Новина про рішення українського уряду щодо скорочення бюджетів Мінкультури України за кілька годин набрала більшого резонансу, ніж паніка від коронавірусу.

Голова комітету Верховної Ради з гуманітарної та інформаційної політики Олександр Ткаченко заявив, що Мінфін планує скоротити фінансування Мінкульту на 7 млрд грн. Зокрема, на 750 млн грн для Держкіно, на понад 500 млн для будівництва музеїв Голодомору і Революції Гідності, на 250 млн грн для творчих спілок, на 500 млн грн для українського культурного фонду, на 150 млн грн для Інституту книги, на 500 млн грн для програм інформполітики, “зшивання країни”, для молоді, на ремонти та реставрації.

При цьому жодних пояснень та оголошених планів стосовно того – куди власне ці кошти будуть спрямовані? Як саме їх буде використано.

В сьогоднішній ситуації тотального хаосу та нерозуміння ситуації, в моменті, коли весь світ переживає за життя та смерть дуже зручно “згорнути” проекти, що не є пріоритетними в порівнянні з боротьбою з пандемією. І ясна справа, що саме Культура має бути першим донором. Але чомусь весь світ “розгортає” та страхує проекти у сфері Культури, бореться за Культуру в кризовій ситуації, а ми за звичкою  – згортаємо її? Мабуть тому, що цивілізовані країни не можуть собі дозволити поставити під загрозу культурну самосвідомість, бо це важливий інструмент в державному управлінні?

Так наприклад, після того, як Art Dubai та інші події в Об’єднаних Арабських Еміратах були скасовані або перенесені в онлайн через панедемію COVID-19, відрізавши шляхи для виживання більшості галерей і художників у регіоні, уряд країни вирішив відкрити свою касу, аби підтримати сучасне мистецтво. Офіс громадської та культурної дипломатії міністерства закордонних справ купив лише за тиждень робіт локальних митців на 408 000 доларів. Формування колекції триває. Роботи будуть розміщені в посольствах ОАЕ по всьому світу. Подібна програма,”Art in Embassies” діє у США, які розміщують роботи американських митців у своїх посольствах по всьому світу.

У Великобританії, США, Німеччині, Австрії, Швейцарії, Франції та Італії розпочали програми, що націлені допомогти культурним інституціям пройти кризу COVID-19.

Так, у США існує законопроект за яким в існуючій кризовій ситуації 75 мільйонів доларів повинні бути виплачені Національним фондом мистецтв, 75 мільйонів доларів – Національним фондом гуманітарних наук, 50 мільйонів доларів – Інститутом музейних та бібліотечних послуг та 7 мільйонів доларів Смітсонівською установою, яка керує 19 музеями та дев’ятьма дослідними центрами.

На Західному узбережжі Сан-Франциско розпочали програму допомоги мистецтву, починаючи з 2,5 мільйонів доларів від міста, приватні благодійники заохочують внести свої пожертви для розширення фонду. Художники зможуть подати заявки на гранти до 2000 доларів, в той час як невеликі та середні організації можуть претендувати на дотації від 5 000 до 25 000 доларів США.

Німецький уряд виділяє 50 мільярдів євро в якості пакету допомоги для художників і представників креативних індустрій та підписав пакет заходів, покликаних допомогти фрілансерам та невеликим компаніям запобігти банкрутству або гострим труднощам з ліквідацією, спричиненими пандемією коронавірусу. Для багатьох самозайнятих та малих компаній у світі мистецтв та культури ці заходи можуть стати критичними для їх виживання.

“Ми знаємо, в чому потреби, ми розуміємо відчай”, – заявила міністр культури Моніка Грютерс.

“Допомога приходить якомога швидше і без бюрократичного принципу!”. Самозайняті особи та фірми, що мають до п’яти працівників, можуть подати заявку на разову державну дотацію у розмірі до 9000 євро. Компанії, що мають до десяти співробітників, можуть подати заявку на одноразову дотацію до 15 000 євро. Це розроблено для покриття поточних витрат, таких як орендна плата на студії художників та повернення позики.

