Геннадій Корбан: Очевидно, Зеленський дав команду Венедіктовій і Баканову почати потрошити бізнес, який знаходиться біля мене

Бізнесмен Геннадій Корбан очолює громадську раду при мері Дніпра Борису Філатові. Проте його називають найвпливовішою людиною міста. Журналісти фіксували, що саме до нього на переговори приїжджають люди, які виграють тендери на комунальні послуги в місті, які займаються сміттям і парковками, а також будівельним бізнесом.

Довгі роки Корбан асоціювався в місті з інтересами групи “Приват” і Ігорем Коломойським, але кілька років тому вони розійшлися. І тепер Корбан самостійний гравець, який працює в одній зв’язці з мером міста Борисом Філатовим.

І ось минулого тижня в ЗМІ з’явилася новина, що до оточення Корбана прийшли з обшуками правоохоронці. Сам голова наглядової ради міста не тільки підтвердив цю інформацію, але й звинуватив у цьому президента. За його словами, так оточення президента намагається змусити Бориса Філатова знятися з виборів.

Що стало приводом для обшуків, чому Корбан звинувачує у цьому президента і хто до нього приходив на переговори з “цікавою пропозицією”, бізнесмен розповів в інтерв’ю #Буквам по скайпу. А також про електоральну картину в Дніпрі перед виборами, чому вони розійшлися з Коломойським і як олігарх зіпсував відносини Філатова і Корбана з президентом Зеленським, чому він більше не спілкується зі своїм адвокатом Андрієм Богданом та багато іншого.

До мене прийшов Кисіль і сказав: “Ми пропонуємо, щоб Філатов не брав участі у виборах”

– Минулого тижня пройшли обшуки у близьких до вас людей. Чому ви вважаєте, що це цілеспрямовані дії влади проти вас?

– Очевидно, Зеленський (більше нікому) дав команду Венедіктовій і Баканову почати потрошити бізнес, який знаходиться біля мене, моїх друзів.

– Давайте відразу уточнимо – ці справи якось стосуються вас? Тому що той же Дмитро Ярош писав, що заходили і до вас в квартиру? Це ваш бізнес, це ваші бізнес-партнери?

– Це мої колишні бізнес-партнери, багато з них просто друзі. Дехто – мої партнери по бізнесу, яким я давно не керую.

– Ви в своєму пості так красиво вказали, що це 125-й обшук. Тобто, я так розумію, що це не один місяць відбувається?

– Це відбувається постійно, просто зараз це вже зайшло за червоні лінії, і стали приходити до людей додому, лякають рідних, дітей. Тому я і написав свій пост, тому що я вважаю, що це стало переходити межі розумної політичної боротьби.

– Я бачила ваш коментар “5-му каналу”, де ви сказали, що це зроблено в рамках того, щоб Борис Філатов не брав участі у виборах мера. Як це було?

– Дійсно, у мене була зустріч з якимсь паном… як його звуть?… Кисіль, здається…

– Ви маєте на увазі голову транспортного комітету (нардеп Юрій Кисіль, який недавно купив у президента його будинок)?

– Очевидно, так. Він же у них, як я розумію, курує Дніпропетровську область. І в одну з неділь він мені сам зателефонував і попросив зустрітися. І буквально в прямому сенсі слова – знаєте, це навіть трохи наївно звучало – сказав: “Ми пропонуємо, щоб Філатов не брав участі у виборах”. Уявляєте собі таке?

– Що ви йому сказали у відповідь?

– Я сказав, що це дуже наївна пропозиція, навіть звучить по-дитячому. Якось навіть не солідно, щоб з вуст народного депутата звучали такі слова. Адже це політична боротьба, і це нормально. Ми ж, слава Богу, не в Білорусі живемо. Тому я не зовсім розумію такі пропозиції. На що він мені відповів, що “якщо так, то ви повинні розуміти, що у вас буде маса проблем, пов’язаних з порушенням кримінальних справ”. І ось ці проблеми стали наростати.

