Шевченківський районний суд Києва провів перше судове засідання по суті у справі про вбивство журналіста Павла Шеремета.

Близько 9 місяців знадобилося прокуратурі й Національній поліції, аби завершити розслідування резонансного злочину. Офіційними підозрюваними стали музикант та військовослужбовець Андрій Антоненко, дитячий лікар та волонтер Юлія Кузьменко та бойовий медик Яна Дугарь.

За останньою версією слідства, невідомі використали цих людей, аби з “особистих мотивів”  та для “створення резонансної події та провокації масових протестів” вбити Павла Шеремета. Дугарь, як переконує слідство, займалася “розвідкою” вулиць навколо місця злочину, нібито фотографуючи камери спостереження. Кузьменко та Антоненко, за словами поліції, закладали вибухівку під авто журналіста.

Щоправда, упродовж останніх 9 місяців до слідчих виникала низка обґрунтованих питань: чому в основу обвинувачення лягли суперечливі експертизи, зокрема невербальної поведінки (більш відома, як експертиза ходи); чому слідство ігнорує різницю в зрості між офіційними підозрюваними та людьми, зафіксованими на записах камер спостереження 2016-го; де, врешті, англомовний варіант вже згаданої експертизи ходи, участь в якій брав іноземний експерт Іван Бірч?

Детальніше читайте у матеріалі: Справа Шеремета. Що відмовляється бачити слідство у новій підозрі 

Відповіді на ці  питання має дати розгляд справи по суті. Адже саме під час цих судових засідань слідство повинно продемонструвати всі докази, які можуть довести провину офіційних обвинувачених (або – ні). Врешті, про велику доказову базу минулого грудня говорив не лише міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, але й президент Володимир Зеленський, і тодішній генеральний прокурор Руслан Рябошапка. Власне, судові засідання у Шевченківському райсуді вже почалися, однак  першого  робочого дня прокурор так і не зачитав обвинувачення. Суд обмежився лише обранням присяжних.

Зміна іміджу

11 ранку, до початку розгляду справи Шеремета ще близько години. Перед воротами, що ведуть на територію суду, традиційно чергує поліція: перевіряє речі людей, які хочуть потрапити на засідання. Біля самої будівлі, на паркуванні, стоїть чотири КУНГи з Нацгвардією. Тут же – автобус “ПАЗ”  зі спецротою поліції у червоних беретах. Поруч із входом до суду – шеренга нацгвардійців, які перекривають прохід до заднього двору й місця для куріння. У холі – зо два десятки бійців судової охорони (частина з них – із кийками), які ретельно перевіряють речі.

“Ви хто? Преса? На яке засідання? Шеремет? А ви туди як хто, вибачте? Як журналіст? Чекайте, зараз я зателефоную прессекретарю суду. Як навіщо? Аби вона вас забрала. Ви поки проходьте на огляд речей. Поки чекаєте – присядьте, чого довго стояти”, – ввічливо намагається говорити до журналістів охоронець.

Поки наші речі оглядають, видно, як на вулиці проїжджає автозак. Імовірно – з першим офіційним обвинуваченим, Андрієм Антоненком. За кільканадцять  хвилин у холі з’являється Юлія Кузьменко із своїм чоловіком – Петром Кияном, який тримає дружину за руку. На відміну від попереднього разу, на нозі в Юлії вже немає браслета для відстежування її місцеперебування – суд постановив його зняти. Ще за десять хвилин приходять прокурори. Слідом за ними, у супроводі адвокатів, Яна Дугарь. Під час суду починає збиратися натовп. З десяток бійців судової охорони перекривають вхід до зали засідань. Навпроти них у черзі  стають журналісти, перекриваючи рух коридором суду.

-Посуньтеся, будь ласка, тут же люди ходять. Потрібен прохід, – кажуть охоронці, намагаючись відсунути телеоператорів.

– Нема куди сунутися, ви ж бачите скільки народу. Самі ж проблему створюєте, двері до зали чомусь перекрили. А якби ви нас всередину пустили – ми б собі стали спокійно і не заважали б, – втомлено говорять журналісти.

