Навколо Будапештського меморандуму, якому невдовзі буде ось уже 30 років, останнім часом розмов ледь не більше, ніж у 2014-му. Але тоді, на тлі масової розгубленості та шоку від початку війни, яку Росія розпочала ще до того, як розвіявся дим над Майданом, документ, підписаний Великою Британією та США хоча б мав вигляд чогось вагомого і стабільного у світі що раптом перевернувся. А в 2022-му згадки про нього виглядають трохи дивно, особливо від президента та МЗС.

Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (офіційна назва Будапештського меморандуму) є похідним документом від згаданого у назві Договору 1968 року, до якого Україна приєдналась в листопаді 1994 року (набули чинності в один день, 5 грудня 1994). 

Сумніви в «надійності» документу мали б виникнути вже на етапі назви, адже слово «меморандум» означає «нагадування». Не зобов’язальний документ, а пам’ятка. Тим паче, що попри застереження про автентичність всіх трьох перекладів (українська, англійська та російська) слова «гарантії» (guarantee) в англійській версії немає. Там є «assurances», що означає «запевнення». “Меморандум” також трактують як угоду про наміри, втім, це тлумачення є ще гіршим з точки зору реалізації написаного в ньому.

Міжнародні відносини — не та сфера, де можна просто підставити синонім, тому різниця значна. І полягає вона в тому, що гарантії зобов’язують, а «запевнення» — самі розумієте… Слід зазначити, що тут не йдеться про якийсь обман — тодішній українській владі цю різницю пояснили та отримали згоду на підписання саме такого варіанту угоди. 

Власне, так події й розвивались надалі, оскільки Будапештський меморандум Росія порушила не у 2014, а мало не з моменту його підписання. Річ у тім, що стаття 3 Меморандуму передбачає, що гаранти (США, Велика Британія та РФ) «підтверджують Україні їх зобов’язання…утримуватись від економічного тиску, спрямованого на те, щоб підкорити своїм власним інтересам здійснення Україною прав, притаманних її суверенітету, і таким чином отримати будь-які переваги». Пригадайте всі випадки торгового, митного, енергетичного шантажу з боку Росії, починаючи з 5 грудня 1994 року – матимете перелік порушень Меморандуму, в якому Росія виступає одним з гарантів. 

Тому досить дивно чути заяви про «систему безпеки, створену Будапештським меморандумом» від міністра Кулеби — для професійного дипломата та очільника дипломатичного відомства такі слова є або доказом повної невідповідності займаній посаді, або намагання всупереч логіці підтримати заяви Володимира Зеленського на Мюнхенській конференції. І в цьому намаганні підлабузництво повністю замінило здоровий глузд та самоповагу.

Будапештський меморандум не створює жодної системи безпеки, ніколи її не створював, окрім тієї, яка є похідною системи безпеки, створеної Договором про нерозповсюдження ядерної зброї, похідною якого своєю чергою є Меморандум. Так, стаття 6 його передбачає, що підписанти проводитимуть консультації, у випадку виникнення ситуації, внаслідок якої постає питання стосовно цих зобов’язань. Знову перекладемо з юридичної на українську — Україна, США, Велика Британія і РФ зберуться, щоб поговорити. Очевидно, що з тим самим результатом, з яким завершились подібні збори в Мінську та в «нормандському форматі». А якщо не зберуться, то що?.. Порушать Меморандум? І що?

Апеляції до Будапештського меморандуму виглядають як пошуки «чарівної таблетки» для схуднення доки перетравлюється десятий шматок торта. І найголовніше, виглядають дуже дивними для США та Великої Британії, адже вони більш ніж виконали свої зобов’язання за Меморандумом, навіть перевиконали. Стаття 4 його передбачає, що гаранти домагатимуться від Радбезу ООН надання допомоги Україні, якщо наша держава «стане жертвою акту агресії або об’єктом погрози агресією з використанням ядерної зброї». Путін ще не настільки з’їхав з глузду, щоб погрожувати Україні ядерною зброєю, проте США скликали засідання Радбезу ООН через російську агресію проти України та послідовно підтримують Україну впродовж всього періоду війни з Росією. Саме в такому контексті Меморандум бачать в Європі, про що нещодавно нагадала амбасадорка Німеччини в Україні.

З усім цим, заява про перегляд Будапештського меморандуму, якщо нам «тут і зараз» не зроблять все, чого Володимир Зеленський наобіцяв, граючи на темі негайного закінчення війни, виглядає як погроза «на зло мамі відморожу вуха». А найголовніше — необґрунтовані претензії до союзників руйнують реальну систему безпеки, яка створена і працює з 2014 року. Це інтеграція України в західне економічне та безпекове середовище, фінансова та оборонна підтримка союзників, формування консенсусу щодо сприйняття дій Росії, як безперервного акту агресії проти України, реальне, а не декларативне посилення ЗСУ, посилення громадянського суспільства, на якому все перелічене базується… 

Дитяче вередування може виглядати милим, але не тоді, коли дитині 44 роки, вона виступає на міжнародній конференції і є президентом країни, яка цю дитину переросла, 8 років поспіль б’ючись за своє життя.