Ветеран АТО Костянтин Касіч до війни займайся будівельним бізнесом. Повернувшись з війни, чоловік вирішив повністю змінити своє життя і почав займатись розведенням виноградних равликів. Ветеран згадує, що спершу його друзі й знайомі не розуміли його нового захоплення, а самого Костянтина вважали божевільним. Але вже через кілька місяців чоловік довів, що вони помилялись.

Щороку таких “божевільних” українців стає все більше. Тепер, щоб скуштувати ескарго або мармурової телятини не потрібно долати тисячі кілометрів. Українців все частіше починають розводити равликів і устриць.

“Букви” зібрали історії про найекзотичніші продукти, які тепер можна скуштувати в Україні.

Чорна ікра

Історія осетрової ферми Bester під Києвом розпочалась 9 років тому. Її заснували батько і син Юрій і Антон Яременки. До того, як заснувати ферму, Юрій Яременко працював у медіабізнесі. Однак його не полишали думки про бізнес у сфері агро. 

Батько і син уважно вивчили ринок і вирішили зайнятись виробництвом чорної ікри. Першу ферму відкрили біля села Трипілля на Київщині, а через чотири роки відкрили ще одну ферму біля Ржищева.

Щороку на підприємстві виготовляється 800 кг чорної ікри. 70% продукції Яременки експортують за кордон – у Францію, Ізраїль, США. В планах у Bester було розширення ферми у Ржищеві та відкриття нових ринків для експорту ікри, однак втрутилась епідемія коронавірусу.

“У нас виросли продажі в інтернеті в кілька разів, а продажі в магазинах впали майже до нуля. За кордоном ми працюємо з дистриб’юторами і доставляємо партіями по 50 кг за один раз. Зараз планувати щось дуже складно. Ми експортували одну партію в Австралію, але зараз країна закрита через епідемію COVID-19. Зараз ми плануємо збільшувати обсяги експорту в Штати”, – розповідає керівник підприємство Антон Яременко. 

Устриці

Підприємець Андрій Пігулевський зацікавився вирощуванням устриць сім років тому. Все почалося з того, що чоловік захопився сироїдінням. Крім овочів і фруктів, Андрій спробував устриці. Але у 2011 році купити устриці було дуже складно – вони подавалися лише у дорогих ресторанах. Тому чоловік вирішив вирощувати устриць самостійно. 

У 2013 році він орендував ділянку біля моря в Залізному порту, що в Херсонській області. На закупівлю мальків устриць Андрій витратив $1500. Всього на облаштування ферми в чоловіка пішло $40 тис. Перший урожай становив 2 тонни устриць.

У 2016 році підприємець вирішив перенести господарство у Тилігульський лиман у Миколаївській області. Того ж року урожай склав уже 10 тонн.

На сьогодні ферма заробляє переважно на туристах – вони купують 70% усього урожаю. Також устриці Пігулевського від брендом “Устриці Скіфії” з’явилися в ресторанах та супермаркетах.

Про експорт устриць підприємець поки не замислювався – весь урожай споживається на українському ринку.

Трюфель

Для фермера з Вінниці Олександра Джиги трюфелі були звичною стравою ще з дитинства. “Ми з батьком збирали їх й ліпили з них вареники”, – розповідає чоловік. Саме батько навчив Олександра розпізнавати і збирати різні види трюфелів.

Згодом фермер дізнався, що один кілограм грибів може коштувати 2000 євро. Це спонукало його зайнятись розвитком бізнесу у рідному селі Василівка. Трюфелі Олександр вирощує на площі 1 га. Розміри плантації він поки що не планує збільшувати з фінансових причин. В цьому році через складні погодні умови взимку частина 2-х річних дерев з трюфелем загинули. Тому фермерові знадобилося певна кількість посадкового матеріалу для ремонту плантації.

“Сьогодні ми продаємо трюфелі декільком ресторанам під їхнє конкретне замовлення. Хочеться, звичайно, більше працювати з великими торговими мережами типу METRO або крафтовими магазинами преміум-класу типу Good Wine чи Wine Time. Для них у нас поки що не вистачає об’ємів. Тому поки на прилавках магазинів можна побачити трюфель та продукти з нього від італійських, іспанських та французьких виробників”, – пояснює Олександр Джига.

Однак він відмічає, що ринок трюфеля в Україні активно розвивається. Український трюфель та продукти з нього уже можна купити на OLX або Prom.ua. 

Мармурові стейки

Мармуровим називаються м’ясо з великим вмістом внутрішньом’язового жиру у м’ясі тварини. При розрізі воно нагадує мармур. Стейки з такого м’яса належать до преміальних продуктів, а ціни на них можуть сягати 800 євро за кілограм.

Щоб скуштувати такого м’яса не потрібно їхати за кордон – стейки з мармурової телятини виготовляють і в Україні. Наприклад, українська компанія Totem Steak. Для виготовлення стейків компанія використовує яловичину від перевірених українських постачальників. 

Компанію у 2017 році заснував киянин Олександр Смірнов разом зі своїм партнером Олександром Панасюком, власником Малинського м’ясокомбінату.

“Мармурові стейки – це смачно, корисно, красиво і натурально. Це не шкодить світові та людям. В Україні цей ринок поки розвинений лише на третину. Однак для того, щоб ринок розвивався, потрібно розвивати культуру споживання м’яса”, – розповідає Олександр Смірнов.

Головний клієнтом Totem Steak є переважно HoReCa (Hotel, Restaurant, Catering/Cafe), однак Олександр планує в майбутньому розвивати роздрібну торгівлю. При цьому головними покупцями є переважно молоді жінки 25-40 років.

Карантин компанія змогла пережити майже без втрат завдяки зростанню продажів через інтернет, а також продажів у м’ясних бутіках. Серед найближчих планів Олександра – відкрити власний роздрібний магазин, де будуть продаватись не лише стейки, а й ковбаски, м’ясні напівфабрикати та інша продукція з м’яса. 

Фундук

Фундук – це плід ломбардного горіха. Плід покритий твердою шкаралупою, а ядро складає приблизно половину ваги. Часто фундук плутають з ліщиною. Однак ліщина – це дикий предок фундука, у ліщини горіхи дрібніші. Фундук дуже поживний його енергетична цінність перевершує шоколад. За це його називають “калорійною бомбою”.

Світовий ринок фундука оцінюють 0,7 млн тонн. Основні виробники — Туреччина, США, Італія, Іспанія та Греція. Туреччина вирощує 400000 тонн цього горіха.

Макар Терещенко з села Верхнячка на Черкащині вирощує фундук уже 9 років. На його фермі Hazelstar 20 га відведено під вирощування фундука. Вирощуванням фундуку фермер займається разом зі своїми партнерами. “У них є земля і кошти для інвестицій, а в мене є розсадник і всі необхідні для цього знання”, – пояснює фермер.

Витрати на саджанці становлять близько $3000 на гектар. Поки що фермер реалізує горіхи для перепродажу на ринках Києва та Одеси, але з часом планує збільшувати розміри ферми й розширювати ринки збуту горіхів.

“Епідемія коронавірусу на сам розсадник не вплинула. Однак я ще поки не знаю, як ця ситуація вплине на реалізацію продукції восени. Але по тому, як ми зараз збираємо і продаємо чорну смородину, це немає жодного впливу на продажі”, – розповідає Макар Терещенко. 

Експортувати фундук фермер не планує, адже поки що всю продукцію споживає український ринок.