Лабораторії NIZP-PZH — одне з місць, де в Польщі зараз активно проводять тести на наявність у громадян країни коронавірусу, тож в останні тижні інститут працює цілодобово та без вихідних. Суміщаючи цю роботу з викладанням у медичному виші, Руслан працював по 12-14 годин на добу. Зараз отримав можливість перепочити: у колеги з NIZP-PZH виявили коронавірус, тож групу експертів відправлено на домашній карантин. Так і з’явилась можливість провести цю розмову.

– У боротьбі з коронавірусом країни вдаються до різних тактик. Десь проводять масові тестування всіх громадян із підозрою на зараження вірусом, десь тестують лише пацієнтів із важкими симптомами, а відправляючи решту на домашній карантин. Яка тактика краща? Чи потрібно проводити масове лабораторне тестування?

– Оскільки це новий вірус і нова епідемія, важко сказати, чия стратегія виявиться успішнішою. Зараз, фактично, відбуваються перевірки різних стратегій в реальному житті. Їхні результати аналізуватимуться пізніше.

Для проведення масових лабораторних тестів є обмеження — кількість лабораторій та діагностів. Діагности в Польщі, наприклад, обговорювали чи варто дозволити місцевим комерційним лабораторіям проводити тести на коронавірус. Окрім аргументів щодо рівня безпеки лабораторій (це питання скоріше технічне) були іще аргументи зі сфери соціальної психології. Якщо виявиться, що тест можна зробити в доступному місці, висока імовірність великого скупчення в таких лабораторіях людей і створення сприятливих умов для поширення вірусу.

Руслан Саламатін

– В новинах часто згадують експрес-тести на коронавірус, але в Польщі діагностику на COVID-19 проводять за допомогою довгих тестів у лабораторії. Із чим це пов’язано? Які тести кращі?

– Найточніші тести, які рекомендує виконувати Всесвітня організація охорони здоров’я — це тести, які виявляють РНК вірусу. Вони лабораторні й використовують метод полімеразної ланцюгової реакції.

Експрес-тести ж працюють за іншим принципом. Ідентифікують не сам вірус, а наявність у людини антитіл до нього. Такий метод має певні обмеження.

Щоб тест показав наявність антитіл, у крові людини їх має бути певна концентрація. Вона не досягається одразу: організм має продукувати антитіла протягом кількох днів. Але, оскільки вірус SARS-nCoV-19, який провокує захворювання, є іще недостатньо вивченим, зараз ми не знаємо, скільки саме днів треба для вироблення визначеної тестом кількості антитіл. Також ми не знаємо детальної динаміки перебігу захворювання.

Що ми знаємо точно – так це те, що експрес-тест дозволяє напевно підтвердити наявність коронавірусу в організмі людини пізніше, ніж молекулярний тест. Через що досить високий ризик хибних негативних результатів такого тесту. Людина може вже бути носієм вірусу, але її організм матиме недостатньо антитіл, щоб експрес-тест спрацював. Треба сказати, що й молекулярний тест не дає 100% гарантії виявлення вірусу – але він значно надійніший за експрес-тест.

Із тієї інформації, яку ми маємо зі ЗМІ, я зрозумів, що в Україні зараз роблять ставку саме на експрес-тести. На мою думку, на практиці це може означати сплеск діагнозів коронавірусу за певний час.

– Чому може не спрацювати молекулярний тест? 

– Завжди є ризик збою обладнання чи неякісних реактивів. Щоб проконтролювати це, у нашій лабораторії до кожної пробірки, яка підлягає аналізу, додають іще контрольну РНК. І якщо після проведення тесту в пробірці не виявлено жодної РНК — ані вірусу, ані контрольної — ми розуміємо, що відбувся збій в процесі аналізу і його потрібно повторити.

Але найчастіше причиною є технічні помилки при заборі проб. У нас були випадки, коли в пробірку із мазком від пацієнта забували додати фізіологічний розчин, через що матеріал висихав і вже не надавався до аналізу. 

– Скільки часу потребує лабораторний тест на коронавірус?

– Щоб виконати тест, потрібно виконати серію операцій: відкрити пробірку із пробою, взяти рідину на аналіз, деактивувати вірус, виділити його РНК, підготувати звіти про результати аналізу. Після потрапляння проби в лабораторію на це зазвичай іде близько чотирьох годин.

Оскільки всі ці операції виконуються не на одній пробі, а на цілій партії, яку доставили в лабораторію, на практиці аналіз триває довше.

– Чи можете розказати детальніше, як відбувається молекулярний тест?

– Для виконання цього тесту беруть мазок із носоглотки людини. Потім паличку із ватою, якою взяли мазок, запаковують в пробірку із фізрозчином і передають у лабораторію. У окремому захищеному приміщенні всі надіслані нам проби відкривають і відбирають із пробірок фізіологічний розчин, у якому було замочено пробу. Після цього пробірки йдуть на знезараження і утилізацію. Відібрану на аналіз рідину спочатку піддають процесу інактивації віруса. Цей процес вбиває вірус, якщо він у цій пробі є. І далі можна досліджувати його РНК.

Пробірки із деактивованим вірусом переносять до робочого приміщення із нижчим рівнем безпеки, де відбувається їх аналіз.

Для аналізу проб із вірусом SARS-CoV-2 лабораторія повинна мати ліцензію, яка засвідчує певний рівень безпеки. Лабораторія в NIZP-PZH, де я працюю, має ліцензію роботи на рівні BSL-3 (рівень біобезпеки 3). Щоб відповідати вимогам цієї ліцензії, лабораторія повинна мати певне обладнання, а її працівники мають пройти спеціальний відбір і навчання.

