Адвокат Антоненка Станіслав Кулик: Нацполіція не відпрацювала всі версії вбивства Шеремета

Шевченківський районний суд Києва близько пів року розглядає справу про вбивство журналіста Павла Шемерета. Троє офіційних обвинувачених – музикант Андрій Антоненко, військовий медик Яна Дугарь і дитячий кардіохірург Юлія Кузьменко – та їхній захист продовжують доводити, що не причетні до цього злочину: вони неодноразово заявляли, що в момент убивства журналіста не були знайомі між собою; що у ніч убивства вони були вдома із своїми сім’ями; що потенційні убивці, яких зафіксували камери спостереження, одного зросту, а різниця між Антоненком і Кузьменко (їх звинуватили у закладанні вибухівки під авто журналіста) 15 см тощо. Втім, присяжні лише почали досліджувати доказову базу, зібрану слідством, і поки не дійшли до слідчих експериментів. Між тим у ЗМІ з’явилися записи, нібито зроблені у кабінеті голови КДБ Білорусі Вадима Зайцева, на яких обговорюється можливість вбивства Шеремета. “Букви” поговорили про них, а також про судові засідання й розслідування справи загалом з одним із адвокатів Андрія Антоненка – Станіславом Куликом.

Станіслав Кулик і суддя Вовк

Шевченківський районний суд почав досліджувати докази у справі Шеремета. Розкажіть, що саме встигли дослідити?

Так, раніше прокуратура передала в суд докази і просила визначити порядок, в якому їх будуть досліджувати. І першим пунктом там були письмові докази, точніше – матеріали справи. І 2 лютого їх почали оглядати. Хоча ми просили суд уточнити порядок, в якому ці томи варто досліджувати. Ми хотіли, аби спочатку розглянули матеріали, які слідство вважає беззаперечними доказами вини Антоненка, Дугарь і Кузьменко. А на нашу думку, ці ж самі докази свідчать про непричетність цих людей до того страшного злочину.

Експертиза ходи?

Так, ми просили першими оглянути 7-й і, здається, 22-й томи справи. Там комплексна експертиза ходи, на яку посилається обвинувачення. Там експертизи зросту людей, зафіксованих на відео камер спостереження в ніч убивства, там експертиза зросту самого Антоненка. Чому ми хотіли, аби ці матеріали оглянули першими: бо 2 лютого Антоненку мали продовжувати арешт. І якщо б ми дослідили ці томи справи, то були б підстави говорити, що обвинувачення необґрунтоване, і це ще один привід просити про зміну запобіжного заходу. Але нам у цьому проханні відмовили, і ми пішли за нумерацією, як хотіла прокуратура.

Антоненко

Але ж у перших томах лише бюрократична інформація?

Саме так. У перших томах є лише інформація про те, як організовували розслідування: кому доручили слідство, хто з прокурорів за цим наглядав. І так, це важливі процесуальні моменти, але ми б у першу чергу хотіли вивчити докази, які стосуються наших підзахисних. І як це дослідження виглядає? Суд відкриває кожен том, його читає, і обвинувачення чи захист звертають увагу суду на певні моменти. Ми, наприклад, зауважували велику кількість помилок: починаючи з того, що в багатьох документах є друкарські помилки, і завершуючи документами, прийнятими з порушенням закону. Наприклад, постанови про зміну груп прокурорів чи слідчих. У Кримінальному процесуальному кодексі чітко виписані підстави, через які це може відбуватися. Проте в документах немає жодного обґрунтування, чому слідчих і прокурорів міняли. Можливо, вони не впоралися з роботою, можливо, ще щось. Ну і є ще цілий ряд помилок, які можна довго і нудно описувати.

Ви казали, що від початку було велике розслідування вбивства Шеремета, в якому 200 томів…

Це казали не ми, це казав Арсен Аваков.

… матеріалів. Вам відомо, які там зібрані докази?