У Швейцарії спеціально для мистецтва та культури було надано надзвичайне фінансування в розмірі 280 млн. швейцарських франків (близько 281 млн. дол. США). Сюди входять неповернені позики для покриття витрат на життя художників, життєдіяльності яких загрожує коронавірус. Це фінансування буде здійснюватися Suisseculture Social. Некомерційні культурні установи, такі як фонди, також мають право подавати заявки на безпроцентні позики для збереження ліквідності через свій кантональний уряд.

У Франції для музичного сектору буде створений Фонд підтримки найвразливіших професіоналів, і фінансування надаватиметься Національним музичним центром першим трашем у розмірі 10 млн євро. Цю суму планують доповненити зовнішнім фінансуванням. Також, буде скасований податок на квитки на березень 2020 року. Для театрального сектору може бути виділена екстрена допомога на суму до 5 млн євро.

Для книжкової галузі Національний книжковий центр (CNL) реалізує надзвичайний план з початковим бюджетом у розмірі 5 млн євро, щоб екстрено відреагувати на труднощі видавців, авторів та продавців книг. Для пластичних мистецтв також буде створено надзвичайний фонд у розмірі 2 млн євро. Ця сума буде розподілена між художніми галереями, мистецькими центрами та художниками. Оператором цих коштів виступить  Національний центр пластичних мистецтв (CNAP). Окрім цієї прямої допомоги, CNAP спростить процедуру отримання коштів на логістику та подорожі. Підтримка участі галерей у відкладених ярмарках також залишається актуальною — адже саме це допоможе їм відбити восени ті величезні збитки, які вони зараз несуть.

Фонд Netflix допомагає підтримати кіноіндустрію, що наразі постраждала від оголошеної пандемії та вже погодився виплатити заробітну плату за два тижні.

Компанія також пропонує 15 мільйонів доларів як надзвичайну допомогу для учасників сфери, які не працюють. Відомо, що приблизно 120 тис. працівників кіноіндустрії втратили роботу внаслідок кризи.

І таких прикладів сотні. Експерти кажуть, що наслідки від прийнятих поспіхом рішень українське суспільство буде розгрібати ще як мінімум років 5.

Володимир  Шейко – Генеральний директор у Ukrainian Institute – Український інститут  заявив, що обнулити підтримку сфери культури і культурної дипломатії означає перекреслити надзвичайні здобутки останніх років, знецінити працю тисяч людей, спричинити інституційний колапс і – найважливіше – позбавити інституції можливості швидко відновитись після завершення кризи. Інакше вкотре доведеться починати все спочатку.

“Ми в Українському інституті переконані, що культура і культурна дипломатія – це важливі чинники внутрішньої і зовнішньої суб’єктності України, невід’ємні складові національної безпеки. Тому разом з іншими інституціями ми звертаємось до Уряду з проханням зберегти сталість і достатній рівень фінансування, і таким чином допомогти усій культурній екосистемі пережити цю кризу”, – зазначив Шейко.

Відомий український письменник, викладач, сценарист Андрій Курков у коментарі #Буквам зазначив, що подібне рішення уряду означає “експортозаміщення” продуктів діяльності культурної індустрії – знову до 95 відсотків книжок з РФ в книгарнях, заміна українського кіно російським в кінотеатрах, збільшення частини роспродукції в ТВ, поступове зникнення культурної української самоідентифікації у молоді в зв’язку з деукраїнізацією молодіжної культури.

Директорка Національного культурно-мистецького та музейного комплексу Мистецький Арсенал Олеся Островська-Люта попередила, що“виникає реальна загроза втрати творчого покоління.

“Бо ж усі ці люди мусять за щось жити і якось утримувати свої сім’ї, включно із старими батьками, які повинні залишатися вдома, в безпеці. При цьому, кошти, які можна “зекономити” за рахунок культури, мінімальні: це якийсь один, може, два мільярди із заявлених урядом 200. Чи варто, в такому разі, просто ставити хрест на розвитку і чекати, що якось воно все виросте знову, після кризи? Як на мене, не варто. Тому зараз просто необхідно зосередитися на перепрофілюванні типів бюджетних асигнувань на культуру з її святкового, подієвого боку, на підтримку щоденної мозольної праці і тих, хто цю культуру творить”, – зазначила  Островська-Люта.