Розмова у нас була, по-моєму, в середині червня. А от починаючи з липня – липень, серпень – йдуть кожен день якісь обшуки. При чому ведуть СБУ (хоч вони і відпираються, але вони супроводжують ці обшуки), Генпрокуратура (я навіть знаю, який заступник Венедіктової курує це).

– Ім’я назвете?

– Без проблем. Якийсь Олексій Симоненко.

– Він якось з вами контактував?

– Ні, я не знаю цю людину. Але у мене маса знайомих, інформаторів у Києві в різних структурах, які відверто не хочуть займатися подібним свавіллям, яким їх змушують займатися. І тому вони розповідають, хто і як дає ці розпорядження. Цей Симоненко нібито діє за розпорядженням Венедіктової.

Я не розумію, невже у Венедіктової немає більш важливих справ у нашій великій державі, ніж трусити моїх бізнес-партнерів, знайомих і просто друзів, і займатися політичними замовленнями? Я хочу сказати (бо я через це пройшов), що будь-які політичні замовлення закінчуються погано. І це повинні знати і Венедіктова, і Баканов. Тому що рано чи пізно це повертається бумерангом. Європейським судом з прав людини це закінчується, як було зі мною у 2015 році. Я вже виграв суд у держави, просто як порядна людина не вимагав компенсації. Але ці люди повинні знати, що займатися політичним переслідуванням, прикриваючись якимись нібито кримінальними або господарськими справами, неправильно. Вони порушили справу про недоїмку до бюджету (212 стаття) щодо низки компаній, які є білими і нормальними.

– Це якось пов’язано з міськими тендерами?

– Ні, це не пов’язано з міськими тендерами, це не пов’язано з міським господарством – вони ніяк не перетинаються з міською або комунальною сферою. Це компанії, які пов’язані з будівництвом, це компанії, пов’язані з медичними послугами, але вони не постачають обладнання лікарням, вони ним просто торгують. Нормальний, білий бізнес. І ось вам – інвестиційні няні від Зеленського.

“Пропозиція” може отримати в Дніпрі до 30%

– Можете розповісти, яка зараз електоральна ситуація в місті. Я бачила соціологію, де у Філатова 40% підтримки, у партії “Пропозиція” – 15%, у “Слуги” близько 25% підтримки, що не так і погано. Чому важливо, щоб Філатов знявся з виборів, якщо у “слуг” поки навіть немає чіткого кандидата?

– Чому ні? Вони визначаються між Бужанським (нардеп Максим Бужанський – ред.) і Риженком (головний лікар Дніпропетровської обласної лікарні ім. Мечникова, депутат облради від БПП – ред.) – це раз. По-друге, та соціологія, яку ви бачили, проводилася на початку липня, коли кампанія не стартувала. Щодо Філатова, то він має всі шанси виграти в один тур, його підтримка у місті зараз на рівні 60%, згідно із соціологією групи “Социс”, а у групи “Рейтинг” – 51%. Щодо партії “Пропозиція”, то вона починала з 15%, зараз її рейтинг зрівнявся зі “Слугою народу”. У “Слуги народу” динаміка йде вниз. Ми, до речі, замовили соціологію та чекаємо на результати в найближчі дні. Прогноз соціологів для партії “Пропозиція” – до 30% підтримки. Тому “слуги” нервують, що втрачають позиції. Тим більше, що партія “Пропозиція” – не зовсім місцева, її називають партією мерів.

– Але, на жаль, вона не стала тією партією мерів, якою могла б бути, якби в неї увійшов той же Кличко.

– Ви почекайте, це ж тільки місцеві вибори.

– А, тобто, ви готуєте порох до парламентських?

– Звичайно, у нас є діалог з Кличком, у нас є діалог з іншими мерами великих міст. І я впевнений, що перед парламентськими виборами все місцеве самоврядування об’єднається в одну велику партію. Я думаю, що це буде партія “Пропозиція”.