Кримінальний процес побудовано так, що всю інформацію адвокати підозрюваних дізнаються лише після завершення слідства, коли їм відкривають матеріали справи. Що відбувалося у справі Шеремета? З 2016 року є розслідування за фактом убивства Шеремета. І всі дії, всі експертизи, які слідство виконувало, були саме в цьому розслідуванні. Були заяви, що існує багато доказів, пророблена величезна робота, що встановили всіх причетних до злочину. Але після всіх цих заяв, весною 2020-го, Антоненку, Кузьменко і Дугарь змінюють підозри. Змінюють мету злочину, ролі, які нібито виконували підозрювані. Додають чомусь обвинувачення в умисному знищенні майна – підірване авто Павла Шеремета, – хоча це входить у кваліфікацію за статтею “Умисне убивство”. А потім з цих 200 томів розслідування виділяють нове провадження, на 38 томів. І лише їх ми бачили.

Ви просили про доступ до “великого” розслідування? Того, де 200 томів?

Звичайно. Ми писали багато клопотань, і коли тривало слідство, і коли його вже завершили й передали справу до суду. Але нам відмовили. Ми впевнені: у цих 200 томах є матеріали, які свідчать на користь обвинувачених. Які суперечать офіційній версії слідства.

Наприклад.

Наприклад, відео. На брифінгах поліція заявляла, що має багато відеодоказів. І так, злочин стався у центрі міста, де багато відеокамер. Але нам показали записи лише з 3-4 камер. Але ж якщо слідчі і справді проробили “величезну роботу”, мають бути й інші! Наприклад, за версією обвинувачення, Антоненко в ніч убивства якимось чином потрапив зі свого дому на вул. Старовокзальній на вулицю Гончара, де було старе помешкання його матері. І він не міг туди телепортуватися чи прийти підземним тунелем. Він мав би потрапити в поле зору камер спостереження. За день до того чи за кілька годин до того. І якщо на цих записах Антоненка немає – то це свідчитиме, що в ніч убивства він там не ходив. І подібних матеріалів у цій справі може бути багато.

Під час досудового слідства прокуратура часто говорила про “міну”, яку знайшли в Антоненка вдома. Хоча сам Антоненко неодноразово говорив, що це просто макет, і це підтверджували свідки в суді. Ця “міна” досі є в матеріалах справи?

Так, вона лишилася. Але навіть в матеріалах обвинувачення є висновок експерта, що це не вибуховий пристрій і він не становить жодної загрози.

Що із подружжям Грищенків? Під час брифінгу в грудні 2019-го говорили, що вони пов’язані з Антоненком і допомагали вбити Шеремета.

Наскільки знаю, їх підозрювали у замаху на вбивство бізнесмена. Але їм змінили запобіжні, вони не арештовані. У кримінальному провадженні, яке розглядає Шевченківський райсуд, немає жодних згадок, жодного натяку на Грищенків. Виходить, що заяви поліції про те, що Грищенки пов’язані з Антоненком, Кузьменко і Дугарь – банальна брехня.

Але ж вони нібито намагалися когось підірвати…

Так, але обвинувального вироку немає. І не можна говорити, що Грищенки скоїли злочин. Це буде маніпуляція інформацією.

… за допомогою схожого вибухового пристрою.

І це теж брехня. Єдина схожість між вибуховим пристроєм, який є у справі Грищенків, і пристроєм у справі Шеремета – це магніти, якими їх кріпили до авто. Більше нічого немає. Жодних схожих рис. Не в останню чергу тому, що ми майже нічого не знаємо про пристрій, яким підірвали автомобіль Шеремета. Всі деталі, частинки вибухової речовини знищені.

Знищені під час гасіння пожежі?

