Після кількатисячного мітингу на вулиці Банковій у Києві минув тиждень. 20 березня, нагадаємо, в день народження одеського активіста Сергія Стерненка під Офісом президента зібралося кілька тисяч людей, які вимагали звільнити політв’язнів, зокрема Стерненка та Андрія Антоненка, звільнити голову МВС Арсена Авакова та заступника очільника ОП Олега Татарова. Також були вимоги правоохоронної та судової реформ.
Втім, впродовж тижня в інформаційному просторі точилися дискусії щодо того, чи варто на акціях палити димові шашки, фаєри та салюти, чи варто розмальовувати будівлю Офісу президента і чи треба бити вікна у парадних дверях. Останні, до слова, як “жертву” встигли показати в ефірі одного з політичних токшоу.
Соцмережі також розділилися, намагаючись знайти організаторів протестів. Наприклад, заступник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко на одному з телеканалів заявив, що мітинги можуть бути вигідні п’ятому президенту України Петру Порошенку. У “ЄС” заступнику міністра порадили лікувати параною, а також заявили, що, виступаючи проти політичного переслідування опонентів влади, “рішуче засуджують наругу над державними символами”.
Окремі представники правих рухів занепокоїлися підпаленою табличкою “Офіс президента України”, на якій зображено герб. Мовляв, намагатися підпалити державний символ можуть лише ліворадикали. Вже за кілька днів обговорення перейшло в інше русло: Національна поліція висунула перші підозри учасникам протестів.
Зухвале хуліганство
Станом на вечір неділі, 28 березня, відомо про 7 підозр. У них довге і складне формулювання: за грубе порушення громадського порядку з мотивів неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, із застосуванням холодної чи вогнепальної зброї або іншого предмета, заздалегідь заготовленого для завдання тілесних ушкоджень. Ідеться про ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу. Максимальна санкція за такий злочин – 7 років тюрми.
Окрім того, частина активістів отримала підозру за умисне пошкодження майна небезпечним способом, що завдало майнову шкоду в особливо великих розмірах. Тобто ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу, максимальна санкція – до 10 років тюрми. Ще четверо учасників протестів отримали адміністративні протоколи. Двоє, Ігор Потешенков та Олег Кобезький, – за нецензурну лайку в громадському місці та порушення виробництва, зберігання, перевезення і використання піротехніки. Тобто фаєрів. За це передбаченj штраф до 1020 грн. Ще двоє, Артур Єфименко та Вадим Адамов, отримали протоколи за дрібне хуліганство – до 119 грн штрафу.
Судове засідання з обрання запобіжного заходу Владу Сорду (зліва)
Першим, одразу після завершення акції, поліція затримала Владислава Стафійчука (Сорда). Його відвезли до Печерського відділку поліції. Туди ж пізніше приїхала й частина учасників протесту на Банковій, аби підтримати затриманого. Відбулися сутички між протестувальниками та поліцією. Того ж вечора заступник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко заявив, що мітинг був “вакханалією брутального, замовного насильства”. Мета протестувальників, на думку чиновника – “кровопролиття під об’єктиви телекамер з подальшими закликами до повалення законно обраної влади”.
Вже за кілька днів, 23 березня, Сорду обрали запобіжний – цілодобовий домашній арешт. За версією слідства, чоловік бив вікна у дверях Офісу президента. За що й отримав підозру за вже згаданою ч. 4 ст. 296 – хуліганство. Того ж дня поліція вручила підозри іншим учасникам мітингу, зокрема одному з організаторів акції, одному з лідерів неформального руху “Гонор” Сергію Філімонову. Усім інкримінували ту ж статтю Кримінального кодексу, що й Сорду. Крім того, одного з учасників “Гонору” підозрюють ще й в умисному знищенні майна. Проте ще до того, як їм обрали запобіжні, Геращенко на своїй сторінці у фейсбуці опублікував новий допис. Цього разу з відео невідомого авторства, у якому називають імена людей, які могли порушувати закон. Також у записі стверджується, що протестувальники “хотіли тільки насильства і крові”. У самому ж пості Геращенко заявив, що активісти від самого початку “планували масові бійки з правоохоронцями”.