– Ви вже очолили штаб партії у Дніпрі?

– Не в Дніпрі, а по всій Україні. Я поки ще вирішую. Я найближчим часом оголошу про це, якщо прийму таке рішення.

– Але кампанію партія вже почала?

– Так, борди вже є по всій країні.

– Хто консультує партію? Сергій Гайдай?

– Так, на рівні центрального офісу умовно таким технологом є Гайдай. На місцях у кожного є свої технологи.

– Я розумію, що місцеві та парламентські вибори дуже відрізняються за структурою. Але чому у “Слуги народу” з цим не вийшло?

– Тому що ніхто не займався партійним будівництвом. Це взагалі не партія. Ви десь бачили якісь осередки цієї партії? Якусь ідеологію, програму?

– Ну, припустимо, програма у них є, і саме на неї вони посилаються у пунктах про закон про ринок землі або зняття депутатської недоторканності.

– Я зрозумів. Але ми ж знаємо, що таке великі структурні партії. Так от “Слуга народу” не проявляє таких ознак. Найімовірніше, це партія на папері. Партія, що складається з народних депутатів та найближчих соратників президента.

– Дивіться, коли партія “Слуга народу” йшла в парламент, багато впливових людей, власники бізнесів делегували в депутати своїх людей. Чому це не працює на місцевому рівні? Настало розчарування?

– Так, настало розчарування. Але, якщо чесно, я не хочу обговорювати “Слугу народу”. Мені це нецікаво. Ви хочете їх обговорювати?

– Ні, я хочу зрозуміти настрої в місті.

– Настрої дуже негативні. Напевно, до президента ще ставлення толерантне, люди вірять у чистоту його помислів. А щодо депутатів, то воно негативне, тому що вони не з’явилися жодного разу на жодному окрузі. Вони не принесли в місто ніяких коштів – ні інвестицій, ні з ДФРР, ні соцеконому. Люди їх просто не знають, вони запитують, хто це: хлопчик чи дівчинка?

Тому рейтинг партії йде вниз. Люди плюються, люди розчаровані. Це як у житті: від любові до ненависті – один крок. Люди полюбили партію та Зеленського, зробили електоральну революцію, але потім розчарувалися. І тому на місцевих виборах будуть віддавати перевагу якимось місцевим партіям.

– Як, на вашу думку, буде виглядати більшість у дніпровській міській та облраді, з огляду на високий рейтинг ОПЗЖ? Чи готова “Пропозиція” йти в більшість з цією партією?

– Я не готовий говорити за “Пропозицію”, там для цього є політрада, і вони будуть приймати подібні рішення. Можу сказати, що в дніпровську обласну та міськраду проходять такі партії: “Пропозиція” (думаю, вона буде лідером), ОПЗЖ і “Слуга народу” (це буде друге або третє місце). І, як не дивно, у нас є ресурс для партії “Європейська Солідарність”…

– Чому дивно? У вас же патріотична область.

– Так, саме за рахунок цього у “ЄС” тут непогані позиції, тому що зазвичай на півдні та сході їх не підтримують. Але у нас в області й місті у них близько 10%. Тому вони, напевно, будуть представлені і в районних, і в обласній, і в міськраді.

А “Батьківщина”?

– А от “Батьківщина”, на жаль чи на щастя, – я навіть не знаю як, тому що абсолютно рівно ставлюся до цієї політсили і симпатизую Юлії Володимирівні…

– Навіть голосували колись за неї…

– …Так, так, кажу ж, що особисто їй симпатизую, але її політсила не долає бар’єр. У місті вони не дотягують до 3%, а в області вони на межі проходження.

– Чому так? Адже це її рідна область? У вас є якась гіпотеза?