Є багато записів і поліції, і журналістів, на яких зафіксовано момент після вибуху. І видно, що поліція навіть не намагалася зберегти докази, якось стабілізувати місце злочину. Автомобіль ще якийсь час після вибуху не горів. Вогонь з’явився після того, як іще живого Шеремета витягли з авто. Поліція не намагалася гасити полум’я, хоча ми знаємо, що їм пропонували вогнегасники. Докази, фактично, згоріли. А потім приїхали пожежники і всі інші докази, які не згоріли, просто змили до чортів під час гасіння пожежі. Тому навіть у листах експертів ФБР, які намагалися допомогти слідству, йдеться про те, що слідів вибухової речовини знайти не вдалося через те, що їх змили під час гасіння пожежі. Ну і на відео видно, як поліція ходить місцем злочину і просто затоптує докази, які ще могли лишитися. Я це все до чого кажу: у справі Шеремета немає згадок ані про вибухову речовину, ані про спосіб підриву.

А як щодо гексогену?

Я не сапер, я лише адвокат, можу плутатися у термінах. Але частинки гексогену знайшли на пробці детонатора. Вдалося встановити, що це штатний детонатор, який використовується у багатьох пристроях. І так, в ньому використовується гексоген. Але ж детонатор підриває основний заряд. А яким чином це відбулося – кнопкою, годинниковим механізмом, дистанційно – не відомо. Тому не можна говорити, що справи Шеремета і Грищенків схожі. Бо немає ознак, які можна порівняти. Адже навіть корпусу від вибухового пристрою, який заклали під авто Шеремета, не лишилося.

Експертиза ходи у справі Шеремета стала чи не основним доказом. Проте до неї є багато запитань: різниця у зрості між Антоненком і людиною, яку в ніч убивства зафіксували камери спостереження, унікальність ходи абощо. Ви намагалися зв’язатися з експертом Айваном Бірчем, який цю експертизу робив?

Так, ми писали йому на електронну пошту. Він не те, щоб публічна людина, але його контакти в інтернеті можна знайти. Хоча у більшості випадків, як тренера з карате. Ми йому писали, проте Бірч відповів, що спитав дозволу у своїх контактів в Міністерстві внутрішніх справ, і йому відповіли, що забороняють говорити про цю справу. Тоді ми звернулися з проханням про доступ до англомовної версії експертизи. Ми ж розуміємо, що англомовна людина навряд би складала висновки експертизи українською. Тобто має бути оригінал і переклад. Ми просили про доступ до цих документів у Печерського райсуду, ще коли тривало слідство, і нам відмовили. Перед тим, правда, відправили самому Бірчу повістку, аби він приїхав до суду і дав пояснення щодо експертизи. Але він її проігнорував. У Шевченківському суді, коли справу почали розглядати по суті, ми теж просили про такий доступ. І нам відмовили, як написала суддя Оксана Голуб, через “захист особистої інформації щодо Бірча”.

То ви не знаєте, чи є англомовна версія цього документу?

Ми знаємо, що має бути бодай частина, яку писав сам Бірч. Але підпис стоїть під усією експертизою. Тобто він мав би прочитати результати всього дослідження. І воно мало би бути англійською.

Відомо, хто і як саме запросив Бірча?

Судячи з матеріалів, які ми бачили у справі, з ним контактував голова відділу Інтерполу в Україні. Якщо офіційно – Департамент міжнародного співробітництва МВС. І цей орган немає стосунку до розслідування, не має процесуального статусу. Люди, які там працюють, – прямі підлеглі Арсена Авакова. Залучати експерта, за законом, мали б через Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України. Адже саме він і проводив експертизу. Слідчий мав би написати, що є такий експерт Бірч, якого варто залучити до роботи.

Взимку минулого року поліція намагалася провести слідчий експеримент за участю Кузьменко і Антоненка: їх привезли в центр Києва, аби вони ходили під камери. Однак ви заявляли, що експеримент відбувся з порушеннями. Після того подібні слідчі експерименти намагалися провести?

Жодних намагань після того не було. Рік тому Антоненка і Кузьменко привезли на вулицю Липинського, оточили сусідні вулиці. За 5 годин до початку експерименту, чомусь, повідомили адвокатів Антоненка, які живуть у Харкові. Очікувано, до Києва вони не могли добратися за такий обмежений час. Мені про експеримент ніхто не повідомляв, хоча я, на відміну від колег, був у Києві і міг встигнути. Антоненку намагалися дати безоплатного адвоката, однак коли цей адвокат дізнався, що в Андрія є захисники – вчинив цілком правильно: повідомив мені, що з моїм підзахисним відбувається експеримент і Антоненко від безоплатного адвоката відмовився. Я, в результаті, на місце експерименту приїхав, але Андрія вже відвезли назад до ізолятора.

