. Він звернувся до Царгорода від уряду УНР з проханням надати незалежність українській церкві. Після листа він створив видавництво української автокефальної церкви, яке випустило 49 книг.Переклад Біблії українською мовою — живий пам’ятник Івану Огієнку. Кожен народ і його мова тоді самодостатні та поважні, коли здатні своєю лексикою викласти Біблію. Іван Огієнко поклав на це 42 роки. Ми не могли молитися українською аж до появи в 1962 році Біблії в перекладі Огієнка. Великим накладом, 1560 сторінок, у синій обкладинці з позолотою. Це видання унікальне, тому що взяте з оригінальних перекладів староєврейської та старогрецької мов. Він їх знав”, – сказав він.

Біографія

Український феномен народився 14 січня 1882 року в містечку Брусилів Радомишльського повіту Київської губернії (нині Житомирська обл.).

Виховувався на “Житіях святих”, став студентом медичного факультету Київського університету, згодом перевівся на історико-філологічний.

У юнацькому віці почав писати вірші російською мовою, але потім, завдяки виставам українського театру пережив “пробудження української свідомості”.

1915 року склав магістерські іспити – із церковнослов’янської, російської, польської, сербської мов, історії російської та європейських літератур і став приват-доцентом кафедри російської мови та літератури Київського університету Св. Володимира. У квітні 1917 року одним із перших перейшов на викладання українською мовою.

У 1918-1920 був одночасно ректором Кам’янець-Подільського державного університету та міністром освіти в уряді УНР, де підготував проєкт українського правопису, працював над впровадженням літературної мови в освіту, церковне життя, державні установи, торгівлю, медицину і військо.

У 1919 році став міністром віросповідань, переклав українською мовою богословську літературу, наказав перевести богослужіння із церковнослов’янської на українську (наразився на шалений опір московських попів).

Саме тоді майбутній митрополит вперше сформулював основи української автокефалії. Від імені уряду УНР він написав і обґрунтував вимогу до Вселенського патріархату про надання Українській церкві автокефалії.

Увага радянських спецслужб

Зі своєю активною проукраїнською позицією він безумовно не міг залишитися поза увагою радянських спецслужб.

Матеріали СБУ

Служба зовнішньої розвідки України (СЗРУ) оприлюднила архівні документи радянських спецслужб щодо Огієнка.

Про це свідчить справа-формуляр під назвою «Святоша» в архівних фондах розвідки.

Матеріали СБУ

Справу було заведено в січні 1941 року 5-м (розвідувальним) відділом управління державної безпеки НКВС УРСР на підставі матеріалів, одержаних від закордонної агентури ще у 1940 році.Тоді дізналися, що на польській території, в місті Холм – осередку компактного мешкання українців ще з давніх часів, прийняв чернечий постриг під іменем Іларіона такий собі Іван Огієнко. А невдовзі був висвячений на архієпископа Холмського та Підляського Української автокефальної православної церкви.

Понад те, повідомлялося, що він веде служби українською мовою, “спонукає” до цього інших священнослужителів, а у своїх крамольних проповідях висловлює “сподівання на вищу силу, яка допоможе перемогти ворога і відновити незалежну Україну”.

Без додаткових пояснень було зрозуміло, кого архієпископ вважає за ворога. Тому одразу було винесено постанову про порушення  справи. У ній зазначалося, що “Огієнко Іван Іванович, визначний український діяч, колишній міністр освіти УНР… веде активну контрреволюційну націоналістичну роботу проти СРСР”.

Уже цих відомостей було достатньо, щоб взяти І. Огієнка в активне розроблення і почати збирати на нього досьє. Одним із перших документів у справі є витяг із доповіді секретного співробітника “Вірного”   Київського оперсектору ДПУ, вірогідно зробленої в середині 1920-х років.

У наступному документі І. Огієнко фігурує вже 60-річним. Це доповідна записка, підготовлена 18 лютого 1945 року управлінням НКДБ УРСР по Волинській області на ім’я начальника 4-го (розвідувально-диверсійного) управління НКДБ УРСР. Того самого управління, яке  користуючись активною фазою бойових дій на території Німеччини, приблизно в той же період готувало операцію “Вулкан” із ліквідації в Берліні керівника ОУН Андрія Мельника. І, напевне, не лише його.

Матеріали СБУ

Життя поза Батьківщиною

Зміст документів свідчить про те, що оперативна розробка Івана Огієнка все ж здійснювалася поверхово. У його близькому оточенні радянські спецслужби не змогли знайти тих, хто б надавав інформацію про діяння й наміри митрополита.

Вочевидь і серед кадрових співробітників МДБ СРСР не було на той час фахівців, які б добре розбиралися у питаннях релігії. Бо навіть церковний сан його називали з помилками в останні роки життя, коли він був предстоятелем Української Греко-Православної Церкви у Канаді та митрополитом Вінніпега.

У Канаді митрополит Іларіон плідно займався просвітницькою, громадською, богословською діяльністю. Там він закінчив чи не найголовнішу справу свого життя – переклад Біблії. Саме переклад Івана Огієнка вважається дослідниками найкращим з-поміж усіх українських варіантів через близькість до оригіналу, поетичність, простоту та зрозумілість викладу.

Огієнко прожив 90 років, помер у Канаді. Загалом за своє життя церковний діяч створив понад 1000 праць. Перед смертю склав заповіт. В ньому йдеться про те, що всі його надбання мають бути передані Батьківщині за таких умов: коли Україна буде вільною і коли буде вільною її церква. На жаль, його спадщина досі не в Україні. Поки що.