Український банкір та економіст, колишній голова іноземного банку  Володимир Лавренчук  у коментарі #Буквам зазначив, що в умовах кризи потрібно скоротити витрати через реорганізацію до ефективної управлінської системи, а не скорочувати всім фінансування.

Банкір зазначив, що розумна стратегія полягає в їх радикальному скороченні:

1) цього не уникнути
2) гарний шанс для управлінців-реформаторів реорганізуватися у більш-ефективне господарство/країну.

“Так , криза – це завжди про скорочення витрат, бажано адміністративних  та застарілих технологічних процесів. Але на практиці….по-різному», – заявив економіст.

Як управлінець з досвідом щонайменше 3-х глибоких фінансових криз Лавренчук відмітив таке:

а) наші господарства і державна управлінська машина є надвитратною. Криза – саме час радикально скоротити витрати через реорганізацію до ефективної управлінської системи. Це складніше ніж пропорційно всім скоротити фінансування.

б) у кожної з функційгалузей є “свої” бюджетні потреби, проте є дещо фундаментальне що об’єднує всіх на подальший розвиток. Саме ці потреби і мають мати пріоритет у фінансуванні.

“На моє переконання це охорона “тіла і духу” : Охорона здоров’я, Армія, Культура. Так, і культура ! Хоч я і представник фінансової галузі, я закликаю не скорочувати витрати на культуру. Країні треба якісний людський ресурс, порядний, відповідальний, що спирається на високий рівень взаємодії, має і стає на захист людських цінностей. Тільки так досягають  високих стандартів розвинені суспільства. Водночас, культурний простір окрім державного фінансування має мати і державний захист, а колективи культури , особливо хто мають бюджетне фінансування, відповідальність. Це я зокрема, і про дотримання в Україні закону про українську мову. Інакше для чого це все ?”, – переконаний Лавренчук.

Директорка Українського Інституту книги Олександра Коваль у коментарі #Буквам перерахувала наслідки для книжкової галузі через те, що уряд  планує забрати 125 млн грн з бюджету Українського інституту книги до так званого Стабілізаційного фонду.

Так через це:

•    Для бібліотек на буде закуплено понад 500 тисяч книжок, які могли б прочитати 3 млн осіб
•    Понад 100 видавців не отримають коштів за ці книжки (вже видані), завдяки яким вони могли б утримувати персонал своїх видавництв
•    Понад 500 авторів  і перекладачів не отримають гонорарів
•    Будуть скасовані 15 книжкових фестивалів і ярмарків, які могли б відвідати понад 300 тисяч осіб. І це також означає втрату доходів, орієнтовно 70 млн грн для 200+ видавців, які могли б продавати  там книжки
•    Організатори ярмарків і фестивалів, які не відбудуться через брак фінансування,  не отримають очікуваного доходу і будуть змушені припинити професійну діяльність
•    Не буде реалізовано кілька он-лайн проектів популяризації читання для дітей, зокрема Живі Письменники, 365 казок на ніч
•    Україна не буде представлена на головному книжковому ярмарку світу у Франкфурті, де можна було б  домовитися про купівлю-продаж понад 200 ліцензій на переклади на українську і з української
•    Не будуть видані понад 80 перекладів української літератури в інших країнах, відтак, їх не прочитає понад 200 тисяч зацікавлених іноземців
•    Не будуть проведені важливі дослідження стану ринку і читання, які б підказали правильний вихід з кризи і розвиток книговидання у пост-кризовий період
•    Не буде запущена програма промоції читання, відтак,  враховуючи всі інші фактори рівень читання в Україні, який зараз перебуває на  критичному рівні (понад 60%,населення України ніколи не читає) неухильно наблизиться  до відмітки «нижче критичного»
•    Загроза безробіття і втрати доходів  для понад 20 тисяч осіб, які працюють у сфері книговидання, книгорозповсюдження,   літературного івент- менеджменту.

“Окрім того додатковий негативний вплив матиме закриття книгарень і бібліотек на карантин. Постраждає також поліграфічна галузь. Але це наразі ми не можемо оцінити”, – зазначила Коваль.

Про катастрофічні наслідки для кіно від рішення уряду заявили і кінематографісти.

У відкритому листі кінематографістів до уряду йдеться про те, що під загрозою майбутнє не лише кінематографічної галузі, але й дотичних кінопроцесові індустрій, таких як готельний, транспортний, сервісний, туристичний бізнес.