Під час одного із судових засідань ви заявляли, що у матеріалах справи існують документи про негласні слідчо-розшукові дії (НСРД), фактично стеження за вашими підзахисними, про які ви не знали.

Трішки відкочуся назад: зі справи, в якій було 200 томів, виділили окреме провадження щодо Дугарь, Антоненка і Кузьменко. Там було 38 томів, які нам показали, ми з ними ознайомилися. Але прокурор чи група прокурорів подали до суду лише 26 томів. А кілька засідань тому, коли прокурор подавав до суду свої докази, з’явився ще один том справи. Про який ми не знали. І саме в ньому були матеріали НСРД. Хоча відповідно до КПК – це порушення. Адже після завершення розслідування мають відкривати всі матеріали справи, які є на цей момент. І ми знаємо, що матеріали НСРД у прокуратури були давно, вони розсекречені ще минулого літа. Але прокуратура не хотіла їх нам показувати. І за законом суд мав би визнати такий доказ, несвоєчасно відкритий, недопустимим. Але суддя Голуб вирішила його долучити, а питання щодо його допустимості буде вирішуватися в момент написання вироку.

Яна Дугарь говорила, що завдяки цьому тому дізналася, що у неї вдома стоїть відеокамера.

Так! Це був прикол. В одному з протоколів НСРД Яна прочитала опис місця, в якому живе. Що за такою ось адресою встановили камеру, яка фіксувала дії Яни. І опис у стилі: “Вона пішла праворуч і вийшла за межі огляду камери”. І вона, орієнтуючись за цими описами у своїй кімнаті, знайшла камеру, яка тривалий час за нею стежила. Викликали поліцію, це обладнання в результаті забрали.

Близько пів року тому почали ширитися чутки, що до вбивства Шеремета може бути причетна СБУ, з якою Антоненко нібито співпрацював.

Це заяви, які не підкріплені ані фактами, ані документами. У матеріалах провадження щодо Антоненка немає фактів і доказів, які б свідчили про його зв’язок із СБУ чи КГБ Білорусі.

Тобто Антоненко з СБУ не співпрацював?

Ні, не співпрацював. Єдине, що мені спадає на думку – це проходження спецперевірки під час зарахування до лав Сил спеціальних операцій. Можливо, тоді СБУ проводила його перевірку, і лишилися якісь документи. Хоча я не впевнений, у військових мали б бути свої підрозділи, які такими перевірками займаються.

Не так давно з’явилися аудіозаписи від 2012 року з кабінету голови КГБ Білорусі Вадима Зайцева. Вони якось можуть вплинути на судовий розгляд?

По-перше, ця інформація з’явилася у закордонних ЗМІ у той момент, коли розслідування завершили і передали до суду. На наш погляд, ця інформація мало на що може вплинути. Адже всі можливі докази зібрано, вони в суді. Так, якщо буде доведено, що певна інформація в момент передачі справи до суду не була відома – її можуть долучити. Але наразі жодних фактів, що органам досудового слідства ці записи передали – у нас немає. Крім того, ці записи мають дослідити українські експерти, встановити, що на аудіо зафіксовані певні люди…

Тобто висновок мають дати українські експерти?

Так, якщо ці записи використовуватимуть в українських судах – потрібні висновки експертних установ України. І якщо оригінальність записів підтвердиться – це свідчитиме на користь обвинувачених. Бо немає доказів про зв’язок між ними і КГБ Білорусі. Але поки що це ні на що не впливає. Більше того: у нас в суді провадження щодо трьох людей. І, відповідно, докази до суду мають подавати саме щодо цих людей. Не думаю, що Національна поліція буде ці матеріали долучати, бо вони свідчитимуть проти обвинувачення.

