Держава досі не розв’язала проблему соцзахисту родин загиблих добровольців, багато з яких лишилися без засобів до існування

Ну добре, жили у рожевих окулярах і думали що все буде, як у кіно. Виявилось, що як в кіно, тільки в іншому, більш жорсткому і кривавому.

Але були і ті, хто не об#срався, хто їб#шився з колаборантами, проводив акції проти капітуляції, перевіряв бомбосховища, проводив вишколи для цивільного населення і врешті решт прикрив ваші об#срані дупи.

24 лютого ми сформували “Тероборону “Азов” Київ”, яку ніхто не хотів оформляти під час оборони Київщини. Ми не стали чекати, взяли зброю і поїхали їб#шити під#рів. На Гостомель, Горенку, Мощун, Лютіж, за що отримали значки від КМДА і більше нічого.

Жодної заробітної платні, жодного соціального забезпечення, жодних записів. І х#й з нами, ми ж завжди були, як кістка в горлі.

За ці дні за свободу України втратили життя найкращі з найкращих, чий подвиг за десятибальною шкалою ви оцінили в нуль.

Держава і ДОСІ, через майже півтора року після початку повномасштабки, не спромоглася розв’язати питання соціального захисту родин загиблих добровольців. 

Багато хто з родичів залишився не просто в поганому емоційному стані, а взагалі без засобів до існування, понад рік оббиваючи пороги, добиваючись визнання.

Для того, щоб почався процес оформлення родин загиблих воїнів, залишився один крок – Кабмін.

Здавалось би, чого вартий підпис на підтримку тих, хто став на захист Київщини, поки хтось вивозив свої статки? Але сьогодні відбувається свідоме затягування процесу, повертання документів і відверте знущання.

І в такому випадку є ті, хто конкретно за це відповідає. Шмигаль, чиє слово в момент може допомогти ситуації, що склалася, і Лапутіна, про яку ніхто не чув з січня 2022 року.

Саме вшануванням загиблих і захистом їхніх родин має займатись міністр ветеранів, але х#й там. Навіть цю постанову вона не може відстояти у Кабміні. 

До Лапутіної і Шмигаля вже не звертаюсь, не бачу сенсу. Звертаюсь до Президента України і Офісу президента. У ваших руках сьогодні – сльози родичів тих, хто в перші дні поклав життя– сміливо, не очікуючи нічого взамін. І у ваших силах зробити так, щоб цих сліз не було завтра.