– Так, є. Я думаю, що партія “Батьківщина” останнім часом переживає великі фінансові труднощі, і відповідно польова робота не ведеться, хоча це велика структурована партія. На відміну від “Слуги народу”. Це перше. А друге, є зараз така тенденція, і про це говорять і пишуть всі, що обласні осередки стали продаватися усіляким ділкам. Наприклад, я чув, що в Сумській області партію “Батьківщина” віддали в руки якогось ексдепутата Молотка (який був у фракції Партії регіонів). У Черкаській області партію віддали Антону Яценку, всі знають, хто це такий. Це відомий схемщик. І про це говорять і пишуть. І очевидно, люди на місцях не знаходять спільної мови з новими кураторами. Розумієте? І вони реально біжать звідти.

– А куди біжать?

– У різні місця: хтось у “ЄС”, хтось в ОПЗЖ, хтось у “Пропозицію”. До “слуг народу” не біжать.

– Високий рейтинг ОПЗЖ в області – він базовий чи теж результат перетікання?

– Я вважаю, що у рейтингу ОПЗЖ є певна стеля – це я як технолог скажу, хоча мені складно себе таким назвати, але все ж – і в області він на рівні 17%. За рахунок перетікання від “слуг” вони його можуть збільшити. Ми думаємо, що в облраду вони можуть набрати до 25%. Це дуже багато. До речі, у нас ще йде блок Олександра Вілкула.

– Але говорили, що він не піде вже в мери Дніпра, а піде на Кривий Ріг, щоб змінити на цій посаді батька…

– Ні, його борди є по місту.

– Тобто ми можемо побачити повторення 2015 року, коли змагалися Вілкул і Філатов в другому турі?

– Можливо. Мені здається, сам Олександр балотуватиметься. Але точно не знаю, тому що ми не спілкуємося ще з тих подій. Я бачу, що вони стали активно заходити на рекламу. І заходять вони (“Українська перспектива”) саме з обличчям Олександра. Тому у них теж є шанс стати такою золотою акцією. І в міськраді, і в облраді. Тому що у самого Вілкула стартовий рейтинг – 10%, і у нього є всі шанси поліпшити свої позиції.

Ігор Валерійович Коломойський дуже постарався, щоб ми не спілкувалися з президентом

– Наскільки я розумію, зараз у Філатова досить комфортна ситуація у міськраді, і у нього є своя більшість. Може статися так, що він стане мером, а більшість буде не його?

– Ви коли говорите “більшість”, ви маєте на увазі більшість чи монобільшість? Це – дві великі різниці, як кажуть в Одесі. Може, монобільшості у нього й не буде, але я думаю, що він зможе її сформувати. І в таких містах, як Дніпро, взагалі прийнято, що під мера формується більшість. І я думаю, що якісь політичні сили будуть пропонувати свою участь в цій більшості. Тобто, якщо умовно “Пропозиція” візьме десь 30%, то це буде десь 22-24 депутати, а більшість – це 34. Тоді потрібно буде домовлятися. Може, хтось також буде домовлятися про іншу монобільшість. Кисіль якийсь знову з’явиться.

– Уже буде не саджати, а зачаровувати?

– Не знаю, мені він здався нормальною людиною, просто плів щось неусвідомлене.

– А ви не пробували говорити про це з кимось іншим в Офісі президента – Шефіром або Трофімовим?

– Ні, з нами, на жаль, ніхто не розмовляє. Грають в німе кіно.

 

– А в часи Богдана спілкувалися?

– Ні, з нами від початку ніхто не спілкувався. Навіть під час приїзду президента спроби поспілкуватися сприймалися із насторогою. Я думаю, що в ці відносини свою лепту вніс Ігор Валерійович Коломойський, який дуже і дуже постарався, щоб ми не спілкувалися.

– Чому так?

– Тому що, очевидно, лив бруд з ранку до вечора.

– Ви в одному з інтерв’ю сказали, що вже рік не спілкуєтеся з Коломойським, чому?

– Уже більше року. Ми розійшлись. У нас різні світогляди. Різні цілі в житті й завдання. І різне розуміння країни.

– А в чому ця різниця? Можете пояснити?

