Місцеві вибори 2020 року все ж завершились, а подекуди новообрані депутати вже встигли і в скандал потрапити. Як це часто у нас трапляється, після виборів може виявитись, що щедра депутатська передвиборча програма трохи (діаметрально) розходиться з депутатською роботою. Або й взагалі – до вашої місцевої ради потрапив якийсь “не такий” депутат. Про те, що з цим робити і чи досить це терпіти, ми й поговоримо.

Почнемо одразу з другого варіанту – “не того” депутата в місцевій раді. Хай там що, а відкликати місцевого депутата лише через те, що він комусь не подобається, не вийде. Причиною цьому є норми статті 37 Закону України “Про статус депутатів місцевих рад”, яка дає виключний перелік підстав для відкликання депутата місцевої ради, серед яких: 

  • порушення депутатом норм Конституції та законів України (це має бути встановлено рішенням суду); 
  • пропуск депутатом протягом року більш ніж половини пленарних засідань ради або засідань постійної комісії, невиконання ним без поважних причин обов’язків депутата місцевої ради у виборчому окрузі (перелік цих обов’язків також встановлений законом);
  • невідповідність діяльності депутата основним принципам і положенням його передвиборчої програми (це причина, чому не варто обіцяти більше, ніж можеш виконати), або ж – невиконання депутатом обов’язку хоча б раз на рік звітувати перед виборцями (так, вони зобов’язані це робити);
  • невходження депутата, обраного в багатомандатному виборчому окрузі, до фракції місцевої організації партії, за виборчим списком якої він обраний, або припинення членства депутата місцевої ради у фракції.

Здавалось би, причин для відкликання місцевого депутата є достатньо, однак, не все так просто. Перш за все, ініціювати відкликання новообраного депутата можна лише через рік після набуття ним повноважень. Проте, цей рік можна витратити “з користю”, фіксуючи ті порушення, які, на вашу думку, є підставою для відкликання депутата. По-друге, сам процес відкликання є непростим організаційно-бюрократичним квестом.

Першим випробуванням стане кількісний ценз – щоб ініціювати відкликання депутата сільради потрібно всього 30 охочих, для міста районного значення – уже 100, 300 – для міст обласного значення, а для Києва та обласних рад – 400 виборців відповідного виборчого округу. Вони повинні провести збори, на яких ухвалити рішення про відкликання депутата. Крім цього, щонайменш за два дні до проведення зборів, на яких планується ініціювати питання відкликання місцевого депутата, необхідно повідомити про них представників місцевих або регіональних ЗМІ та забезпечити їм безперешкодний доступ до місця проведення зборів.

Якщо дві попередні умови виконані, на зборах необхідно обрати ініціативну групу (яка збиратиме підписи про відкликання депутата) та її офіційного представника, затвердити форму підписного листа (обов’язкові його елементи визначені законодавством), скласти протокол зборів (його форма та зміст також визначені законом), після чого повідомити територіальну виборчу комісію (у триденний термін з дня проведення зборів). В свою ж чергу, голова ТВК повідомляє про проведення зборів виборців самого депутата, якого пропонується відкликати та відповідну місцеву раду.

До слова, кількість членів ініціативної групи теж чітко визначена законом – якщо відкликається депутат сільської, селищної, міської (міста районного значення) ради – ініціативна група повинна мати не менше 10 членів, для районних та міських рад міст обласного значення ця кількість зростає до 50 осіб, а для обласних рад та Київради – до 100.

Тепер починається головна частина процесу – збір підписів за відкликання депутата місцевої ради. Для цього закон також встановлює чіткі часові рамки: 

  • для відкликання депутата сільської ради – 10 днів на збір підписів;
  • для районної, міської, районної в місті ради – 20 днів;
  • для обласних рад і міських рад Києва та Севастополя – 30 днів.

Необхідно зібрати хоча б на один голос більше, ніж набрав депутат на виборах (для багатомандатного виборчого округу) або ж, якщо депутат обраний у єдиному багатомандатному виборчому окрузі – хоча б на один голос більше, ніж складає виборча квота, яку визначила ТВК для відповідної ради на ці місцеві вибори. Слід враховувати, що законом заборонено збирати підписи в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях, у місцях видачі заробітної плати, пенсій, допомоги, стипендій, інших соціальних виплат, надання благодійної допомоги. Очевидно, але все ж – платити (в будь-якій формі) за підпис про відкликання депутата забороняється, як і перешкоджати виборцям у підтримці відкликання.

