Тематичний діапазон – найширший: від супергеройських борців із нацистами до фантастичних драм «про найважливіше». І така різноманітність радує: хай кожен знайде тут свою історію.

Фанатик (High Fidelity) початок – 14 лютого, Hulu

Серіал презентували ще на День Валентина, але є відчуття, що корисним він може стати  якраз нині, в умовах розмотаних нервів та каскадних панічних атак. Ані видатних діалогів, ані несподіваного конфлікту, ані непересічних акторських робіт: молода дівчина, власниця музичної крамниці, проживає кризу – хлопець кинув її рік тому, проте виходити з неї вона не поспішає.

Зої Кравітц, попри лавиноподібну популярність, ще не заслужила на «серіал імені себе», не аж так його витягає, однак стежити за нею не нудно.

Та миловидність серіалу не лише в Зої: в атмосфері легкої необов’язковості (як самого серіалу, так і життєвих декорацій героїні) можна відчути терапевтичний ефект, такий сьогодні жаданий. Життя неоковирне, кутасте, химерне, часто позбавлене високої смислової концентрованості, – і це нормально, так буває часто. Серіал симпатичний, хоч і прохідний, тримається на одному технічному прийомі (героїня звертається напряму до глядача, коментуючи власні вчинки та емоції), розріджений, але теплий, – і це теж нормально. Навіть добре. Жодних тобі загострень, апологія звичайності, за якою вже сумують.

Мисливці (Hunters) початок – 21 лютого, Amazon Video


Потенційний гучний хіт 2020, що, певно, таки залишиться явищем локальним. У головній ролі Аль Пачіно, а серед продюсерів – Джордан Піл (той, що «Пастка» і «Ми»).

Сюжет має широку коміксову рамку, хоча сама історія – полювання на нацистів-емігрантів у США наприкінці 70-х – цьому не аж так сприяє. А втім, це як подивитись: дещо подібне ми вже бачили у «Безславних виродках» Тарантіно, коли професійну мас-маркетну стилістику застосували до матеріалу, що довгий час був предметом рефлексії високочолих драм.

Тут же бачимо багатія Меєра Оффермана, який збирає через єврейську сваху команду ексцентричних різнопрофільних спеціалістів, що ліквідуватимуть садистів та «звичайних монстрів»: концтабірних наглядачів, лікарів і всіх тих, хто в умовах безкарності проявив замежову жорстокість і бездушність. Але на одних мисливців можуть знайтися інші – вихідці з конспіративних кіл, які інтенсивно мріють про постання Четвертого рейху.

З одного боку, є відчутне очуднення матеріалу (сам лиш операторський підхід чого вартий). З іншого – окрім зовнішнього протистояння, не вистачає внутрішнього конфлікту. «Бетмен», «Спайдермен», ті ж таки «Месники» та «Чудова сімка» – ці першоджерела тут згадуються не раз, сюжет справді на все це спирається. Проте йому – для більшого ефекту – не завадило б додати глибини хоч від Стайрона-Пакули, а хоч від Кініллі-Спілберга. Поза тим – дуже свіжо.

Розробники (Devs) початок – 5 березня, FX on Hulu


Алекс Ґарленд продовжує ходити дорогою науково-фантастичної метафізики: була «Ex Machina», була «Анігіляція», тепер от серіал – і це, до речі, перший подібний досвід у британця. Ґарленд знову сам написав, сам зрежисував та спродюсував – і як вийшло: тривожно, багатозначно, стильно.

Комп’ютерного інженера, що працює із квантовими процесами, переводять до найбільш секретного й елітного відділу компанії, але він, шокований поставленою задачею, вирішує винести інформацію назовні; за що його і прибирають. Лілі, дівчина Сергія, не вірить тому, що видає за правду керівник компанії, та починає власне розслідування.

Тут уже з першої серії багато всього «ідейного» крутиться поряд: напередзаданість сьогодення, що залежить від попередніх подій-причин (тільки би правильно їх прорахувати), місце Творця у такій конструкції Всесвіту, претензії на пророчість з метою убезпечити людей від болю майбутніх втрат. Але чи є тут справжнє співчуття? І як справи із мораллю у сильно детермінованому світі?

Серіал не для всіх, бо по-ґіківському закручений та правдиво розумний. І це його сила. Тепер би ще Ґарленду, якому часто не вистачає зв’язності для статусу «блискучого вигадника», не піти в туманний символізм чи візіонерську абстрактність, не «злити» фінал. Якщо він дасть відповіді (чи хоча би руба поставить питання), що сам же й провокує, не завалившись у трюїзми, – буде чудово.

Змова проти Америки (The Plot Against America) початок – 16 березня, HBO


Ось і знайшлася відповідь «Людині у високому замку» – екранізація однойменного роману новітнього контроверсійного (в сенсі – відвертого і прямолінійного) класика американської літератури, Філіпа Рота. В останнього завжди було багато політики, євреїв та єврейства, сексуальних досвідів і химерного (нон)конформізму. Все це є романі американця, що вийшов ще 2004 року; є воно і в серіалі, достоту точному як у передачі атмосфери, так і сюжетних вигинів.

