У приміщенні завис важкий сморід поту. Активісти шарпаються з поліцією, намагаючись виштовхати опонентів якомога ближче до судової зали. “Про-пу-скай! Про-пу-скай! Про-пу-скай!” – скандують люди. Кілька пар рук вчепилися у рамки металошукачів, розхитуючи їх з боку в бік.  З вулиці чути вибухи петард. “Чорти! Чорти! Чорти!” – скандує натовп знадвору. Так починається суд у справі одеського активіста Сергія Стерненка.

Вода як зброя

Генеральна прокуратура спільно зі Службою безпеки України таки вирішили оголосити підозру Сергієві Стерненку в умисному вбивстві. Йдеться про події дворічної давності, а саме 24 травня 2018 року, в Одесі. Тоді, як відомо, Стерненко зі своєю дівчиною ввечері повертався додому. Біля будинку на них уже чекали двоє людей: Олександр Ісайкул та Іван Кузнєцов. Вони напали на активіста. Хлопець оборонявся ножем, який мав при собі, й поранив нападників. Коли ж вони почали тікати, активіст, за його словами, спробував наздогнати одного  з них. І за версією проросійських блогерів та ЗМІ нібито “наздогнав і добив”  Кузнєцова, завдавши удару ножем  у серце. Один з основних доказів, які наводять ці медіа – людина з таким пораненням не може пробігти 100 метрів, тож завдати таких травм під час самооборони Стерненко не міг. Так чи  не так, але впродовж двох років слідство не вбачало підстав для оголошення одеському активісту підозри в умисному убивстві (ст. 115 Кримінального кодексу). До моменту, поки Офіс генерального прокурора не очолила Ірина Венедіктова. Майже одразу після призначення вона встигла заявити в інтерв’ю журналістам, що Стерненко отримає підозру. Питання було лише у кваліфікації: перевищення самооборони чи вбивство. Від окремих прокурорів лунали заяви про політичний тиск, однак попри це підозру Стерненку таки підготували.

Про три напади на Стерненка читайте тут: Підозра Стерненку. Чергова спроба

12 червня Шевченківьский районний суд Києва мав обрати активісту запобіжний захід. Зважаючи на попередній досвід його викликів до СБУ, правоохоронці вирішили підготуватися заздалегідь. Ледь не від самого ранку на територію суду завезли понад десяток автобусів із силовиками: Національною гвардією та бійцями полку поліції спеціального призначення (серед яких є й колишні беркутівці, наприклад підозрюваний у розгоні студентського Майдану в ніч на 30 листопада 2014-го Руслан Марчук). І якщо при вході на територію суду огляд був радше поверхневий, то спроба зайти до приміщення радше нагадувала проходження зони контролю в одному з аеропортів.

“Заборонені речі є з собою? Колючі? Різальні? Можливо газові балони? Є вода? Воду потрібно залишити на прохідній. Не бійтеся, з нею нічого не буде, заберете на виході. Антисептики? І антисептики треба залишити також. Запальнички? Не курите? От це правильно”, – скоромовкою говорили представники Служби судової охорони. Власне, саме вони мали стежити за дотриманням порядку в суді.

“Розумію, що жарко. Але такий наказ. Пляшку з водою можна як зброю використати, кинути”, – відповідала судова охорона на аргументи щодо літньої спеки.

Під дверима зали засідань уже збиралися журналісти. Один із судових секретарів попередив, що всередину зможуть потрапити 20 медійників: і то лише оператори та фотографи. Про вільних слухачів не згадували.

Перед початком засідання Стерненко разом зі своїми адвокатами спробував пронести кілька пакунків з негазованою водою. Але їх зупинили судові охоронці. “Не можна. Тому що такий наказ. Її не можна проносити до зали. Я не можу вас пропустити”, – раз у раз пояснювало керівництво поліції. Врешті, після тривалих вмовлянь, адвокатам дозволили пронести воду. Слідом за адвокатами до судової зали зайшло і кілька народних депутатів: з”Голосу”, “Європейської солідарності” та “Слуги народу”. А за ними ексголова Міністерства охорони здоров’я Уляна Супрун та її колишній заступник Олександр Лінчевський. Останнього суд погодився допитати як експерта. Адвокати одеського активіста таким чином хочуть з’ясувати: чи міг поранений Кузнєцов пробігти згадані 100 метрів? І якщо так – то це, на думку захисту, свідчитиме про необґрунтованість підозри.

Мітингарі-поручителі

Розглядати питання домашнього арешту Стерненка мав відомий суддя Володимир Бугіль. Саме він у 2014-му приймав рішення щодо арешту учасників Революції гідності та давав дозволи на обшуки в учасників протестів. Адвокати одеського активіста одразу заявили йому відвід. За їх словами, у пана Бугеля може бути упереджене ставлення до Стерненка, оскільки той був учасником протестів 2014 року. Поки адвокати обґрунтовували своє клопотання, з коридору чулися крики.