– Що це за обладнання? 

– Головна вимога до таких лабораторій — тобто і до обладнання, й до працівників — гарантувати, що інфекція не потрапить за її межі. Цього досягають, поєднуючи кілька методів. Вхід у лабораторію відбувається через проміжний шлюз, щоб створити додатковий бар’єр між нею і рештою приміщень. В самому приміщенні лабораторії знижений тиск. Завдяки цьому, коли туди заходять або виходять із неї, повітря через перепад тиску завжди затягується всередину, а не виходить назовні. В перехідному шлюзі тиск менший, ніж назовні, а в самій лабораторії — іще нижчий, ніж у шлюзі. В кожному з цих приміщень є датчики й ведеться моніторинг, щоб цей каскад тисків зберігався.

Всередині лабораторії

Одночасно в такій лабораторії має працювати не менше трьох осіб: двоє заходять у власне робочу зону, а третій веде моніторинг роботи у спеціальному окремому приміщенні та, в разі потреби, постачає матеріали. Час роботи в самій лабораторії — не довше трьох годин. І, зайшовши до неї, до закінчення зміни вийти з неї працівники не зможуть.

Але бувають, наприклад, ситуації, коли в робочій зоні несподівано закінчуються реактиви чи інші матеріали. Тоді третій колега може передати їх у робочу зону через спеціальний шлюз.

З огляду на технічні вимоги, працювати в такій лабораторії можуть лише спеціально відібрані експерти, які пройшли відповідні тренінги.

– Як відбирають експертів?

– По-перше, треба мати необхідну кваліфікацію. По-друге, пройти медичні обстеження. Через знижений тиск у робочому приміщенні лабораторії частина людей можуть мати запаморочення, це зробить їхню роботу неможливою. Окрім того, через роботу спеціальних фільтрів повітря у такій лабораторії дуже сухе. Тому треба не мати проблем із органами дихання. Також потрібно пройти психологічні тести на стресостійкість. І, на завершення — пройти спеціальне навчання щодо техніки безпеки, правил використання захисного спорядження та дезінфекції.

– Яке це спорядження?

– Одяг може бути двох типів: або одноразові комбінезони, або спеціальні скафандри багаторазового використання. Ми працюємо в комбінезонах. До них додається маска-респіратор, яка закриває рот і ніс. І ще в комплект входять спеціальні захисні окуляри.  Руки захищаються двома шарами рукавичок: одна пара вдягається під рукави комбінезону, потім вдягаються спеціальні нарукавники, тоді поверх них — іще одна пара рукавичок.

Після використання весь цей захисний одяг залишає робочий простір лабораторії лише після стерилізації у автоклаві. Верхні рукавички й нарукавники знімають у робочій зоні лабораторії, решту — в перехідному шлюзі. Щоб пересвідчитись, що автоклав справний, до кожної партії матеріалів, які проходять знезараження, додають спеціальні індикатори. Це хімічний елемент, який змінює колір, якщо автоклав витримав потрібні температуру й тиск протягом всього циклу знезараження, і пробірка з мікроорганізмами, які за цей цикл знезараження повинні бути знешкоджені. Після завершення циклу ці одноразові речі передаються на знищення.

Скафандри — одяг із іще вищим рівнем безпеки. Працюючи в них, людина дихає повітрям, яке постачається зі спеціальних інтегрованих із скафандром балонів. Для роботи із цим вірусом вони не потрібні, достатньо захисних комбінезонів і респіраторів. 

– Зараз чимало дискутують щодо того, як запобігти поширенню вірусу: чи потрібен масовий карантин, що таке соціальна дистанція. Які заходи ефективніші — коли на карантині всі одразу, чи лише особи, які можуть бути носіями вірусу? 

– Карантин у Польщі зараз стосується лише виявлених носіїв та людей, які були в безпосередньому контакті з ними. Наразі цього достатньо. Інша мова — це соціальна дистанція. Створення умов у суспільстві, за яких вірусу буде складніше поширитися завдяки дотриманню фізичної відстані від інших людей у транспорті чи в магазині, обмеженню на певний час контактів. Ці заходи матимуть позитивні наслідки.

– А якщо говорити про тотальний карантин. Який рівень поширення інфекції в суспільстві є підставою для його запровадження? 

– Це питання до епідеміологів. Експерти в цій галузі роблять рекомендації, на підставі статистичних даних і обрахунків. Єдине, що я можу сказати: ці речі зараз, імовірно, теж у процесі дослідження, оскільки вірус – новий. 

– Останнє питання – щодо захисних засобів для звичайних громадян. Яка ефективність простих аптечних масок у боротьбі з поширенням вірусу? 

– Сам вірус – дрібніший, ніж навіть отвори в масках із рівнем захисту 3, які рекомендовані для носіння у випадку COVID-19. Але треба пам’ятати, що вірус не “літає” самостійно. Він переноситься, прикріпившись до крапельок вологи чи часточок пилу в повітрі. А вони вже більші за отвори в спеціалізованих масках.

Якщо говорити про хірургічні (аптечні) маски — вони можуть знизити ризик поширення вірусу від його носія, оскільки обмежать поширення крапель мокроти при чханні. Натомість, здоровій людині уникнути зараження вони не гарантують. Взявши все це до уваги, я вважаю, що для запобігання поширенню інфекції хірургічна маска — це краще, ніж ніякої. Але моя точка зору не єдина.