– В усьому. Ось він давав серію своїх інтерв’ю, розповідав про якийсь громадянський конфлікті на сході країни. Я з цим абсолютно не згоден. Очевидно, Ігор Валерійович, коли був губернатором, не часто бував у Дніпрі. А я це пройшов на власній шкурі. І я знаю, що це був не громадянський конфлікт, а російська агресія. Що це війна абсолютна зрозуміла, що, де і чому відбувається. Друге, у нас різне розуміння, як повинні розвиватися міста, країна.

– У вас є економічний конфлікт інтересів?

– У нас якісь розрахунки з ним не завершені, але вони не завершені за його ініціативою. Тому що він в один прекрасний момент вийшов з діалогу. Наприклад, щодо партії УКРОП, де він мені винен дуже багато грошей.

– Але ж він вас і з партії виключив?

– Він кинув по суті, внагляк. Тупе, примітивне кидалово. Коли я сидів у в’язниці, вони просто взяли і прибрали мене з керівника партії. Очевидно, про щось там сторгувалися з Петром Олексійовичем. Я не знаю, у них там були довгі розмови щодо каналу “1+1”, “ПриватБанку”. Відтоді у нас і пішла тріщина.

– І про обшуки ви сказали в одному з коментарів, що тут теж може бути вплив Коломойського.

– Я впевнений у тому, що він допомагає, ініціює, дає рекомендації, дзвонить комусь.

– “Комусь” – це президентові чи Баканову?

– Я не знаю. Може, Шефіру (Сергій Шефір – радник президента – ред.), може, Баканову (Іван Баканов – голова СБУ – ред.), Може, комусь у Генпрокуратурі. Він у цьому плані не соромиться і розвиває горизонтальні зв’язки.

– Тобто ми не можемо сказати, що Ігор Валерійович при президентові Зеленському став вигнанцем і йому погано жити?

– Абсолютно ні. Чому погано, якщо “Укрнафта” під його контролем, “Центренерго” під його контролем? Ще ряд державного сектора під його контролем. Так чому ж йому погано жити? Ви ж така сама людина, як Ігор Валерійович. І я теж. У нас така ж печінка й такі ж легені. Але ж у нас немає “Центренерго”. А в нього є. От і все. А це державне підприємство. І правильно було б, аби ним керували кваліфіковані люди.

– Так, напевно, й замислювалося. Але знову не вийшло.

– У нас завжди замислюється добре, але закінчується, як завжди.

– Але те, що відбувається з Коломойським зараз у США, трохи затьмарює його становище.

– Я не знаю цієї історії і не буду її коментувати. Я думаю, що будь-яке протистояння з американським правосуддям – це серйозно.

– Але і ви, і він жили свого часу в Ізраїлі, маючи труднощі з попередньою владою. Можливо, зараз йому теж краще полетіти в Ізраїль?

– Можу сказати одне, що специфіка американського правосуддя в тому, що воно екстериторіальне. Такого не може собі дозволити жодна держава в світі. І якщо проти вас йде процес у США, то сховатися від нього не можна, напевно, навіть у Китаї. І ми бачили це на прикладі прем’єра Лазаренка. Але більше мені коментувати нічого, тому що я ніколи не був у курсі його справ в Америці. Взагалі.

– Поговорімо про стосунки з владою в області і як місто живе в умовах децентралізації, зокрема, укрупнення районів.

– Я не люблю це слово “децентралізація”. Тому що це якась неповноцінна дія. Будьмо відвертими – ніякої децентралізації не відбулося. Не треба жити ілюзіями.

– Тобто ви вважаєте перерозподіл податків недостатнім?

– Йдеться не про перерозподіл податків. У моєму розумінні децентралізація – це коли земельний кадастр знаходиться у місті, а не в Києві, це коли ДАБІ сама надає номери (об’єктам будівництва їх мали б надавати автоматично, і за це ратували саме забудовники – ред.), а не якийсь дядько в Києві.

– До речі, як це працює у період недореформованості державної архітектурної інспекції?