“Як це “повна зала”? Чому “немає місця”? Судове засідання відкрите!”, – кричали активісти, які намагалися потрапити на суд.

“Я журналіст! Ви перешкоджаєте моїй роботі! Пустіть мене всередину!” – обурювалися колеги.

“Ганьба! Ганьба! Ганьба!” – час від часу скандували люди, які зібралися перед металошукачами.

Поки суд вирішував, хто ж розглядатиме відвід Бугелю, Стерненко вийшов до своїх симпатиків до холу суду. За пів години засідання там зібралося приблизно 50 людей. “Там порожня зала, там достатньо місця. Якщо вас не пускають, є один варіант: ви можете стати моїми поручителями, написати відповідні заяви. І тоді станете учасниками судового процесу. Тоді вам не можуть перешкодити зайти до зали суду. Ми можемо роздати бланки таких клопотань охочим. Єдине – у нас мало ручок”, – казав Стерненко.

Поки активіст збирав підписи, до зали засідань прийшов суддя Павло Слободянюк й почав розбиратися з відводом свого колеги. Стерненко з адвокатами зник у залі засідань. У холі суду почалася штовханина, яка переросла у сутички. “Пропускай! Пропускай!”  кричали активісти, проштовхуючи судову охорону вглиб приміщення. Силовики, натомість, вчепилися у рамки металошукачів, які хиталися з боку в бік. З одного із судових охоронців зірвали новенький шолом (без номерів чи інших розпізнавальних знаків), але той у  повітрі літав недовго: колеги бійця натягли йому обладунок назад.

“Заспокойтеся! Ми не можемо пустити вас до зали! У нас діють карантинні обмеження! Ми можемо пропустити лише частину поручителів!” – голосно говорив один з поліціянтів.

З натовпу вивели Володимира Балуха – українського політв’язня, який минулого року повернувся до України з російської тюрми. Чоловік був увесь мокрий і важко дихав. “Я хотів потрапити на суд. Пройшов перший кордон поліції, на вході. Дійшов до металошукачів. Але тут мене чомусь пропускати відмовилися. Почалася штовханина. Мене затисли під стійкою реєстрації. І я отримав кілька ударів по спині й по руках”, – розповідав Балух журналістам.

Сутички між силовиками й активістами зупинили народні депутати, які стали перед силовиками. Врешті, до суду запустили з десяток людей. Захекані бійці судової охорони вмостилися прямо на підлозі у коридорі, відпочивати. “Стерненко! Стерненко!” кричала вулиця. Мітингувальники запалили димові шашки.

“Якось в’яленько вони скандують, без ентузіазму. Сумнівна підтримка”, – обговорювали між собою протест силовики. В залі суду, між тим, адвокати Стерненка оголошували відвід прокурору Миколі Бозовуляку. Оскільки суддя Бугіль почав дорікати адвокатам, що вони “зловживають правом на захист”  і “правом на відвід”, адвокати одеського активіста озвучили одразу всі свої претензії: тут і сумніви в незалежності від керівництва, і сумніви в тому, що прокурор знає матеріали справи, і побоювання, що той намагався приховати від суду окремі докази. Бугіль, не дослухавши обґрунтування, пішов у нарадчу кімнату.

Штурм 2.0

Поки суддя засідав у нарадчій, Стерненко спробував провести до зали засідань бодай частину людей, які зібралися під будівлею суду. Він переконував одного з офіцерів поліції, що у залі достатньо місця для кількох десятків людей щонайменше.

“Дивіться, тут є лише кілька телекамер і народних депутатів. Інших всередину не пропустили. Ніщо під час перерви не заважає пропустити людей. У залі достатньо вільного місця!” – говорив активіст.

“У нас карантин. На лаву можемо посадити максимум трьох людей. У проходах нікого не має бути”, – стояли на своєму поліціянти. Врешті, вдалося домовитися про понад 20 поручителів, які зможуть потрапити на суд. Стерненко пішов надвір забирати людей.

“Якщо їх не пускатимуть – то і я тоді в суд не зайду”, – заявив активіст небагатьом ЗМІ, які зранку змогли потрапити на засідання.

“Чорти! Чорти! Чорти!” – знову скандувала вулиця.

Вхід до будівлі суду заблокували представники Нацгвардії та полку спецпризначення поліції. Вони ж відмовлялися пропускати до будівлі частину людей, які погодилися бути поручителями активіста. Знову почалася штовханина. В холі суду двері заблокували бійці судової охорони.

