Чудодійна поява Чауса, вже не в телеграм-каналі, а особисто – як кажуть, у селі Мазурівка Чернівецького району Вінницької області, відбулася з невеликим відставанням від озвученого раніше “дедлайну”. Невідомо, чого саме очікували організатори всієї історії з його викраденням, однак “друге пришестя Чауса”, очевидно, трохи сплутало плани й карти. Настільки, що серед усіх силовиків у цій ситуації напевно найкраще почуваються поліціянти з Мазурівки, які навіть не встигли перелякатися факту того, що вони раптово опинились в центрі уваги всієї країни, як до них увірвалася СБУ і забрала небажаного гостя собі.

Слід одразу поставити запитання – а до чого тут взагалі СБУ? Чаус не скоїв нічого такого, на що поширюється сфера підслідності Служби безпеки, і навіть у своїй власній історії Чаус є радше об’єктом створення загрози національній безпеці, ніж суб’єктом. Навіть якщо розглядати варіант зі статтею 332-2 КК України (незаконне перетинання кордону), то сфера застосування цієї статті є доволі обмеженою – метою перетинання має бути заподіяння шкоди державним інтересам або особа, що перетинає кордон, повинна бути обмежена у праві в’їзду в Україну. Перший пункт має вкрай сумнівний вигляд, тоді як другий – абсолютно нерелевантний ситуації з Чаусом.

Раніше СБУ уже розпочинала провадження стосовно викрадення Чауса і незаконного переспрямування   його через український кордон, тож не виключено, що в новій версії цієї справи “виявиться”, що Чаус сам себе викрав і організував переспрямування себе з Кишинева до Мазурівки. Втім, залежно від результатів битви за Чауса в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань може з’явитись провадження за будь-якою зі статей Кримінального кодексу, підслідних саме СБУ, а доки триватиме “слідство”, Чаус перебуватиме “в надійних руках”.

Кому можна поспівчувати, так це співробітникам НАБУ – з 2016 року справа Чауса перебуває в їх провадженні, яскраве відео з закопуванням хабаря у банках вже почали забувати на тлі пригод “Операції Ч”, а події навколо головного героя розгорталися на такому рівні, що в НАБУ розуміли – вони останні в черзі по Чауса. Аж раптом він “прийшов сам” (наскільки сам і наскільки прийшов – ще потрібно дізнатись). Тому не дивно, що в Антикорупційному бюро на викрадення Чауса з-під носа Службою безпеки, відреагували дещо нервово і кинулися в погоню. Зрештою, в НАБУ є всі підстави домагатись передавання Чауса для проведення процесуальних дій, причому підстави обґрунтовані, які не потрібно вносити до ЄРДР “заднім числом”, щоб перетворити незаконне позбавлення волі на затримання.

У всьому цьому блокбастері комедійного елементу додала раптова заява радника голови ОП Михайла Подоляка, який повідомив, що “справа Чауса є прерогативою СБУ…але Офіс президента у цій історії точно ні до чого”. З яких причин в ОП вирішили, що справа Чауса підслідна СБУ, незрозуміло, однак зрозуміло інше – на Банковій вкрай зацікавлені в тому, щоб Чаус був підконтрольним, оскільки Служба безпеки цілком і повністю належить до сфери президента. Що ж до згадки початку історії з Чаусом і оточення Порошенка, то пан Подоляк упустив одну деталь – згідно з матеріалами того ж  НАБУ, у втечі та наступних спробах виманити Чауса назад в Україну фігурували цілком конкретні люди, які, так вже вийшло, не належать до оточення Петра Порошенка, а на посадах в Офісі президента Зеленського.

Власне, в наявності цих матеріалів і може ховатися справжня причина того шоу, яке спостерігала вся країна – коли дві правоохоронні структури ганяються за громадянами України й одна за одною, топчучи як закон, так і залишки власної репутації.

В історії з появою Чауса не встигла сказати свого слова лише одна сторона – Молдова під керівництвом Маї Санду. Нещодавно там уже прямо заявили, що до викрадення екссудді в Кишиневі причетні українські спецслужби й до України у зв’язку з цим “є питання”. Скептики могли мати сумніви до п’ятниці, коли українські спецслужби уже мало не в прямому ефірі викрали Чауса ще раз, вступивши в конфлікт уже не з молдовськими, а з українськими органами державної влади. Знову ж таки – невідомо навіщо, оскільки з точки зору українського законодавства Чаус є передусім підозрюваним у корупції ексчиновником, а не диверсантом, що позбавляє дії СБУ будь-якого сенсу. Якщо лише цей сенс не продиктований чиїмось особистими інтересами, а не вимогами закону.