– Ніяк воно не працює.

– Я чула, що це якось тепер зав’язано на заcтупника голови Офісу президента Трофімова.

– Не знаю, я нічого не розумію в цьому їхньому шахрайстві. Я чув, що це якось зав’язано на нинішнього профільного міністра регіонального розвитку. Різні є версії. Але ми говоримо зараз про децентралізацію і про те, що орган, який працює в структурі міста, повинен сам приймати рішення, а не якийсь призначенець з Києва. Коли гроші, зібрані в регіоні, піднімаються до Києва, а потім їх повертає казначейство по двоканальній системі – це не децентралізація. Тому я не люблю це слово. Влада, по суті, повинна бути передана громадам, а не за них хтось вирішувати у міністерстві.

У нас же відбувається перекіс, і відбувається він тому, що у нас найвище керівництво країни не розуміє, що таке місцеве самоврядування. Вони вважають, що місцеве самоврядування – це їхня вертикаль влади. Тобто вони в принципі не розуміють структуру держави. І хтось розумний повинен порадити президентові, що місцеве самоврядування – це і є фундамент держави. Його потрібно розвивати і заохочувати, а не лізти туди.

Богдан не пройшов випробування мідними трубами

– А цей розумний є біля президента?

– Не знаю, я поки не бачу.

– Дехто вважає, що зміна голови адміністрації пішла в мінус президенту…

– Я не поділяю цієї думки. Тому що ні перший, ні другий (голова Офісу президента – ред.) не мали досвіду державного адміністрування.

– Андрій Богдан ж був вашим адвокатом, але з вашого тону я розумію, що з ним у вас теж не золоті відносини.

– У нас з ним немає відносин. Я вважаю, що він не пройшов “мідні труби” – випробування владою. Таке буває з людьми. Був юристом, адвокатом, хорошим веселим хлопцем і раптом став фактично другою людиною в країні, якщо не першою. Буває така болячка, не всі з нею можуть впоратися. Він не виняток.

– А зі Святославом Олійником, з яким ви теж раніше працювали, які у вас відносини?

– Скоріше ворожі, ніж ділові. Ми припинили спілкування, коли він в коронавірус прийшов в область. У нас було різне розуміння вирішення проблеми. Крім того, Олійник глибоко інкорпорований у структури Коломойського. Це теж одна з причин, чому ми не спілкуємося.

– Дехто каже, що завдяки вам відбулося зближення ОПЗЖ і Філатова. Тому що один із ваших партнерів очолює місцевий осередок цієї партії. Це правда чи брехня?

– Думаю, що ви начиталися телеграм-каналів. У мене там багато знайомих депутатів, я знаю місцевих лідерів. У нас є якісь людські відносини, тому що в місті всі одне одного знають. Але у мене з ними немає спільного бізнесу.

– А ви впливаєте якось на їхнє зближення з Філатовим? Чи берете участь у переговорах?

– У них є своя позиція, я зазвичай не втручаюся в ці питання. Я можу втрутитися в якісь питання, якщо це пов’язано з тими депутатами, яких я провів свого часу від УКРОПу (я формально ще є головою партії в області), але на депутатів ОПЗЖ я точно не впливаю.

– Вас називають одним із 10 найбільш впливових людей у Дніпрі. Навіть найвпливовішим. Чим займається зараз Геннадій Корбан?

– Геннадій Корбан займається тим, що допомагає Борису Філатову зробити дійсно багате, красиве місто. Геннадій Корбан – це, перш за все, візіонер. Погано говорити про себе у третій особі, тож буду говорити “я”.

– Я займаюся тим, що планую якісь пішохідні зони, парки, залучаю крутих архітекторів, думаю, як перепланувати транспортні розв’язки. Ось такими речами зайнятий. І раджу Борису Філатову. У нас вперше за 60 років був реконструйований міст, незважаючи на весь бруд, який на нас вилили. І було це зроблено за гроші місцевого бюджету.