“Організатори акції заздалегідь планували її з розрахунком на те, щоб вона перетворилась на масові бійки та зіткнення з правоохоронцями. Навіть заклики в соціальних мережах містили прямі натяки на те, що організатори планують бійки та насильство. Співробітники поліції діалогу були на акції і закликали купку провокаторів до діалогу. Але їх спроби були марні… Бо завдання, яке поставили перед собою організатори мітингу, було зовсім інше – кровопролиття! Чим більше – тим краще!” – заявив Геращенко.
Доказом того, що мітингувальники планували бійки, на думку Геращенка, є пости у соцмережах, де організатори нагадують учасникам протестів правила надання домедичної допомоги.
В учасників протесту 20 березня виникли питання не лише до Геращенка, але й до опублікованого відео. Наприклад, є обґрунтовані сумніви, що його можна використати як доказ у суді. Адже це нарізка кількасекундних роликів невідомого авторства із коментарями. На записах видно учасників акції, частину яких автори змонтованого відео, опублікованого Геращенком, нібито ідентифікували. Людей із закритими обличчями в медичних масках або ж бафах обводять червоним і підписують прізвища. Однак яким саме чином і хто саме встановив прізвища людей з відео – невідомо. Так само із запису не випливає, що протестувальники “хотіли кровопролиття”, як на цьому наголошує заступник очільника МВС. Чи скоюють кримінальні правопорушення, як переконує слідство.
На відео зафіксовано, як учасники протесту розписують стіни Офісу президента, обсмалюють табличку “Офіс президента”, а один із них намагається підпалити парадні двері (які в результаті швидко загасили). Проте на відео немає сутичок з поліцією. А саме це, на думку Геращенка, було планом мітингувальників.
Від заступника Авакова уже вимагають спростувань. Скажімо, активіст Роман Ратушний, який нібито є на відео Геращенка, звернуся до МВС із листом, у якому вимагав вибачень і спростування недостовірної інформації.
Роман Ратушний в суді
“Невстановлена особа у масці, з якою мене нібито порівнюють, жодних протиправних дій на відео не вчиняє. Проте, зважаючи на характер відеозапису та підпис до нього, розміщення моїх персональних даних та фотознімку, очевидно, що відеоролик має на меті створення негативного ставлення до мене зі сторони осіб, які його переглядають. Мета ролику, очевидно, – створити враження, що я вчинив неправомірні дії (злочин), що є підстави для мого кримінального переслідування. Відтак цей ролик принижує мою честь і гідність, негативно впливає на мою репутацію”, – пояснив Ратушний.
У коментарі “Буквам” він розповів, що минулої середи, 24 березня, намагався вручити заступнику міністра внутрішніх справ лист-претензію в ефірі одного з телеканалів, де мав брати участь у токшоу разом з Геращенком. Однак той не з’явився. Натомість прийшла група слідчих, які вручили Ратушному підозру. Також у хуліганстві, за яке може загрожувати до 7 років тюрми.
Чорний прямокутник
Ще з минулого вівторка, коли учасникам протестів обирали запобіжні, почали з’являтися подробиці про слідство, яким нібито з суботи займалася Національна поліція. Так, журналістка Watchers.Media Ольга Худецька повідомила, що розслідуванням займаються понад 30 слідчих, а наглядають за процесом до десятка прокурорів. Свідки у справі – це поліцейські, слова яких нібито повторюються цілими абзацами. Частково ці слова підтвердив один з фігурантів розслідування Євген Строкань, якого минулої середи відправили під домашній арешт.
