Своє горе у словах виплеснула дружина загиблого військового Ірина Сушкова у Facebook.

Я зараз напишу найстрашніші слова у своєму житті. Напишу російською, востаннє, тому що нею я говорила тільки з тобою. Не писати не можу, я хочу, щоб увесь світ кричав, яким ти був. І без тебе я вмію лише одне – писати.

Я сиджу поруч із мертвим чоловіком. Моє життя лежить поряд зі мною в закритій труні. Моє життя, яке витирало мені сльози і говорило, що ніколи не залишить. Яке всю ніч пестило мене, коли було погано. Яке хвалилося мною на кожному кроці. А я хвалилася тобою. І дякувала Богові, що ти такий є. Мене начебто більше не існує.

Я не знаю чистішої, добрішої і гіднішої Людини. Ти був найкращим у всьому. Не тому, що мій. Так і було, у тебе все виходило. Тебе скрізь цінували.

Фото: Irina Sushkova

Мені дзвоном у вухах стоять усі твої слова. Тільки ласкаві, інших ти не говорив жодного разу. Якщо в нас удома з’являлося щось класне, ти відразу ж говорив, з ким ми поділимося. Якщо щось траплялося, я трималася лише через тебе. Одного “ззая!” вистачало, щоб стояла по струнці смирно.

Ти летів зі служби додому з повними кишенями шоколадок, щоб я не сумувала. А все, що брав із собою, завжди роздавав, щоб похвалитися як я готую. Ти ніколи нічого не боявся, жодного разу. Ти сяяв усмішкою щодня, навіть якщо все було погано. “Я тепло одягнений і добре їм”, – на всі випадки життя. Ти будував плани на рік уперед, коли ми поїдемо до батьків. “Я тобі хоч раз у чомусь відмовляв?” – відповів ти на всі мої дурні дурниці. “От я тебе підлікую і все точно буде добре, нам ще дітей народжувати”, “Яка робота, головне, щоб ти була здорова та щаслива”, “Хочу собі таку маленьку дівчинку”, – казав ти кожен божий день.

І завжди допомагав, я могла просити, що завгодно. Ти що командирка? – жартував ти з хитрою усмішкою. “Гірше, — говорила я, — я дружина командира” і цілувала в ніс.

Я могла тобі розповісти те, що не кажуть нікому і ніколи, а ти завжди розумів.

Після весілля до серця біля мого контакту ти додав будиночок і сказав: “Тепер ти – назавжди мій дім”.

Фото: Irina Sushkova

Я знала, якими ми нестерпними будемо в старості (“ззззая, знову сковорідка не на своєму місці”, “зззая, зззая, хто пив каву і капсулу не дістав”), я знала, які очі будуть у наших дітей. Я давно вигадала, що дарувати тобі на першу річницю весілля. А вибирати довелося вінок на могилу. В останній розмові ти сказав, що охороняєш мій сон. Тепер я оберігаю твій до кінця свого життя.

Фото: Обозреватель

Ти офіцер із таким внутрішнім кодексом честі, що цим сукам і не снилося. Ти моє серце! Ти моя душа! Був і будеш. Я безмірно тебе люблю і пишаюся.

Я проклинаю цих фашистів за тебе, рідний, за наших з тобою ненароджених дітей, за вкрадене життя, твоє та моє.

Я сиджу поруч із мертвим чоловіком. Я вдова у 25. Моє життя вкрали нелюди. Моє життя вкрала їб#ча росія.