У таких кволих перепалках минає хвилин 15. З’являється судовий розпорядник, двері до зали відчиняються. Всередину заходять учасники процесу: офіційні обвинувачені, їх адвокати та близькі родичі. Все, як визначає процедура. Процес дещо затягується: охорона не може знайти прокурорів. Врешті, на формальності махають рукою і пресу пропускають перед представниками державного обвинувачення.

“Пропускай уже людей, чого вони тут в коридорі мучитимуться. Хай розставляють техніку”, – говорить командир із судової охорони. Бійці розступаються і натовп журналістів заповнює залу. Перед лавами для вільних слухачів у два ряди вишиковується батарея з телекамер. Під ними, на підлозі, всідаються фотографи. Об’єктиви направлені на скляний «акваріум», в який от-от мають завести Антоненка. Він з’являється за кілька хвилин. І дивує не лише медійників, а й адвокатів: замість звичного мілітарного одягу чоловік вдягнений у костюм, на обличчі окуляри. Чуб, який Антоненко носив останні 9 місяців, збритий.

“Ви кого привезли? Андрій взагалі буде сьогодні?” – жартує адвокат Юлії Кузьменко Тарас Безпалий.

Суд у справі Шеремета

Музикант вітається з присутніми, з Яною та Юлією і йде до своєї дружини, яка чекає його з іншого боку “акваріума”. До зали тим часом заходять кандидати у присяжні: здебільшого, люди пенсійного віку. Чоловіки й жінки вмощуються на вільні місця, одразу за телекамерами. На годиннику полудень. Утім старт засідання відкладається. Користуючись нагодою, адвокати кличуть керівника поліції поспілкуватися.

– Скажіть, ви зможете забезпечити порядок і безпеку у залі? Ми просто до чого: хочемо просити, аби під час засідання Антоненко сидів поруч із нами. Але минулого судового засідання керівник конвою сказав, що це неможливо. Бо нібито не зможе “гарантувати безпеку”, – говорять адвокати до поліціянта.

– Зараз. Старшого покличте, хто там за охорону і конвой відповідає, –каже чоловік.

Він про щось швидко говорить із судовою охороною. Киває адвокатам головою. “Дякую” – відказують ті. До зали засідань входить суддя.

Два Майдани і родичі з окупованого Донбасу

Щойно починається засідання, захист Антоненка просить випустити свого підзахисного з “акваріума”. Проте суддя відмовляє: оскільки колегія суддів не повна, то й вирішувати жодного питання, крім запобіжних заходів, вони не мають права. Тож для початку треба обрати суд присяжних.

– А в нас журналісти присяжних перекрили, так? Захисники, вам видно присяжних?, – говорить головуюча Оксана Голуб.

– Але ж вони будуть виходити до трибуни, в цьому немає проблеми, ми всіх побачимо, – відповідають адвокати.

У центр зали виходить перший кандидат. Чоловік, на око – пенсійного або передпенсійного віку. Юрій Федоренко. Коротко розповідає про себе: мав досвід роботи присяжним, займається підприємницькою діяльністю. За останню фразу чіпляється прокурор, який саме ставить питання.

– Чим ви конкретно займаєтеся? – говорить представник прокуратури.

– Я ФОП. Фізична особа підприємець, – відповідає Федоренко.

– А конкретніше? Який рід діяльності, – продовжує прокурор.

– Підприємець. Чи вам назвати КВЕДи по номерах? Нерухоме майно, юридичні послуги.

– Скажіть, чи ви брали участь у масових акціях? – продовжує прокурор.

– Я зараз у суді, тут багато людей, можна говорити, що я на масовій акції, – каже  Федоренко.

– А в інших акціях? Підтримки політсил абощо? – не відступає представник державного обвинувачення.

– Ви хочете почути, що я на Майдані був? Так, я був на обох Майданах: 2004-го та 2014-го. Така відповідь вас задовольнить? – роздратовано говорить кандидат у присяжні.

Прокурора відповідь задовольняє, він припиняє потік питань. Далі чоловіка розпитує представник Олени Притули (яка, на відміну від підготовчого судового засідання, не прийшла) та адвокати офіційних підозрюваних. Цікавляться, чи не має кандидат у присяжні родичів на окупованих територіях. Чи цікавився самою справою Шеремета. І якщо так – то звідки інформація.

