Хто був автором ідеї та ініціатором перейменувати перехрестя Брайтон-Біч у Нью-Йорку на “Український шлях”?

Одного вечора я дізнався, що наступного дня мер Нью-Йорку Ерік Адамс візьме участь у церемонії підняття американського та українського прапорів на Мангеттені. Я вирішив скористатися цією можливістю, аби поспілкуватися з мером щодо підтримки України. На мою думку, якби вулиця або сквер, можливо парк чи частина вулиці хоча б, мала назву “Україна”, то це було б потужним сигналом та символом підтримки українців. На Мангеттені вже є умовна “Ukrainian village та “Place Тараса Шевченка”, але важлива також присутність України в сучасному контексті. І, власне, за вечір я написав листа.

Джерело: архів Олексія Прокопенка

Перейменування було вашою приватною ініціативою?

Правильно. 

Лист персонально від тебе? 

Лист від мене, але ця моя ідея знайшла підтримку в друзів та колег, яким я дуже вдячний, тому правильно сказати, що це була спільна ініціатива громади. 

Громади – це українців Нью-Йорку?

Українців у Сполучених Штатах. Я підписав лист від себе, тому що мерії треба було комунікувати з якоюсь конкретною людиною. Наступного дня під час підняття прапору України, охорона мера настільки сильно його закрила, що підійти було неможливо, але на допомогу прийшли українські дипломати. Мені допоміг Генеральний консул України, Олексій Іванович Голубов, який знав про мою місію в цей день. Мені вдалося підійти до мера та під камери усіх ЗМІ, що були там присутні, передати лист, оголосити що це за лист і розповісти про це прохання у соціальних мережах. 

Як мер відреагував? 

Мер сказав, щоб я листа передав профільному комісіонеру, що я й зробив. В комісіонера я витребував візитну картку, щоб мати можливість нагадувати про себе та тримати зв’язок. На цьому перший етап місії був виконаний.

Далі була процедура, результатом якого стало перейменування перехрестя?

То був дуже складний процес з точки зору американської бюрократії та політичних протистоянь.

Варто пояснити, що перейменували не весь Брайтон, перехрестя, що саме перейменували, бо були різні трактування.

Перейменували не вулицю, не авеню, не алею, не бульвар. Перейменували головне перехрестя, додавши йому головної назви “Ukrainian Way”. Це значить, що шляхом ко-неймінгу додається ім’я, щоб в історичній перспективі відбулося перейменування всього району. Брайтон-Біч – це ансамбль вулиць, який складається з номерних вулиць та які називаються Брайтон-Біч 1, Брайтон-Біч 2 і так далі. Але щоб перейменувати головне перехрестя Coney-Island і Brighton-Beach, цьому перехрестю було надано назву  Ukrainian Way. І це все є таким цвяхом у все, що асоціювалося з Брайтоном до цього моменту. Але нам, українцям, ще треба попрацювати тут. З гуглом, наприклад. Щоб при пошуку на цьому перехресті видавало назву Ukrainian Way. Також треба попрацювати з різними вказівниками туристичними, і вся робота в нас попереду.

Джерело: архів Олексія Прокопенка

Про бюрократію – чому складний?

Для перейменування необхідний  суб’єкт законодавчої ініціативи в самій міській раді, який би став ініціатором перейменування. Це member of  City Council, в Україні це називалось би депутат міської ради Нью-Йорку. Важливо, що ідея знайшла підтримку в мера, у комісіонерів (заступники мера по певних напрямках). Було створено робочу групу, яка розробила механізм реалізації. Суб’єктом законодавчої ініціативи стала Інна Вернікова – українка, яка народилася в Чернівцях. Вона живе в США та працює депутатом міської ради Нью-Йорку (членкиня Республіканської партії). Інна зробила дуже багато серйозної роботи, і саме вона пролобіювала перейменування на комісіях, внаслідок чого рішення було ухвалено одноголосно. Якби не було її підтримки, то нічого б не вийшло. 

Що ви маєте на увазі під протистоянням?

Прийнято вважати, що Брайтон – це район у Брукліні, де жили люди, які емігрували з радянського союзу до Америки, в різні часи. Його ще називають “русский” квартал/район”. Нібито місцеві люди себе ідентифікують як “русские”, а не українці. Якщо це дійсно так, то вони, мабуть,  не сильно зраділи появі перехрестя під назвою “Український шлях”.

Джерело: архів Олексія Прокопенка

Вони ж також напевно мають своє представництво в міській раді, або вплив на суб’єкти влади, з якими вони взаємодіють? 

Треба сказати, що в Штатах цей район асоціюється з Одесою. Ярлики, такі як “русскій” район, що це “исторически, исконно русская земля” – є кліше Російської Федерації та російської пропаганди, які люблять собі привласнювати не тільки сусідське, але й накладати своє тавро території, що знаходяться за тисячі кілометрів від Росії. Якщо заглибитися в деталі, то цей район контролювався і буде контролюватися вихідцями з Одеси. 

Цей район переважно заселяли, справді, вихідці з радянського союзу, але левова частина, що приїжджала сюди – були одеські євреї, які тікали від репресій комуністичного режиму, починаючи з 60-70х років минулого століття. Американці не люблять називати цей район російським, тому що він до Росії не має ніякого відношення.

Якщо лише за наративом, що “Одесса – это русский город”.

Звісно, але знову ж таки, ми сучасні люди, українці, а Одеса – українське місто, яке ніколи не було російським.

 “Одесса – русский город” – це методички Кремля, яка на жаль має деструктивний вплив на Україну. 