“Недофінансування однієї галузі індустрії тягне за собою недофінансування суміжних, як наслідок недозбір податків до державної казни. За нашими підрахунками, за тримісячний період нормального функціонування галузь кіноіндустрії за рахунок співпраці з іншими індустріями приносить до бюджету податків стільки ж, як річна державна підтримка кінематографії – 750 млн. грн. Україна зараз переживає надзвичайно важкі часи, і єдиний спосіб вийти з кризи – це аби суспільство залишалося в спокої, було впевненим у завтрашньому дні та в тому, що криза мине. Факторами, котрі можуть підвищити рівень соціальної напруженості в суспільстві й недовіру до влади, є глобальне зниження рівня соціальної та культурної обізнаності громадян. На це вплине фактично повне знищення кіногалузі, в разі, коли залишити її без належного фінансування, як це планується в запропонованому оновленому Державному бюджеті”, – йдеться у листі.

Директор “Довженко центр” Іван Козленко у коментарі #Буквам зазначив, що “у разі якщо це рішення вступить в дію – Центр Довженко збанкрутує.

“Я зможу втримати його ще пару місяців, звільнивши 75% співробітників, але фактично це буде означати знищення центру”, – заявив Козленко.

Голова програмного відділу Українського Інституту Ірина Прокоф’єва нагадала, що у 2015 році вони запускали кампанію #CultureMatters у країнах Східного партнерства (включаючи Україну), щоб пояснити екосистемну роль культури та креативних індустрій керівництву шести країн.
«Здавалось, за п’ять років роль культури стала багатьом зрозумілою, аж ось сьогоднішній день довів, що ні. Тож піднімаю архіви нашого проєкту. Якщо комусь потрібні аргументи щодо ролі ККІ (культури та креативних індустрій), запрошую сюди: англійською () та  українською.  За посиланням знайдете перелік фактів щодо впливу ККІ на економіку, суспільство, інфраструктуру, міста, регіони, цінності і навіть здоров’я», – зазначила  Прокоф’єва.

Марина Песенті  – директорка Українського інституту (Лондон) у коментарі #Буквам заявила, що плани уряду урізати фінансування названим трьом інституціям – ще одне підтвердження, що культура розглядається просто як розвага чи декорація, які можна пустити ніж ніж, щойно настали важкі часи.

«Ігнорується той факт, що креативні індустрії складають майже 4% українського ВВП, майже скільки як металургія, створюють робочі місця, не кажу вже про їхню роль у формування ідентичності і спільних цінностей. Пропоновані урізання лишають цим інституціям усього 10-20% їхнього бюджету і унеможливлюють проектну і грантову діяльність, яка здійснила справжню революція у культурному секторі. Варто усвідомити чим рішення уряду про повну паралізацію культурного сектору в Україні загрожує розвитку країни в цілому, та чи дійсно цей крок є необхідністю або ж злочином державного рівня? Для цього здається правильним звернутися до людей, які можуть надати професійну думку щодо адекватності рішення з точки зору державного управління”, – вважає Песенті.

Політичний коментатор, журналіст Віталій Портников  у коментарі #Буквам заявив, що без розвитку культури суспільство стає дикунським та втрачає свою ідентичність.

“Загальна ситуація в країні нагадує 2014 рік, коли ми виявилися без армії, без економіки, зараз ми ще раз переконуємося, що держави як такої сьогодні ми не маємо. Є окремі інституції та судомні реакції уряду. Представники попереднього уряду не знали, що вони робили та що вони мали робити, представники цього уряду в такій саме ситуації. Я не бачу в діях цього уряду спланованих дій, ми маємо справу з набором випадкових чисел. І це величезна проблема”, – пояснив журналіст.

За його словами, без системної роботи державних інституцій неможливо зберегти життя тим, хто зараз буде в небезпеці у зв’язку епідемією.