“З підозрюваними не знайомий. На окупованих територіях родичів не маю. Інформацію про справу знаю як і більшість – із ЗМІ. Але цього недостатньо, аби говорити про винуватість чи невинуватість. Треба вивчати матеріали”, – відповідає Федоренко.

Суд викликає наступного кандидата в присяжні. До трибуни стає чоловік середніх років. Григорій Фірсов. За фахом – арбітражний керуючий. Зі справою Шеремета обізнаних поверхово – читав лише інтернет-сайти. Адвокати питають його про зв’язки з окупованими територіями.

“На Донбасі є якісь родичі. По лінії батька, якісь троюрідні чи чотириюрідні. Але я з ними особисто навіть не знайомий. Не знаю, хто вони”, – відповідає чоловік.

Слідом суддя викликає пенсіонерку, Ганну Чупіну. Однак щойно вона опиняється перед мікрофоном – заявляє собі самовідвід, оскільки серед кандидатів у присяжні є її чоловік. А це вже конфлікт інтересів. Суддя лише розводить руками й кличе наступного кандидата: Людмилу Яковенко. Жінка розповідає, що колись працювала у банківській сфері, однак в останні роки без роботи. Адвокати влаштовують їй невеличкий допит.

– Скажіть, так, а яке ваше офіційне джерело доходу? – питає один із захисників офіційних обвинувачених.

– Так, а який стосунок це має до справи? – відповідає Яковенко.

– Суд знімає питання, – втручається у розмову головуюча Голуб.

– Я хочу пояснити: нас цікавить фінансова незалежність. Якщо виплати за роботу присяжним є єдиним джерелом доходу – людина може бути залежна… – не зупиняється Віталій Коломієць.

– Суд пояснює, що присяжні отримують зарплату приблизно таку ж саму, як і судді, – говорить Голуб.

У залі на кілька секунд западає тиша. “Ага, точно”, – чути саркастичний вигук з лав кандидатів у присяжні. Зала вибухає сміхом. Судді намагаються заспокоїти присутніх.

– Я ж кажу: у банківській сфері працювала. Поки роботи не маю, але я працювала. У мене якісь гроші іще залишилися, якщо це вас так цікавить, – завершує тему Яковенко.

Суддя викликає ще одного кандидата: Наталію Глобу. Пенсіонерка, домогосподарка. Має досвід присяжної. Про справу Шеремета знає з новин, але вважає, що передусім  треба дослідити матеріали справи. Адвокати офіційних обвинувачених питають її про родичів/майно на окупованих територіях.

“Так, у мене мати живе там. І майно також є. Але я туди з 2014-го жодного разу не їздила. Живу тут. І чоловік мій теж тут. Діти… дочка живе у Лондоні, син навчається. Чоловік, так, чоловік їздив минулого року перевірити, що там з майном», – говорить жінка.

Біля мікрофона її змінює наступний кандидат: Інна Крамаренко. Також жінка пенсійного віку. Працює старшою медсестрою. Не чекаючи питань говорить: чоловік з Донецька. А її свекруха зникла безвісти в ОРДіЛО. Сама жінка неодноразово брала участь у виборах як член виборчих комісій від різних партій. Також має досвід присяжної: залучена у справі про вбивство Веремія. Суд питає жінку, чи сформувала вона для себе
уявлення про справу Шеремета.

“Я… ну… як вам сказати. Єдине, що вважаю: мені здається, що медики не можуть убивати, коли вони рятують життя. Я просто знаю, як це відбувається, як медпрацівники допомагають людям, навіть на шкоду собі”, – щиро говорить Крамаренко.

За трибуною останній кандидат: Юрій Михайленко. Пенсіонер, чоловік Ганни Чупіної, яка оголосила собі самовідвід. Має вищу технічну освіту, працював інженером-конструктором. Наразі без роботи. Не має досвіду присяжного. Про справу Шеремета знає з телебачення, зокрема телеканалі 1+1, Інтер, 24-й тощо. Адвокати офіційних підозрюваних питають, чому він не оголосив собі відвід, як зробила дружина.