Наведу приклад, коли я працював начальником управління освіти в Одеській області, в Одесі існувала книжка “Одеса – моє рідне місто”, в якій було чітко написано, що “Одеса – місто Російської Імперії.” Написано українською мовою чорним по білому та закладено таким шляхом всі кремлівські наративи щодо Одеси.

Тобто в Одесі, була випущена пропагандистська книга для дітей. В Україні триває війна, а ми в школах у 2015-16 кажемо дітям шкільного віку Одеса – русский город. 

Як це допустило Міністерство Освіти?

Насправді, Міністерство Освіти – це велика  структура, яка часом не охоплює  деталі, що відбуваються на місцях. Ця книга була регіональною ініціативою і цей предмет викладався у факультативній формі в школах міста Одеса. 

З цим щось зробили?

Коли батьки дітей звернулись до мене, то ми разом з волонтерами, Тетяною Петракевич звернулися до тодішнього заступника міністра, пояснили ситуацію і забрали у цієї книжки гриф міністерства. До чого я веду, навіть у 2016 році в Одеських школах імплементувався російський наратив з книжок, виданих часто за російські гроші, і викладачами, які розуміли або не розуміли – що роблять. 

Отже, американці називають цей район “Little Odesa”, а росіяни кажуть що це російський район. Як себе ідентифікують мешканці? 

Оскільки в радянському союзі українська мова та її роль системно знищувалися владою, то багато людей говорило російською. І коли ті люди емігрували, то вони продовжували говорити російською мовою. 

В них залишилося уявлення про місце, де вони жили, таке, яким його сформувала радянська історіографія. 

Так. Тому мешканці Брайтону себе ідентифікують як російськомовні євреї радянсько-українського походження. 

Якою була реакція громади на перейменування перехрестя? 

Рішення про перейменування приймала топонімічна комісія і члени міської ради Нью-Йорка, а проголосували всі одноголосно. Протистояння відбулося тоді, коли Росія і російські медіа зрозуміли, що відбувається і що вони цю тему пропустили, і що українці обіграли їх на полі, яке вони вважають своїм. На інформаційному полі. 

Джерело: архів Олексія Прокопенка

Вони такого не очікували?

Звісно, як на таке можна було очікувати? Посол України в ООН Сергій Кислиця, посилаючись на американські медіа, після публікації цієї інформації, написав твіт про перейменування Брайтону на Ukrainian Way. Але не весь Брайтон, а певне перехрестя.

Оскільки російські медіа в принципі все роблять через одне місце, тому і читають так само. Тому вони просто підхопили цю тезу і на всю російськомовну східну півкулю розтрубили, що Брайтон перейменували на честь України. Для нас це вже була перемога, навіть й перейменування того не треба було, бо росіяни “порвалися” настільки,  що шум розлетівся по всій планеті. 

Були якісь наслідки?

Так. Росія через підконтрольні громадські організації, назви яких я навіть не знаю, намагалася зірвати прийняття цього рішення. 

Як саме?

Тиск був на всіх і звідусіль – з боку розбалансованої російської громади, вони насправді дуже не системні тут. Що відбувалося конкретно – достеменно невідомо, але Інна Верніков разом з українськими дипломатами і своєю командою дотиснули це рішення. Можна сказати, що вони реалізували перейменування, тому що залучили на підтримку і єврейські організації, і місцевих жителів, які підтримали це рішення. Звичайно були й такі,  що займали категоричну позицію проти перейменування. В певний момент я навіть почав отримувати повідомлення типу “Ми тобі замість пам’ятника поставимо бюст Пушкіна; Ми тобі покажемо, що таке радянський союз”.

Хто надсилав повідомлення?

Не знаю, це були акаунти людей у фейсбуці, яких я не знаю. Це було досить цікаво, тому що ми розуміли, що відбувається якась катастрофічна істерія, але рішення було прийнято, і набуло чинності через певний час. 

Я хочу сказати, про Ukrainian Way не просто як про назву вулиці. Говорячи про Ukrainian Way, ми повинні сказати, що сьогодні це цілий напрямок роботи по позиціонуванню України у світі. Що це не просто назва вулиці чи куточку якогось, а що це повноцінний напрямок, який Україна задала світу та світовій історії в якості нового прикладу, усвідомлень та бачень. Також можна докласти,  що ми з колегами Ukraine Help Center іноді жартуємо що Ukrainian Way це також логістичний шлях, який ми збудували, щоб доправляти вантажі. Козаки по сіль ходили – Чумацьким шляхом, а українці світу по Ukrainian Way. 

 

До речі, історія на цьому не завершується, Олексій з друзями заснували однойменний фонд Ukrainian Way, який зареєстровано 26 жовтня 2022 року у Нью-Йорку.

Джерело: архів Олексія Прокопенка

Олексій Прокопенко – громадський активіст, волонтер, співзасновник благодійної організації “Help Ukraine Center USA”, яка займається медичною та гуманітарною допомогою Україні. Олексій народився в Україні, в селі з романтичною назвою Білокоровичі, Житомирщина, за фахом інженер, тривалий час працював в системі освіти в Одесі, працював у Департаменті освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації, у США – поєднав усей свій попередній досвід для роботи у світі корпоративних фінансів.  Саме він є ініціатором перейменування перехрестя двох авеню Брайтон-Біч та Коні-Айленд  (Нью-Йорк, США) на Ukrainian Way (Український шлях), особисто передавши у березні  меру Нью-Йорка звернення від громади щодо перейменування відомого перехрестя відомого російськомовного району на честь звитяги українського народу.