“У держави немає грошей. І немає намірів здобути їх там, де це можливо, немає планомірної роботи по боротьбі з епідемією та її економічними наслідками. Зараз ми є свідками ситуації навколо ухвалення так званого банківського закону, без якого не буде кредитів міжнародного валютного фонду, і ми не знаємо чи є у влади бодай якийсь потенціал в умовах можливої руйнації держави та знищення її економічного потенціалу, протистояти українським олігархам. Діячі культури мають працювати і працюють на розбудову держави. Виживання української культури, держави та нації залежить від ефективної роботи державних інституцій. У кого наступного заберуть кошти? У освітян, у місцевих бюджетів, чим ми жертвуємо? Вищими навчальними закладами? Будівництвом доріг? Троллейбусами? Ми не можемо розраховувати планомірні дії, що б дозволили страхувати подібні критичні ситуації. Такі рішення не можуть прийматися під ковдрою”, – підкреслив Портников.

Він зазначив, що треба вимагати щоб всі ці дискусії йшли не за зачиненими дверима , щоб всі ці дискусії йшли у парламентських комітетах.

“Для цього існує парламент, він захищає інтереси громадян. Потрібно зрозуміти чи не ошукують суспільство зараз? Можна під гаслом скорочення грошей для боротьби з коронавірусом організувати такі зміни, щодо епідемії не мають відношення. У нас рік зеленського це рік секретів. Я проти секретності в демократичному суспільстві.  Треба добиватись, щоб ці рішення доводилися до депутатського корпусу. Прозоро, професійно. Епідемія не назавжди, не можна скорочувати витрати на рік. Можна на 2-3 місяці, але не на довгий строк. Чому держава не може позичити кошти у міжнародних фінансових організацій в умовах коли вона не здатна профінансувати державні статті?  Треба вимагати ухвалення банківського закону для порятунку бюджету у тому числі з культурних питань. Не можна захистити культуру в ізоляції від захисту держави”, – вважає Портников.

Відсутність комунікації та скерованих дій уряду працює в суспільстві як бомба, що готова розірватися в будь який момент.

Трагедія нашої країни в тому, що Культура у нас багатьма сприймається як розкіш, а не як необхідність. На жаль, саме культура (яку, мабуть, за звичкою вважають “самодеятельностью”) першою злітає в рейтингу пріоритетів на останні шпальти при найменшій турбулентності. Але ж чому так важко зрозуміти, що саме КУЛЬТУРА важлива для бізнесів, для діалогу, для політики, для виховання суспільства, що має будувати НОВУ країну. Саме КУЛЬТУРА відповідальна за рівень розвитку в різних секторах життя здорового суспільства. Приклади обох сценаріїв поруч – на заході та півночі. Але видно не достатньо. Завалювати Культуру під час кризи – це свідома зрада. Культуру потрібно першою рятувати з хати, що палає. Килимів ще купите, а гідність – ніколи.

“Це рішення загрожує не просто зупинкою розвитку чи замороженням досягнень останніх років, адже це звична загроза, стосовно якої сфера культури має досвід якщо не подолання, то протидії. Нині виникає загроза значно серйозніша: розпад інституційної системи і втрата цілого покоління талановитих творців і менеджерів культури. Це ситуація, типологічно схожа на стан справ в Україні впродовж 1990-х років”, – підкреслюється у Зверненні культурних інституцій до Уряду України

Директорка Українського культурного фонду Юлія Федів заявила:

“Мені здається що карантин, як і попередні кризи, знову відкрив ті рани, які ми ніяк не можемо загоїти. Ми таке суспільство пожежників – зараз у нас карантин, ми гасимо цю пожежу і всі кошти спрямовуються на гасіння цієї пожежі. А що буде після – нас не хвилює. І економія на культурі це є доказом, що нас не хвилює, що буде після гасіння пожежі.

Ще одна помилка – сприймання культури лише як публічні заходи. Коли УКФ виділили перший бюджет, ми стикнулися з тим, що по кодах економічної класифікації культурні проєкти ідуть як фінансування заходів. Але культура це не розваги і не публічні заходи. Зараз саме час сконцентруватися на тому, що культура в інституційному плані – це  щось більше ніж проведення дводенного заходу.

Треба будь-що зберегти інвестицію в культуру, щоб потім, коли ми загасимо пожежу “коронавірус” в нас знову не залишилось випалене поле. Треба проаналізувати на що спрямувати ці кошти, як їх ефективно перерозподілити, а не забирати їх.”

Підписати Відкритий лист-звернення до Кабінету Міністрів України можна тут.