“Під час судового засідання обговорювали не докази у справі, а аргументи, чому саме мені варто обрати запобіжний. Прокуратура заявляла, що я можу впливати на свідків і можу спробувати спотворити чи знищити докази. Але ситуація така, що всі свідки у цій справі – працівники поліції і поліції спецпризначення. Докази – це фото і відео від МВС. Яким чином я можу знищити докази, які зберігаються в МВС, і як я можу впливати на поліцейських – питання. Це навіть звучить абсурдно. Так само, як і обвинувачення. Ми на цьому наголошували судді, однак вона повністю задовольнила клопотання прокурора”, – розповів у коментарі “Буквам” Євген Строкань, член організації “Невідомий патріот”.
Його підозрюють у хуліганстві. На думку слідчих, активіст мав при собі балон з фарбою, який міг використати “не за призначенням”.
“Мені інкримінували те ж саме, що й іншим – ч. 4 ст. 296. Мені закидають, що я прийшов на акцію з аерозольним балончиком з фарбою. Хоча насправді я його забрав в одного з активістів нашої організації. І слідчі кажуть, що цей балончик нібито небезпечний предмет і я його підготував заздалегідь, бо знав, що такі ж “підготовлені предмети” будуть в інших. І нібито я цей балон з фарбою міг використати не за призначенням. Однак докази слідства, з того, що я бачив, – це свідчення самих поліцейських і фотографії, на яких щось важко розібрати”, – пояснив Строкань.
Свої претензії до підозри має і один з адвокатів активістів Масі Найєм. 25 березня його підзахисному Сергію Філімонову Печерський районний суд Києва мав обрати запобіжний захід. Засідання мало початися о 16:00, однак з невідомих причин так і не відбулося. Адвокат був змушений силою прориватися крізь судову охорону до кабінету судді.
Врешті, разом зі своїм клієнтом він залишив суд, заявивши, що це “знущання – понад 4 години не давати пояснення, чи відбудеться засідання”. Того ж дня на своїй сторінці у фейсбуці він описав окремі деталі розслідування й зібраних поліцією доказів. Наприклад, те, що кримінальне провадження зареєстрували ще до завершення протесту, о 20:12. А основними доказами, на яких ґрунтувалася підозра, були протоколи огляду Банкової, допити свідків, протоколи впізнання підозрюваних за фото та огляд відео. На частині протоколів, за словами Найєма, немає підписів. А всі свідки – представники поліції.
“Свідки – самі поліцейські, що робить їхні свідчення менш цінними, з огляду на одне з рішень Вищого антикорсуду; анкетні дані деяких свідків збігаються (тобто просто вписували ті самі дані, що в попередньому протоколі – неможливо встановити, чи дійсно взагалі такий свідок є); допити свідків не містять показів з приводу розмежування дій будь-кого з учасників акції, не дають підстав стверджувати, що будь-ким з учасників акції, зокрема підозрюваними у кримінальному провадженні, було вчинено протиправні дії”, – написав Масі Найєм. Він також зауважив, що час допиту поліцейських і час, коли вони займалися впізнанням підозрюваних за фото, – той самий. Хоча це дві різні слідчі дії.
В адвоката виникають претензії й до кваліфікації злочину. Оскільки стаття, інкримінована учасникам протестів, доволі суб’єктивна й має низку оціночних категорій, як-от “грубе порушення громадського порядку”. Чи “зухвалість” і “винятковий цинізм”. Крім того, є питання й до “предмету, заздалегідь заготовленого для завдання тілесних ушкоджень”. У випадку більшості активістів це фаєри.
“Фаєр став зброєю. Не вибуховий пакет, як у всіх підозрах, а фаєр. Ніж є тільки в однієї людини, якій обрано запобіжний захід, я про це знаю. Думаю, це найбільша загроза з тих, що були в той день. Але зараз Філімонову та іншим закидають, що в них була зброя, заздалегідь підготовлена для завдання тілесних ушкоджень. Але якщо дійсно нема шкоди, нема тілесних ушкоджень, такої шкоди, як нам описують – в 2 мільйони, – тоді це не є кримінальним злочином. Це адміністративне правопорушення, за це має бути відповідальність не кримінальна. Дуже важливо, щоб була адекватна дія, співмірна завданій шкоді”, – заявив адвокат 26 березня в ефірі одного з токшоу.