Можу, якщо люди не можуть знайти спільну мову, виступити арбітром, тому що у мене є авторитет в місті. Ось чим займається Геннадій Корбан, якого, як ви говорите, вважають найвпливовішим.

– Якщо вам доведеться вести переговори з партією ЄС, наскільки вам буде це комфортно. І взагалі, ви після вашого судової справи спілкувалися з Петром Порошенком і його оточенням?

– Спілкувався я з соратниками Порошенка і спілкуюся. І не бачу в цьому нічого поганого. І, пройшовши війну 2014-2015 – ви пам’ятаєте мою фразу, яку потім став повторювати Зеленський – я готовий спілкуватися хоч з чортом лисим, щоб її завершити. Тобто заради якоїсь правильної мети я готовий спілкуватися з ким-завгодно. Особисті моменти потрібно вміти відсувати в бік. Їх не можна забувати, їх не можна прощати (якщо це непростимі речі), але якщо це стосується інтересів міста і городян, то я буду вести переговори з будь-ким.

– А ваше ставлення до Порошенка змінилося за цей рік, наприклад, на фоні президентства Зеленського?

– Я так скажу, у мене то з ним і відносин ніяких толком не було. Напевно, якісь речі згасли. Знаєте, є якісь моменти, які в пам’яті залишаються рубцем. А ось якісь гнів, ненависть – вони згасли. Я думаю, що це природно для будь-якої людини. Не можна весь час жити ненавистю і гнівом, але є якісь речі, які я не забуду. Так, якісь емоції у мене по відношенню до Порошенка згасли. По-перше, він мені став не дуже-то і цікавий. Але є моменти, які я забути не можу і не хочу до них повертатися. Тому я намагаюся застерегти нового президента не робити того. Треба залишатися порядною людиною. І якщо ти йшов на вибори і говорив, що ти не будеш таким, то не треба це забувати.

– Що, по-вашому, головна проблема Зеленського?

– Я думаю, що це його наївність і некомпетентність. Мені здається, що йому не дуже комфортно в цій ролі. Напевно, у нього є якісь чисті помисли. Але їх мало, до того ж їх ще потрібно сформулювати. По-друге, довести до реалізації. А він не знає, як це зробити. І, на жаль, поруч з ним немає людей, які можуть йому допомогти і порадити, як це зробити.

Я свого часу Андрію Богдану сказав: Андрій, ти повинен взяти аркуш паперу і просто йому на картинках намалювати, що таке держава. З чого воно складається, як ходять гроші, який бюджетний процес. Так, за ці рік-півтора, він вже якісь речі розуміє, але все одно він поки ще – і ми з ним – знаходиться на стадії, коли він вчиться. А у нас немає на це часу. Розумієте? У людей точно його немає. Вони хочуть краще жити. І не завтра, не післязавтра, а кожен день.

– Як ви думаєте, Зеленський протримається довше одного терміну?

– Я не думаю, що це йому потрібно … Я думаю, що він із задоволенням звідти піде і перехреститися 20 разів. Зрозумійте, це ж не кіно знімати. Щоб займатися такою роботою, потрібно постійно жертвувати собою, родиною, для цього потрібно розуміти сакральну сутність влади. Ти просто конкретно кладеш себе на плаху кожен день.

– А ось Геннадій Олегович-політтехнолог як вважає: наступним президентом у нас знову буде актор або ведучий або буде все-таки повернення до більш досвідченої людини?

– Я думаю, що наступним президентом може бути Борис Філатов.

– Я чекала від вас цієї відповіді.

– А чому ні? Молодий, вже досвідчений, гарний, добре пише, розбирається в питаннях.

– Ви все-таки не боїтеся, що ситуація повториться і вас знову доведеться їхати в Ізраїль?

– Дивіться, це неприємно …

– Але не смертельно …

– Не смертельно. Але я сподіваюся, що у цих людей вистачить мізків не доводити ситуацію до тієї стадії, до якої довів Порошенко. Інакше, чим вони відрізняються?