Поки країни Заходу продовжують бити на сполох з приводу можливого повноцінного вторгнення Російської Федерації, поки українці у соціальних мережах жваво обговорюють результати національного відбору на “Євробачення 2022”, у кімнатах військових гуртожитків та кабінетах командирів рот та батальйонів досі оговтуються від оголошеного президентом України указу “Про зміцнення обороноздатності держави та підвищення привабливості військової служби”. Сьогодні пропоную вам розглянути одне-єдине невеличке питання з вищезгаданого указу: військова служба за контрактом та зміни в порядку її проходження згідно з указом президента та останніми заявами міністра оборони. 

Нині маємо наступну ситуацію. Згідно з указом президента України від “01” лютого 2022 року на Міністерство оборони України покладається завдання з розробки “концепції поступового переходу до формування Збройних Сил України на професійній основі”, де обов’язковою складовою має бути: “збільшення термінів дії контрактів”. За декілька днів після підписання указу президента Зеленського, більш детально про майбутні плани розповів міністр оборони України Олексії Резніков, який на брифінгу заявив про плани збільшення тривалості контрактів: “Контракт має бути, починаючи від 10 років. Тоді й буде сенс інвестувати в підготовку, житлову програму, серйозне достойне грошове забезпечення військових з боку держави”.

На сьогодні Збройні сили України пропонують наступні строки для підписання контрактів: перший контракт для солдатів і сержантів від 3 до 5 років, в офіцерів – 5 років. Строки для продовження служби, тобто підписання другого контракту: від 1 до 5 років, незалежно від військового звання. Одразу необхідного обмовитись, що строки продовження контрактів нині різняться залежно від роду військ та рішень й наказів командувачів тих чи інших родів військ ЗСУ. Наприклад, нині у Десантно-штурмових військах Збройних сил України, продовження контракту дозволяється на строки: від 2-х років для офіцерів та від 3-х років для солдатів та сержантів. Згідно ж із заявами верховного головнокомандувача та міністра оборони України, подальша державна політика буде спрямована на збільшення тривалості контрактів та більш довготривалу прив’язку військовослужбовців до місць несення їхньої служби. Кому це вигідно та які загрози несе це рішення?

Безумовно, що для держави, як суб’єкта, довготривалі контракти є вигідними. Адже держава виділяє значні суми коштів на базове навчання, спорядження та речове забезпечення кожного військовослужбовця, обов’язкову  оплату йому базових соціальних виплат (виплата за підписання першого контракту, виплата оздоровчих та щорічної матеріальної допомоги). Далі державі необхідно щонайменше 3-4 місяці часу на фахову підготовку нового військовослужбовця з усіма супутніми витратами та виплатами. І лише після завершення усіх навчань, після здачі усіх курсів та іспитів, стає можливим говорити про базову готовність військового до виконання бойових завдань.

Простіше кажучи — трансформація рекрута у фахового військовослужбовця коштує не одну сотню тисяч гривень і триває далеко не один місяць. І ризик втратити цього військового після завершення його 3-річного контракту  не може тішити ані державу, ані її бюджет. Тому варіант прив’язати військовослужбовців на більший термін і не ризикувати додатковими витратами на навчання нових рекрутів – вигідний і цілком логічний крок з боку держави.

Проте чи погодяться нинішні новобранці на такі терміни та хто продовжуватиме свої контракти на ці 10 років? Питання більш риторичне, аніж фактичне. Адже українська армія, як і багато інших європейських армій, нині зазнає значного кадрового голоду і потребує нових професійних військовослужбовців. Проте заява про “10-річні контракти” послужить лише на погіршення. Кожна людина воліє самостійно планувати та за потреби скоректувати шлях своєї кар’єри та життя загалом. Служба ж в армії унеможливлює опції “самостійність” і “вибір”, фактично люди добровільно віддають свої життя в руки держави на певний проміжок часу. Однак робити це на такі значні терміни як 10 років, мало хто погодиться. На жаль, але це будуть люди невеликої професійної якості. Після введення подібних контрактів  в армії залишаться або максимально “відбиті” військові романтики та фанати військової справи, або ті, хто не становить жодного інтересу для цивільного ринку праці. Вгадайте самостійно, якої категорії військовослужбовців залишиться більше?

Подовження строку контрактів — той випадок, коли бажання зіграти на інтересах та зисках  держави призведе до радикально зворотних наслідків. Сотні та тисячі військовослужбовців, які вже нині звільняються з військової служби, невідворотно перетворяться на потоки з десятків тисяч людей, які полишатимуть лави армії. То чи варто так ризикувати нині – та й взагалі? Адже усі ми  як військовослужбовці зобов’язані захищати нашу державу усіма можливими засобами, зокрема й цінною власного здоров’я чи життя. Але віддавати це життя заради беззмістовної служби з року в рік на полігонах та в пунктах постійних дислокацій охочих не буде ніколи.