Близько місяця тому до України прилітав ексзаступник спецпідрозділу “Алмаз” МВС Білорусі Ігор Макар. Він нібито давав свідчення українському слідству. Вам про це щось відомо?

Нацполіція як орган досудового слідства мала публічно реагувати на інформацію про записи з кабінету Зайцева. Макар заявляв, що записи справжні. І якби не було реакції, українське суспільство б не сприйняло це. Тому поліція його допитала. Але, на мою думку, це лише імітація роботи. Тому що у нас немає інформації, що, окрім допиту Макара, відбувалися бодай якісь слідчі дії. Чи експертизи. Можна багато говорити, що це є таємниця слідства, що все під сімома замками і триває розслідування. Але якщо Макар говорив правду – то це компетенція зовсім інших структур. Якщо до вбивства Шеремета причетні посадовці чи спецслужби іншої країни – то це загроза національній безпеці. І цим має займатися Служба безпеки України.

Ще один фігурант записів з кабінету Зайцева, Олег Алкаєв, говорив, що Шеремета могли убити через його роботу над книжкою “Розстрільна команда” про зникнення опонентів Лукашенка.

Ця версія видається логічною. Якщо Шеремет був громадянином Білорусі, був опозиційним владі, його журналістська робота йшла не на користь цієї влади – його могли усунути. Але з тих матеріалів, які ми бачили у справі, цю версію не відпрацьовували. Не знаю чому: через некомпетентність чи спеціально. Але при цьому не забули згадати захоплення ультранаціоналістичними поглядами і культивацію величі арійської раси.

Під час судових засідань Антоненко скаржився на самопочуття. Який його стан зараз?

Задовільний, але це не заслуга лікарів СІЗО чи поліції. В Антоненка загострення хвороби із судинами. Почалася руйнація зубів. Крім того, він мав симптоми, подібні до COVID-19. Ми просили змінити запобіжний, аби він мав змогу нормально лікуватися за межами ізолятора. Але це клопотання відхилили, натомість зобов’язали СІЗО надати медичну допомогу. І так, в ізоляторі є стоматолог. Вона з тими засобами й можливостями, які є в ізоляторі, спробувала Антоненку допомогти. Але після того у нього випав зуб. І нам довелося звертатися до приватного стоматолога, який їхав до Андрія у СІЗО, аби лікувати зуби. Щодо проблем із судинами: штатний хірург ізолятора його оглянув. І зробив висновок, що це взагалі не його компетенція і треба вузький спеціаліст, судинний хірург. Нам вдалося організувати візит лікаря, судинного хірурга, який Антоненка лікував раніше. Він приїхав в ізолятор, так само його оглянув і сказав, що треба провести діагностику за допомогою спеціальної апаратури. Після того ситуація заглохла. Аби вивезти Андрія в лікарню, треба за кілька тижнів до того подати заявку, аби медзаклад перевірили: чи безпечно туди везти людину, чи можна її там охороняти. І відповіді поки немає. Але ми все ж сподіваємося, що Антоненку змінять запобіжний і він зможе нормально сходити в лікарню.

А щодо COVID-19?

Так само, спеціаліст однієї з лабораторій Києва приїхав у СІЗО, взяв зразки для аналізів. На щастя, результати були негативні. Ми трохи видихнули. Але реальний ризик був, адже на коронавірусну хворобу перехворіли двоє адвокатів. І один із них ходив до Андрія в ізолятор, ще коли не знав про захворювання. Але, на щастя, виявилося, що в Антоненка була звичайна застуда.

Ви намагалися контактувати з Оленою Притулою?

Ми не спілкувалися напряму. Думаю, обвинувачення б з радістю використало цей привід і заявило б про тиск на потерпілих. Ми лише написали листа з пропозицією надати всі доступні матеріали справи. Адже в пані Олени загинула близька людина, і вона має право знати всі деталі розслідування. В суді також присутня адвокатеса потерпілих. Адвокатська етика не дозволяє мені коментувати її заяви чи дії, однак так, в суді є кому захищати інтереси потерпілих.