Що буде в цій історії далі? Імовірно, Чауса все ж покажуть публіці. Під яким приводом – можна лише здогадуватись, однак логічним буде припущення, що привід цей залишить Чауса в руках СБУ, інакше вся ця історія втратить навіть ті примарні залишки сенсу, які ще зберігаються. Проте, якщо екссуддю все ж “легалізують”, СБУ не матиме до нього “одноосібного” доступу – щонайменше Чаус має право на отримання правової допомоги, а отже – на адвоката. Крім того, рано чи пізно Чауса доведеться доставити в суд, хоча б для обрання йому запобіжного заходу. Так само, НАБУ, вочевидь, добиватиметься можливості проведення слідчих дій за участі Чауса, що поставить Службу безпеки в дуже незручне становище.

А над усією цією квазізаконною конструкцією витатиме міжнародний скандал, який з появою Чауса нікуди не зникне, навпаки – все, сказане ЗМІ та молдовськими чиновниками щодо причетності українських спецслужб до викрадення Чауса, отримало найочевидніше підтвердження з раптовою появою напівголого екссудді за 30 кілометрів від молдовського кордону і феєричною поїздкою з села у Вінницькій області до будівлі СБУ у Києві.

ОНОВЛЕНО.

Майже доба знадобилася Службі безпеки, щоб “зібратись з думками” щодо дій їхніх співробітників у день появи Чауса. Результат напружених роздумів перевершив будь-які очікування – виявляється, СБУ Чауса не затримувала, а рятувала! Ще й надто – Чаус сам викликав СБУ і саме СБУ (за словами пресслужби СБУ).

Складно сказати, що вражає більше – те, що спецгрупу СБУ можна викликати як таксі, чи те, що подібною заявою в Службі безпеки сподівалися когось переконати в тому, що у п’яницю Україна спостерігала не провал операції з Чаусом та хаотичні спроби врятувати ситуацію, а законні та скоординовані дії організації, яка б мала боротися з російськими диверсантами, а не грати  у перегони з НАБУ.

Адже якщо йдеться про законні та скоординовані дії, то керівництво НАБУ мало б бути, щонайменше, попереджено про ситуацію та наміри СБУ, що  своєю чергою  дало б змогу узгодити спільні дії, а не ловити автомобілі СБУ на київських вулицях, супроводжуючи все це шоу заявами в соцмережах.

Натомість перебіг подій недвозначно натякає, що спершу було рішення за будь-яку ціну не дати Чаусу потрапити “не в ті” руки, а якесь пояснення з’явилося вже згодом.

Крім того, в СБУ хоч і повідомили адвокатам та дружині Миколи Чауса про те, що останній перебуває в руках Служби безпеки, однак, за словами захисників екссудді – можливості поспілкуватися їм не надають, навіть не повідомляють процесуального статусу Чауса та підстав його затримання.

Так само тримають у таємниці місцеперебування Миколи Чауса – як заявили його адвокатові, ні в будівлі Центрального управління Служби безпеки на Володимирській, ні в будівлі ГУ СБУ на Аскольдовому провулку, ні в шпиталі  на Липській Чауса немає. Це вже саме по собі може бути кваліфіковано як злочин, а загалом – більше нагадує діяльність якогось Талібану, а не правоохоронної структури європейської держави.

Проте, в ОП не бачать у ситуації жодних проблем. Як заявив речник президента, ситуація з Чаусом не вплинула на перебіг Тристороннього саміту в Грузії, а про вплив на відносини з міжнародними партнерами “потрібно питати у них самих”.

Щоправда, уже після саміту генпрокурор Молдови прямо заявив про причетність українських спецслужб до викрадення Чауса в Молдові. І заява ця була зроблена ще до шоу з перегонами між СБУ та НАБУ. Що скажуть після побаченого – важко уявити.

А найважливіше, що все це шоу тривало напередодні візиту Володимира Зеленського до Сполучених Штатів, де і без того накопичилося чимало запитань до представників чинної влади, деякі з яких то кланяються в бік Китаю, то збираються шантажувати інші країни. Накопичилося стільки, що на сакраментальне: “Пане Байден, чому ми ще не в НАТО?”, може просто не вистачити часу. З іншого боку, може й добре, якщо часу не вистачить. Тому що, хай там як, дуже не хотілося б  почути відповідь на кшталт: “Тому що у вас по Києву НАБУ ганяється за СБУ, яка викрала викрадену в сусідній країні людину посеред білого дня!”