У неділю ексочільник Офісу президента Андрій Богдан опублікував спільне фото з Міхеїлом Саакашвілі з загадковим  підписом “є цікавий розклад на київські вибори”. Його гру підтримали Саакашвілі та присутня на фото депутатка Ліза Ясько.

Якби присутні на фото Богдана дійсно обговорювали вибори, то четвертим із соняхів там мав би визирнути Андрій Вавриш, який би дав на це гроші (якщо вони в нього ще є ), а єдиним хоч якось значущим кандидатом був би Саакашвілі, а не Ясько.

Тож фото робили не засвітити київськовиборчі ініціативи, а скоріше засмутити Офіс президента.

27 серпня Саакашвілі раптом заявив, що повертається до рідної Грузії. А перед тим висловив своє фе, коли на Одеську митницю призначили такого собі Дениса Пудрика – зятя радника голови консультативної ради при Президентові Куніцина.

7 вересня грузинське опозиційне об’єднання “Сила в єдності” назвало Саакашвілі кандидатом у прем’єр-міністри. Все це прекрасно, але згідно з липневою соціологією Edison Research, партію влади “Грузинська мрія” підтримують 39%. А “Єдиний національний рух” – 16%. Особистий рейтинг Саакашвілі – 26%. Тож його номінування в прем’єри аж ніяк не наближує його повернення в Грузію. Натомість він радше виступає тягачем для своїх політичних сателітів, допомагаючи їм набрати вищий відсоток.

Тому з великою ймовірністю Саакашвілі так і залишиться в Україні, але ким?

У квітні команда влади готова була просувати Саакашвілі у віцепрем’єри в обмін на те, що він стане рупором президента і його ініціатив.

Саакашвілі зі свого боку розраховував на призначення своїх людей на Одеську митницю і реалізацію свого бачення реформи. Натомість туди призначили люстрованого Пудрика.

“Призначення цього типа на митницю – це типовий старий феодальний інститут годування, нічого спільного не має з державними інтересами. Скільки можна ходити по колу, пропонуючи одних і тих же “професіоналів”, поглиблюючи коло корупції. Скільки можна жерти власний національний організм і займатися самознищенням?” – написав експрезидент Грузії.

Саакашвілі має 2 вироки у Грузії й вже одного разу залишався без паспорта України. Тому ще в момент його повернення в Київ журналісти помітили, що він став значно спокійнішим. Єдиним, кого він атакував з моменту повернення, був Геннадій Кернес, та й то недовго. Тому не дивно, що він запевняє Зеленського у своїй вірності. Втім, і прикривати мовчки чужі битви за потоки він не буде. А тому заявами щодо Пудрика він легко підігрує війні проти Єрмака, яку веде Богдан і його оточення.

Війна за митницю

Призначення Пудрика відбулось у рамках значно ширшої ротації. 19 серпня Кабмін за поданням міністра фінансів Сергія Марченка звільнив в. о. голови ДМС Ігоря Муратова і призначив на його місце Андрія Павловського. Також після цього було звільнено керівників 15 митниць.

Муратова у ЗМІ пов’язують з Вадимом Слюсаревим, колишнім податківцем, помічником Артема Пшонки, якого називають спонсором “Слуги народу” та куратором Харківщини. І натякають, що до звільнення міг бути якось причетний інший сірий кардинал партії Ілля Павлюк.

Джерела “Букв” так описали цю ситуацію. “На момент призначення Муратов був нічийним. Чи має на нього вплив Слюсарев? Скоріше, це можна було б описати, як низький спротив. І через нього та заступника міністра Юрія Драганчука проводились певні кандидатури”, – каже співрозмовник серед депутатів.

Він стверджує, що Муратов не хотів призначати Пудрика на Одеську митницю, і саме за це його і звільнили.

Загалом за останній рік на Одеській митниці кілька разів міняли керівництво. Коли президент Володимир Зеленський через фейсбук оголошував полювання на “короля контрабанди” Вадима Альперіна, у керівників Одеської митниці з періодичністю в тиждень горіли автомобілі. Тож вся історія в комплексі виглядала як спроба встановити контроль над дуже ласим шматком контрабанди й сірих грошей.

При цьому інших “королів контрабанди” не згадували.

Зараз народні депутати визнають, що певні митні клани мають під своїм контролем різні митниці.

Муратова міністр Марченко змінив на Андрія Павловського. Того поза очі називають людиною, яка нічого не тямить у митниці, бо він податківець, і що насправді він буде ширмою для іншого, тіньового керівника – Геннадія Романенка, який керував Київською митницею в часи Януковича. Саме Романенку, як кажуть джерела “Букв”, серед депутатів “Слуги народу” поставлене завдання “навести лад” на митниці.