Водночас директор департаменту комунікацій МВС Артем Шевченко, який також був на ефірі з Найємом, переконаний у протилежному. “Якщо ти прийшов з піротехнікою, підняв її вгору і просто палиш – не використовуючи як зброю, не кидаєш в напрямку сил правопорядку, не підносиш до іншої особи, не псуєш цим фаєром державне майно – то це не зброя. Будь ласка – стій, дими, пали скільки хочеш. Ми не перешкоджаємо. Якщо ти цим починаєш загрожувати майну і здоров’ю, кидаєш його в поліцію і робиш це системно, то це підтверджує злочинний намір, і тоді це стає зброєю”, – сказав Шевченко.
Однак доказів, що протестувальники кидали фаєри у поліцейських, досі не показали. Звісно, правоохоронці й не мають розголошувати таку інформацію, адже це – таємниця слідства. Водночас є відео, яке показував пан Геращенко. І можна припустити, що якби у поліції були кадри, на яких мітингувальники кидаються чимось у правоохоронців, – це обов’язково потрапило б до нарізки. Однак таких кадрів немає. Більше того: виникають запитання, які відео є у самих слідчих. Наприклад, Найєм зазначає, що у матеріалах кримінального провадження, в якому фігурує його підзахисний, є протоколи огляду відеозапису. Однак якого саме – не зрозуміло, адже фізично, тобто на хоч якомусь носії (диску, карті пам’яті тощо), його в матеріалах справи немає. Так само невідомо, хто автор та звідки відео взялося. До того ж у протоколах немає інформації про час і місце зйомки.
Ці ж слова підтверджує один з “підозрюваних” – Роман Ратушний, якого звинувачують у хуліганстві за те, що він запалив фаєр і нібито кинув його в Офіс президента. Під час спілкування з журналістами 26 березня, коли Печерський райсуд мав обирати йому запобіжний, активіст розповів, що слідство не надало ані фото, ані відео в електронному вигляді, аби їх можна було дивитися на екрані. В матеріалах справи, за його словами, натомість були скріншоти з відео Антона Геращенка у дуже поганій якості (ці документи “Букви” отримали у своє розпорядження). Також один з доказів, за словами Ратушного – це схема, намальована слідчим від руки.
“Там якісь квадрати чорного кольору. Один з цих квадратів обведений колом. І це нібито доказ того, що я порушував закон на Банковій 20 березня”, – скаржився активіст журналістам. Імовірно, йдеться про зображення, опубліковане одним з адвокатів у справі Шеремета Віталієм Коломійцем.
Поки ж виглядає так, немов слідчі збирали доказову базу “злочинів” похапцем. І за такими ж методами, як і міліція Віктора Януковича в часи Майдану.
Наприклад, у справах, де свідками були виключно міліціонери, активістів Майдану арештовували. Так було в історії з в’язнями Банкової – нагадаємо, тоді беркутівці побили й затримали групу випадкових людей, яких звинуватили в організації масових заворушень біля Адміністрації президента Януковича. Так само позбавляли права керувати авто учасників автопробігу до Межигір’я лише за рух в автоколоні. Подібними методами влада працює й в інформаційному полі, намагаючись звинуватити протестувальників у насильстві й радикалізмі. Колись до таких прийомів вдавався покійний Михайло Чечетов. Впізнавання за одягом дуже нагадує справу Шеремета, де так “ідентифікували” Андрія Антоненка. Затримані активісти, власне, вже порівнюють свої справи зі “справою Шеремета на мінімалках”.
Натомість народні депутати, які також могли б вплинути на ситуацію, збираються на позачергове засідання, аби, зокрема, обговорити обмальований Офіс президента. А не судову чи правоохоронну реформи, які були частиною вимог мітингарів 20 березня. Поліція ж намагається прибрати частину лідерів протестів, закривши їх під домашній арешт. Активістів це, щоправда, не зупиняє. Вони вже встигли анонсували низку наступних акцій, найближчі з яких мають відбутися під час судів у справі Шеремета та апеляції на вирок Сергію Стерненку.
