Хто такий Аксьонов?
Перше питання, яке виникає, коли чуєш прізвище кандидата, чи не родич він того самого кримського гауляйтера Аксьонова. Про це нічого не відомо, але Крим він любить точно і їздить туди вже після анексії.
Андрій Аксьонов почав політичну кар’єру у 2010-му, ставши головою Новодонецької сільради від Партії регіонів.
Як пише представник України в мінській ТКГ Денис Казанський, у 2014 році Аксьонов організовував “референдум “ДНР” у селищі Новодонецьке (околиця Добропілля), де тоді був селищним головою. “На Youtube досі можна знайти епічне відео з Новодонецького, де прихильники “ДНР” з сусідніх містечок дякують Аксьонову за те, що він організував “референдум”, та скаржаться на своїх міських голів, які не стали займатися сепаратизмом і “не дали їм проголосувати”, – пише Казанський.
Крім того, за інформацією руху “Чесно”, Аксьонов як міський голова вступав у конфлікт з організаторами автопробігу з українськими прапорами.
У спілкуванні з учасниками акції “За Єдність України” він обізвав 400 людей “г*овнометами”, бо ті не спитали в нього дозволу їхати містом і “могли за годину тут організувати революцію”.
На тому ж відео він висловив підтримку жителям селища, якщо вони скажуть, що хочуть в Росію.
Як пише Казанський, “ніхто не змушував Аксьонова проводити “референдум ДНР”. Бойовиків у Добропіллі та Новодонецькому не було – місто майже одразу взяли під контроль місцеві прихильники України, а потім підтягнулися добробати та військові. Після початку війни Аксьонов втік до окупованого Криму та отримав там російський паспорт (що підтверджується інформацією в базі даних Федеральної податкової служби РФ).
Але вже у 2015 Аксьонов повернувся і став мером Добропілля як самовисуванець.
У 2017-му місцевий депутат Микола Стрепоченко завив, що мер міста не тільки їздить відпочивати в Крим, а й отримав для цього російський паспорт.
За даними депутата, тоді як виборці не могли знайти мера, він 80 днів перебував у Криму.
Тоді ж Стрепоченко запитав у Аксьонова якого міста він мер: українського чи кримського, і почув у відповідь: “На жаль”.
Того ж року народний депутат Дмитро Лубінець повідомив журналістам “Радіо Свобода”, що Андрій Аксьонов звернувся до окупаційної влади Криму й отримав російський паспорт.
При цьому Лубінець показав копію нібито написаної Аксьоновим заяви на видачу паспорта: “І паспорт, і серія тут вже вказані. Видано 25.06.2014 року. Громадянин Російської Федерації, пан Аксьонов є мером міста Добропілля Донецької області, нашої держави Україна”.
Проти Аксьонова навіть порушили справу. Але не за подвійне громадянство, а за те, що підроблював документи, і у той час, як був у Криму, числився на роботі. Він навіть був відсторонений від посади міського голови з 31 січня 2019 року до 28 квітня 2019 року, але восени 2020-го знову переобрався мером Добропілля.
У 2019 році Аксьонов навіть пробував балотуватись у ВР. Але тоді програв меру Покровська Руслану Требушкіну. Лише кілька відотків.
Тепер же, коли Требушкін знову повернувся в крісло мера після року роботи в Раді, Аксьонов знову пішов на вибори.
Ставка Ахметова
Як писали “Новини Донбасу“, Аксьонов – це ставка компаній Ріната Ахметова. Так само як свого часу Требушкін.
Для розуміння, у 2014-му році на 50-му окрузі з великим скандалом переміг Євген Геллер, близький друг Ахметова.
Попереднього депутата Ради Требушкіна називали також близьким до Геллера.
В олігарха у Добропіллі та його околицях є 6 шахт. Минулого року Ахметов також купив найбільшого виробника коксівного вугілля – шахтоуправління “Покровське”.
Аксьонова офіційно висувала партія “Порядок”, яку очолює Муса Магомедов (теж належить до групи впливу Ахметова), а сам кандидат отримав доступ до ефірів місцевих телеканалів, де отримував виключно позитивну оцінку.
На вже згаданому з’їзді Аксьонова підтримали позафракційні народні депутати та колишні топменеджери Ахметова Муса Магомедов і Вікторія Гриб, міські голови Покровська Руслан Требушкін і Мирнограда Олександр Брикалов.
За даними екзитполів, Аксьонов набрав 66 % голосів, випередивши і адвоката від “Партії Шарія” Віктора Рибіна, і Юлію Кузьменко від “Європейської Солідарності”. До речі, кандидат від ОПЗЖ, менеджер “112 каналу” Артем Марчевський знявся з виборів під приводом хвороби батьків.
Слід зауважити, що і до Аксьонова в Раді були депутати-вихідці з Росії. Це той же Вадим Новінський і колишній міністр оборони Дмитро Саламатін.
Але все це було до війни. У 2019-му журналісти влаштували низку скандалів і, наприклад, “вибили” зі списку “Слуг народу” Михайла Соколова з російським громадянством. І ось тепер прецедент таки створено.
Обрання Аксьонова стало ще однією зарубкою на шкалі викривлення цінностей українського суспільства, де депутатом можна обрати корупціонера, вбивцю як Лозінського або ж взагалі людину, яка здасть тебе з потрохами Росії.
Місцеві кажуть, що на Донеччині завжди обирають донецьких, але від того, що всі знають приказку “Техас можуть грабувати тільки техасці” вона не стає менш прикрою.
Народна депутатка Ірина Геращенко працювала на окрузі в останні дні кампанії. Вона каже, що ситуація з інформованістю виборців критична.
“Я не розумію, над чим працює телеканал “ДОМ”, крім налаштування людей проти опозиції. Уявіть картинку, коли ми заїхали до лікарні, щоб передати кілька кисневих апаратів і захисні костюми, а на нас по дорозі напосілися місцеві жіночки. Вони кричали нам, щоб ми везли назад свою вакцину і щоб кололися нею самі. Тобто людям треба не розказувати, що опозиція вороги і антивакцинатори, а пояснювати такі прості речі, щоб не було таких результатів на виборах”, – каже депутатка.
Вона загалом задоволена результатом Юлії Кузьменко, зважаючи, що самій кандидатці не дали працювати на окрузі, а рахунок відкрили лише за три тижні до виборів.
“Але я все ж скажу, що якби опозиція об’єдналась і висунула Юлю як єдиного кандидата, її результат був не 6%, а 10%. І це був би певний сигнал для людей”, – вважає Геращенко.
Втім, вона ще раз наголосила на проваленості інформаційної роботи з боку влади, через що люди там замкнені і довіряють лише місцевим.