В Америці, від початку 40-х, повільно, але невпинно наближається до президентського крісла льотчик-герой Чарльз Ліндберг, що стає політиком правих та навіть профашистських поглядів. І він таки стає, замість Рузвельта, президентом. Тобто маємо справу з альтернативною історією, щільною та навдивовижу – ось що прикметно – впізнаваною. У фокусі – чимала єврейська родина, за членами якої нам і стежити, позаяк закроюється тут на добротний мінісеріал. Де і політичний популізм, і шоумени (хай навіть – професіонали своєї справи) при владі, й активне іншування, й емоційна риторика замість стратегії, і перевірка інституцій на міцність.

Взагалі тема єврейства та його неприйняття у часи Другої світової повертається: «Змову» правильно дивитися в комплекті із «Мисливцями» – як жирний натяк на сьогоднішню «нездатність до іншого». А так – сильно, точно, пізнавально.

Неортодоксальна (Unorthodox) початок – 26 березня, Netflix

«Бог забагато від мене хотів» – ця репліка з трейлера, здається, добре описує початковий конфлікт серіалу: єврейська дівчина (талановита та фактурна Шира Гаас) втікає із закритої хасидської общини Нью-Йорка, а заразом і від вибраного батьками і свахою чоловіка-ортодокса у Берлін, аби там вчитися жити вільною та відповідальною за себе. Глядачі ж побачать, як зіштовхуються гнучкість і тверда принциповість. Які обидві можуть бути однаково (не)симпатичними.

Щоправда, уникати спокус світу із суттєво розмитою системою морально-етичних координат героїні також доведеться. Тобто вибір вона робитиме не раз: самостійне життя – це про щоденність виборів та інтенсивний діалог із собою. Має бути гостро і по-хорошому мелодраматично.

Біжи (Run) початок – 12 квітня, HBO


«Фібі Воллер-Брідж в Америці» – жанр цього семисерійного серіалу можна окреслити і таким чином. І це справедливо: саме із Run, зробленого для HBO, креаторка шалено успішної «Погані» повноцінно вриватиметься на американський ринок. Попередньо говорять про комедійний трилер, але куди більше ця історія схожа на адреналінову мелодраму: він і вона сімнадцять років тому домовились, що вирушать у велику подорож країною, якщо хтось із них кине відповідний клич, а інший це підтримає. От і вирушають: ще молоді, проте вже дорослі, дещо розчаровані та втомлені (він – генерал Гакс із нових «Зоряних війн», вона – зі «Шлюбної історії»). Роуд-муві як пальпація сучасності.

Є враження, що через серіал сама Фібі знайомиться з США, де може стати реальною суперзіркою, а може і загубити себе, якщо компромісів з індустрією виявиться критична кількість.

Місіс Америка (Mrs. America) початок – 15 квітня, Hulu


Феміністичний порядок денний нині затулений пандемією, але він нікуди не зникає. Скоро маємо побачити його вкрай цікавий серіальний докрут, а саме: боротьбу проти фемінізму, натхненну не чоловіками-ретроградами, а жінкою, конкретно – Філліс Шлефлі, юристкою та активісткою ультраконсервативного штибу, яка багато десятиліть боролася проти 19-ї поправки, що запустила процес надання широких політичних – і не лише таких – прав американським жінкам.

Шлефлі зіграє Кейт Бланшетт, а її суперниць, ґроно феміністок другої хвилі, – Роуз Бірн, Марго Мартіндейл, Узо Адуба і Трейсі Ульман. Тобто вже сам кастинг заслуговує на окрему увагу. На рівні ж проблематики: геть не боротьба сил темряви та світлих воїтельок – радше протистояння систем, які міцнішають навіть тоді, коли зазнають невдач.

Відіграти назад (The Undoing) початок – 10 травня, HBO

Важка артилерія заготовлена під кінець сезону: психологічний трилер, де у сценаристах Девід Е. Келлі, а в головних ролях – Ніколь Кідман, Г’ю Грант та Дональд Сазерленд. Режисеркою виступає Сюзанна Бір, що зробила «Пташиний короб» і «Нічного адміністратора»; золотий ресурс сьогоднішнього серіального виробництва. Історія тут нагадує собою щось уже бачене не раз: нью-йоркська психотерапевтка, а ще добра мати і дружина, в якої було буквально все, провалюється в екзистенційну безодню. Смерть, зникнення, підозри, непевність у тому, що вона бачить. Доводиться робити ревізію не лише минулого і не тільки власної сім’ї, а й самої себе: місць, де міцно, та внутрішніх зон, де тонко.

Привид успішності «Великої маленької брехні» – та й загалом історій про жаскі сімейні таємниці і приховану жіночу силу – не дає спокою багатьом: Різ Візерспун пішла шукати нового тріумфу в серіал «Усюди жевріють пожежі», Кідман – сюди. Хто переможе – скоро дізнаємось.