“У три ряди!» – кричать силовики. Перша лінія закриває собою прохід. Друга лінія стає за 2-3 метри від них. Третя шикується біля багатостраждальних металошукачів. З вулиці чути крики. Частині протестувальників вдається продертися до  холу  суду крізь стрій спецпризначенців та Нацгвардії. Їх тут же зустрічає судова охорона й відтягує  якомога далі.

“Відпустіть людей! Відпустіть!! – кричать депутати, кидаючись на силовиків. Депутатка від “Голосу!  Соломія Бобровська висить на руках в охорони суду. “Не бийте людину! Не бийте людину!” – раз у раз повторює вона. Між людьми у формі видно Ярослава Юрчишина – той намагається зупинити силовиків й організувати коридор для поручителів. З-за спин судової охорони депутати витягають пом’ятого активіста. Ним виявляється Сергій Філімонов: колишній член “Національного корпусу”, представник руху “Гонор”  та ініціативи “Хто замовив Катю Гандзюк”. Хлопця ретельно обшукують.

“Серйозно? На вході ж у мене уже все “небезпечне” забрали. Свій ніж я вам уже віддав, – до Філімонова підходить секретар суду і питає про заяву поручителя, – Немає вже заяви. Її поліція порвала”, – зітхає хлопець. За кілька хвилин йому приносять новий бланк і ручку. Він швидко пише новий текст.

Судова охорона, між тим, продовжує обшукувати поручителів, яких мають пустити до зали засідань. Силовики змушують людей закочувати штани й знімати взуття для огляду. Під стіною на кілька пляшок із водою та пляшечок санітайзерів стає більше.

Шевченковский суд_Стерненко_07

“Хіба не можна було людей одразу пустити й не влаштовувати всіх цих конфліктів? Але з цим обшуком… наступного разу нам в труси полізуть? Чи може краще вже одразу без штанів приходити?” – іронізують активісти.

“Всередину я не можу пустити. Карантинні обмеження. І зала засідань повна. Я не хочу з вами говорити. Якісь люди вийшли. Якісь зайшли. Туди от 20 поручителів щойно завели”, – сперечається поліціянт з одним із журналістів, який намагається повернутися до судової зали. 20 поручителів, які за словами поліціянта, “заведені до судової зали”, досі стоять у холі.

Відкладений домашній арешт

На годиннику вже 21:00. Під акомпанемент сутичок і сварок судове засідання нарешті починається. Прокуратура зачитує своє клопотання, в якому наполягає: Стерненко умисно убив Кузнєцова. Адже  за  версією слідства, Кузнєцов під час втечі вже завершив напад, тож і самооборона не могла відбуватися. На диво, такий виклад подій співзвучний із тезами проросійських ЗМІ, які просували саме таку версію впродовж останніх двох років. Таке обґрунтування викликає сміх Стерненка і частини присутніх у залі.

Адвокати одеського активіста, між тим, просять у прокуратури домогтися висновку колишнього старшого групи прокурорів у цій справі – Андрія Радіонова. За інформацією видання “Слідство.Інфо”  він свого часу склав обґрунтування на 13 сторінок, в якому пояснював чому Стерненку не можна інкримінувати умисне вбивство.

“Я проти цього клопотання. І взагалі це була думка мого попередника. Я вважаю інакше”, – коментує прокурор Бозовуляк прохання адвокатів.

Водночас суд задовольняє прохання про допит членів Тимчасової слідчої комісії у справах нападів на активістів. Допитує їх тут же, адже депутати від самого початку засідання були в залі. Також суд задовольняє клопотання про допит Лінчевського і прокурора Радіонова. Але, зважаючи на час, вирішує оголосити перерву. До 15 червня.

Вечір. На ґанку Шевченківського райсуду людно: силовики досі блокують вхід до будівлі. Перед ними стоїть кілька сотень людей – чекають на вихід Стерненка. Активіст з’являється за кілька хвилин, йому аплодують.

“Це що, я буду говорити в оточенні цих прекрасних людей?” – говорить Стерненко, оглядаючись на поліціянтів.

“Спускайся до нас!” – чути з натовпу.

“Ні, я краще тут. Тому що Аваков – чорт!” – говорить активіст. Останні два слова підхоплює натовп. Силовики стоять з кам’яними обличчями.

“Друзі. Я не знаю, як вам дякувати. Лише завдяки вам мене сьогодні не відправили під домашній арешт” – продовжує Стерненко.

“Йди в депутати!”– кричать з натовпу. Активіст такі вигуки ігнорує.

“Але я хотів би просити вас про підтримку. О 10:00 в понеділок судове засідання продовжиться”, – каже  він. З натовпу лунають схвальні вигуки, знову запалюють димові шашки. Стерненко в оточенні журналістів йде. За ним тягнуться й мітингувальники, які весь день стояли на вулиці. Останніми територію суду залишають силовики.