Після повернення депутатів з канікул загроза звільнення нависла вже над самим Марченком. Про його звільнення натякнули Давид Арахамія та Олександр Корнієнко. А голова комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев через телеграм-канал викликав міністра на чай і попросив бути готовим відповісти “про заниження індикативних показників за доходами в держбюджеті-2020, відсутність результатів реформи митниці, стан переговорів з МВФ, кадрові рішення в Держподатковій і Держмитниці, заборгованість з оплатою праці медикам, а також на низку інших запитань”.

У липні Гетманцев звинуватив голову Мінфіну Сергія Марченка у зриві реформи Державної митної служби.  Це сталось акурат після того, як трьох працівників Одеської митниці взяли на хабарі за розмитнення автомобілів. І хоча хабар був від 400 до 1000 доларів, скандал вийшов дуже гучний.

Після появи інформації про своє звільнення Марченко дав інтерв’ю “Цензору”, в якому заявив, що атаки на нього почались після заміни керівника митниці.

“Усунення Муратова з посади керівника Держмитниці активувало проти мене інформаційну агресію”, – заявив міністр фінансів, додавши, що з боку Офісу президента та керівника уряду до нього питань немає.

Після того, як пішли чутки про звільнення Марченка, в ЗМІ одразу викинули інформацію про те, що міністра звільняють, бо він начебто не призначив деяких людей на митницю, зокрема тих, кого начебто пропонував Давид Арахамія. Керівник фракції партії “Слуга народу” в коментарі “Буквам” такі ініціативи зі свого боку заперечив і сказав, що має робочі стосунки лише з керівником Чорноморської митниці Щуцьким, але й на його призначення не впливав, бо познайомився пізніше.

4 вересня пресслужба митниці поширила повідомлення про погрози фізичною розправою керівництву митниці.

“Останніми днями керівництво Державної митної служби отримує численні повідомлення з погрозами фізичною розправою. Усі зафіксовані факти буде передано до правоохоронних органів. Ми вимагатимемо покарання для тих, хто ставить під загрозу безпеку наших колег та хоче обійти Закон України в інтересах власної кишені. Керівництво ДМС робить усе можливе, аби стабілізувати ситуацію, яку намагаються розхитати творці “сірих схем”, – йдеться у тексті.

Керівник митниці Павловський також дав інтерв’ю сайту відомства, де пообіцяв назвати тих, хто на нього тисне.

То звільнять Марченка чи когось іншого?

Щойно з’явилась заява Арахамії про можливі зміни в уряді, “Букви” поцікавились у депутатів “Слуги народу”, що їм відомо про цю ротацію. Відповідь була однакова: “Претензії є, але навряд чи його звільнять”.

“Марченка брали на роботу як технократа, щоб замінити Маркарову (попереднього міністра фінансів). За нього як незалежного хлопця навіть поручився Ярослав Железняк з “Голосу”. Але вже через тиждень Железняк і Марченко побили горщики через звільнення Нефьодова, хоча ви ж розумієте, що знімав Нефьодова не міністр, а Офіс президента. Потім він полаявся з Гетманцевим, і тепер проти нього весь комітет. Але Марченко знайшов захист у Єрмака”, – розповідає один з депутатів від “Слуги народу”.

“Дійсно, якби на це була воля лише профільного комітету, то його б вже звільнили. Не тільки через митницю, але й через провал переговорів з МВФ. Думаю, це питання виникне після презентації змін до бюджету”, – каже співрозмовник “Букв” у комітеті.

Співрозмовники “Букв” у монобільшості все ж сумніваються, що Марченка звільнять, особливо перед розглядом питання бюджету.

“Там не тільки питання щодо митниці й чому він занизив рівень доходів, там ще питання провалу переговорів з МВФ. Він просто уникає переговорів, посилаючись на якісь наради”, – каже високопоставлений співрозмовник “Букв”.

“Тому, ймовірно, ми звільнимо не Марченка, а міністра економіки Петрашка. Хоч його і захищає Шмигаль, з яким він навчався, але там нема ніякого результату і занадто багато проштовхування Бахматюка”, – додає він.

Зважаючи на те, які потоки стоять за обома міністерствами, боротьба за них обіцяє бути цікавою. І в пресу виллють чимало з того, про що перший рік влади Зеленського ще намагались мовчати.

І тому геть не дивними виглядають подібні фото Богдана і Саакашвілі, бо шантаж – це таки основа політики, як і війна компроматів.