“Що вам сказати. Я з нею не живу. Я її сьогодні вперше у суді побачив. В сенсі, я не знав, що вона тут буде. Тому і заяв жодних не готував”, – відповідає чоловік і займає своє місце.

Три тижні перерви

Судді заслуховують відводи кандидатам у присяжні. Прокуратура, зокрема, просить не допускати до засідання Ірину Крамаренко. Оскільки та, нібито, була активно задіяна в діяльності політичних партій. Захист Антоненка натомість просить відвести Наталю Глобу та Юрія Михайленка. Оскільки на першу можуть чинити тиск сепаратисти, використовуючи для цього родичів або ж майно. “Все ясно. Як завжди у нас. Люди з Донбасу – вороги всього”, – ледь стримуючись реагує на клопотання жінка. Чоловіка ж просять відвести, оскільки він не повідомив про конфлікт інтересів і не просив про самовідвід, коли дізнався, що його дружина також кандидат у присяжні.

Судді радяться довго. Врешті, обирають колегію з п’яти присяжних. Ними стають підприємець Юрій Федоренко, арбітражний керуючий Григорій Фірсов, колишня працівниця банківської сфери Людмила Яковенко, домогосподарка Наталя Глоба та колишній інженер-конструктор Юрій Михайленко. На цьому засідання завершують і оголошують перерву до 15:00 28 вересня.

“На нашу думку, суд передчасно відвів пані Крамаренко. Вона висловила свою думку, не пов’язану зі справою. Докази ж ніхто поки не оцінював. А думка присяжного формується виключно після знайомства з матеріалами справи, з доказами. Щодо Юрія Михайленка – він заявив, що отримував інформацію виключно з телебачення. А ми пам’ятаємо, яка там формувалася думка про справу Шеремета від самого початку, від брифінгу міністра Авакова 12 грудня 2019-го”, – коментує “Буквам” засідання захисник Яни Дугарь Денис Ломанов.

Журналісти, між тим, стоять під “акваріумом”, записують коментар Антоненка. Зокрема щодо зміни іміджу. “Та я ж звичайна людина. Це просто намагалися сформувати такий образ, що я якийсь брутальний командос, можу жити в лісах тижнями й харчуватися зміями. Чи робити вибухівку з підручних засобів”, – говорить чоловік.

Суд у справі Шеремета

“У нас були певні питання до пані Крамаренко. Вона сама пояснила, що в ОРДіЛО живе її мати. І її чоловік туди їздить. Ми знаємо, що на окупованих територіях є упереджене ставлення до українських військових. І ми побоюємося, що люди з окупованих територій можуть на пані Крамаренко впливати: через її чоловіка, її матір, її майно. Претензії були виключно в цьому контексті. А не тому, що вона з Донбасу. Її відповідь була… дещо емоційною», – пояснює “Буквам” адвокат Антоненка Дмитро Круговой.

Він додає: надалі має відбутися авторозподіл, під час якого система визначить трьох основних та двох запасних присяжних. На це у суду є три тижні. “В теорії такий розподіл можна було зробити доволі швидко, за обідню перерву. Але ж ми говоримо про належну підготовку до справи. Тому все відбулося доволі логічно. Надалі мають зачитати обвинувальний акт і розібратися з порядком дослідження доказів, допиту свідків тощо. Зараз буде перерва у 24 дні. Сподіваюся цей час деякі особи, яких ми не будемо називати, не використають для тиску на присяжних. І, сподіваюся, якщо такі факти будуть – присяжні про це повідомлять. Їх до цього зобов’язує закон”, – додає Ломанов.

Зала засідань порожніє. Судова охорона підганяє на вихід кількох журналістів, які розпитують адвокатів. Юлія Кузьменко та Яна Дугарь роблять спільне фото з Антоненком і виходять на вулицю. Фоном, з-під входу до суду лунає гучне скандування десятків людей “Аваков – чорт!”. Конвой виводить Антоненка із зали суду й веде до автозака. Чоловік посміхається.