Якщо потрібна кількість голосів у відведений законом час зібрана, підписні листи потрібно зшити, скріпити підписами офіційного представника ініціативної групи та мінімум трьох її учасників і передати до територіальної виборчої комісії не пізніше останнього дня строку, визначеного для збору підписів. Після цього ТВК розпочне перевірку їх достовірності, а заодно – відповідності вимогам закону всієї попередньої процедури. І якщо вам здавалось, що до цього був розгул бюрократії, то насправді справжня бюрократія починається саме зараз.

Перш за все, територіальна виборча комісія перевіряє дотримання вимог закону здійсненні всіх попередніх дій, правильність оформлення підписних листів та кількість підписів. Крім того, ТВК проводить перевірку достовірності відомостей про громадян, що містяться в підписних листах, та вибіркову перевірку їх підписів (не менше 10% від загальної кількості), для чого звертається до органів ведення Державного реєстру виборців та відповідного територіального управління Національної поліції. Всі ці процедури територіальна виборча комісія повинна провести у визначений законом строк:

  • при відкликанні депутата сільської, селищної, міської (міста районного значення) ради – 10 днів з дня отримання матеріалів від представника ініціативної групи;
  • депутата районної, міської (міста обласного значення) – 20 днів;
  • депутата обласної, Київської, Севастопольської міської ради – 30 днів.

Саме на цьому етапі вирішальну роль відіграє те, наскільки чітко ви дотримувались вимог до попередніх етапів процедури, оскільки ТВК вправі не враховувати зібрані підписи, якщо не вказані всі або деякі дані виборця, записи від імені виборця вчинені іншою особою, або виборцем іншого виборчого округу, якщо порушені строки збору підписів або обмеження щодо місць їх збирання. Також не враховуються підписи, проставлені на підписному листі, який не відповідає затвердженій формі, або ті, що зібрані особою, яка не є членом обраної ініціативної групи.

Припустимо, що всі вимоги закону “Про статус депутатів місцевих рад” дотримано, необхідну кількість підписів зібрано, належним чином оформлено та їх перевірку пройдено. Саме тут починається найцікавіше в усій цій процедурі – ТВК приймає рішення про відкликання депутата за народною ініціативою. Але – лише у тому випадку, якщо цей депутат був обраний як самовисуванець.

Якщо ж депутат обирався до місцевої ради по списку політичної партії, то “до побачення демократія” – замість того, щоб прийняти рішення про відкликання такого депутата, територіальна виборча комісія може лише звернутись до політичної партії, від місцевої організації якої обрано відповідного депутата, щодо відкликання такого депутата.

Це звернення розглядатиме вищий керівний орган партії, який може прийняти рішення або про відкликання свого депутата, або про відмову у його відкликанні. Таке рішення приймається партією на власний розсуд, виборцям ніхто нічого не зобов’язаний, навіть щодо строків розгляду звернення ТВК. В будь-якому випадку, партія доводить своє рішення до відома територіальної виборчої комісії, а та, своєю чергою, до ініціативної групи виборців. Все. 

Звісно ж, у випадку, коли партія відмовилась відкликати свого депутата, виборці вправі ініціювати процедуру повторно, у будь-який час – звісно ж, з проходженням усіх перелічених кіл бюрократичного пекла повторно. Як то кажуть: “Буде так, як вирішиш ти!” (але це не точно). 

Насамкінець варто пригадати, що в липні 2020 року був прийнятий законопроєкт № 3485, ініційований спільно депутатами від фракції “Слуга народу” та групи “За майбутнє”. Його нормами передбачалось зниження граничної кількості виборців населеного пункту для проведення виборів до місцевих рад за партійною системою замість мажоритарної – з 90 тисяч до 10 тисяч. Таким чином, самовисування в населених пунктах з кількістю виборців понад 10 тисяч, стало фактично неможливим, і як наслідок – зробило майже неможливим відкликання виборцями місцевих депутатів у таких населених пунктах. Таке от народовладдя.