Насамперед – про характер візиту. Він був викликаний підвищеною агресивністю Росії на українському кордоні, на яку реагувало НАТО. Як підкреслив Ентоні Блінкен, і США, і G-7 в цілому підтримують територіальну цілісність та суверенітет України. Щоправда лише Штати говорять, що готові реагувати на агресивну активність Росії, не розкриваючи карти наперед.

Зустріч з головою Верховної Ради та лідерами парламентських фракцій. З одного боку, звичний формат для візитів закордонних гостей, з іншого – в оприлюдненій 5 травня програмі перебування Ентоні Блінкена у Києві вона не передбачалась. Заокеанський гість фактично нагадав, що Україна є парламентсько-президентською республікою, а не коронавірусною монархією. Від спілкування насамперед виграли ті парламентарії, хто добре володіє англійською. Передача Петром Порошенком Ентоні Блінкену non paper (неформального документу) цілком відповідає дипломатичному етикету. А от пропозиція Давида Арахамії призначити спецпредставника Державного департаменту США по Україні та підвищити тимчасову повірену у справах США в Україні Крістіну Квін до рівня посла – це відвертий моветон.

Переговори з митрополитом Епіфанієм. З предстоятелем Православної церкви України зустрічався і попередник Блінкена, Майк Помпео, отже, можна говорити, що Вашингтон послідовно підтримує становлення незалежної від РПЦ православної церкви. Зусилля Андрія Єрмака для недопущення цієї зустрічі викликають подив серед всіх, хто знає, як багато важить для Штатів свобода совісті.

Обмеження присутності опозиційних медіа на брифінгу Зеленського/Блінкена на Банковій. Заховатися за ковід-обмеженнями – далеко не ноу-хау української влади, проте у цивілізованих країнах на ігнорування медіа, тим паче опозиційних влада зазвичай не наважується. “Букви”, “Прямий”, “5 канал”, “Еспресо” не зуміли потрапити на брифінг, але це не врятувало Зеленського від потреби застосувати маніпулятивне белькотіння у відповідь на запитання кореспондентки Бі-Бі-Сі. Якщо врахувати і присутність у форматі “як король на іменинах” Андрія Єрмака, обіцянки якого Рудольфу Джуліані виглядають політичною бомбою, виникають сумніви, що Зеленський почув Блінкена.

Ентоні Блінкен заявив, що реформам в Україні протидіють Росія та олігархи. Достатньо чітке визначення, як кажуть, без двозначності. Публічне твердження дає підстави припускати, що за зачиненими дверима йшлося і про мотивацію Зеленського добиватися зустрічі з Путіним мов першого побачення, і про перспективи деолігархізації, зокрема, у контексті відносин Зеленського з Коломойським.

Держсекретар США назвав корупцію ще однією серйозною загрозою для України. З одного боку, це, як кажуть, загальне місце у відносинах України та Заходу. З іншого – два роки тому “нові обличчя” за підтримки каналу “1+1” та олігархічного консенсусу прийшли до влади саме на гаслах боротьби з корупцією. Наївно думати, що у Вашингтоні не розуміють різниці між боротьби з корупцією та її підпорядкуванням власним інтересам.

Звільнення з порушенням процедури голови правління НАК “Нафтогаз України” Андрія Коболєва – ще одна тема, яка звучала у переговорах держсекретаря США у Києві. Причому не лише у розмові з активістами громадянського суспільства. Штати та ЄС чимало сил та коштів витратили на реформу корпоративного управління в Україні, тому спокійно спостерігати за її демонтажем не стануть.

Володимир Зеленський висловив впевненість, що 2021 рік стане роком фундаментального розвитку відносин між Україною та США. Для цього потрібно не лише декларувати прагнення, але і вибудовувати відносини на інституційному рівні, розвивати економічні контакти. Довідково – товарообіг між Україною та США склав у 2020 році 3,9 мільярди доларів, тоді як з Білоруссю – 4,2 мільярди доларів, а з Польщею та Німеччиною – по 8 мільярдів доларів. Наразі візит Джозефа Байдена для участі у саміті Кримської платформи виглядає максимально примарним, як і поїздка Зеленського до Вашингтону. Доведеться Банковій у пошуках контакту двох президентів робити ставку на осінню сесію Генеральної Асамблеї ООН, сподіваючись, що вона не буде цього року віртуальною.

Український президент розраховує на підписання угоди з Сполученими Штатами ближчим часом. Проте залишається невизначеним, чого саме хоче Київ у відносинах з Вашингтоном. Максимального сприяння у отриманні ПДЧ в НАТО чи статусу MNNA (провідного партнера за межами НАТО), який можуть надати США? Оборонної угоди, яка передбачає участь у захисті території одне одного? Питання не банальні, адже Україна, за великим рахунком, для США – одна з “шахівниць”, на якій ті ведуть сеанс одночасної геополітичної гри з РФ.

Ентоні Блінкен в інтерв’ю Радіо Свобода у Києві дав зрозуміти, що США готові розглянути запит України на постачання зброї. Також в українській столиці він привітав стриманість, з якою Україна реагує на провокації Росії. У перекладі з дипломатичної мови на загальнозрозумілу – розраховувати на наступальну високотехнологічну зброю Україні не варто, проте поставки з-за океану оборонної зброї та військового обладнання триватимуть.

Співпраця у Чорному та Азовському морях. Попри повідомлення про начебто готовність ВМС США супроводжувати торговельні судна в акваторіях Чорного та Азовського морів, не варто забувати ані про конвенцію Монтре, ані про російсько-український договір 2003 року, який визначив акваторію Азовського моря як “внутрішні води Росії та України”. Нагадаю, що США скасували направлення двох ракетних есмінців до акваторії Чорного моря, щоб не бути звинуваченими у ескалації напруженості.

P.S. Навряд чи США зацікавлені у гучному скасуванні відносин стратегічного партнерства з Україною, адже це стане проявом їхньої слабкості. Проте і роздавати аванси Києву у Вашингтоні намірів не мають. Там чекають на реальні підтвердження численних декларацій про трансатлантичну співпрацю.