За неофіційними даними, внаслідок трагедії загинуло 15 осіб, включаючи пілотів, а також ще двоє хлопців потрапили до полону. Станом на 31 березня 2023 року, триває розслідування терористичного акту, натомість родичі загиблих досі очікують на повернення тіл своїх близьких.

Фото: з відкритих джерел

Фото: з відкритих джерел

#Букви зв’язалися з дівчиною загиблого захисника Маріуполя — Аліною. Старший лейтенант НГУ Владислав отримав поранення 13 березня, виконуючи бойове завдання. Згодом, 31 березня, під час евакуації гелікоптером, загинув. Сьогодні, від імені усіх родичів, дівчина звертається до громадськості, щоб привернути увагу до трагедії, відомості щодо якої, майже відсутні в інфопросторі.

“31 березня вночі мені повідомили з Азовсталі, що Владислава та побратимів забрали на евакуацію і потрібно чекати зв’язок. Час минав, а жодного зв’язку не було, тож я почала переглядати пабліки рашистів в Телеграм каналах, оскільки в той час це були майже єдині джерела новин про Маріуполь. В обід я побачила новину, що були збиті гвинтокрили з пораненими поблизу Маріуполя, але не вірила цьому, бо росіяни завжди брешуть. На жаль, вже через деякий час, цю страшну новину про збиття підтвердили командири.

Їх всіх цинічно вбили за один крок до свободи. Це були важкопоранені та “ампутанти” з різних підрозділів, яким залишилось просто долетіти до вільної землі, де надали б медичну допомогу.

Минув рік, а нам досі невідомо, де знаходяться тіла або те, що від них залишилось. Ми, близькі загиблих, не знаємо жодної інформації крім тієї, що вдалось знайти самостійно. Ні місце поховання, ні точно цифру загиблих, ні точних даних. Майже кожен із нас шукав інформацію через побратимів, хлопців, яким вдалось долетіти до вільної землі в іншому гвинтокрилі.

Росіяни наступного дня опублікували з гордістю дані тих, хто скоїв цей злочин.

“Андрей Лебедев, Александр Проскурин и Никита Желудков”. Пізніше ми побачили, що один із них потрапив до нашого полону.

Фото: з відкритих джерел

Фото: з відкритих джерел

Фото: з відкритих джерел

Ми впізнавали наших близьких через фото, які поширили росіяни в своїх соціальних мережах. Нікому в житті не побажаємо зіткнутись з подібною ситуацією, коли порівнюєш фото згорілих тіл і думаєш: “начебто схожий, а раптом не він”. Порівнювали форму вух, пальців, дивились на деталі на кшталт хрестика на шиї, порівнювали поранення. В мене є діалоги з побратимами, як вони по пораненнях встановлювали особистість хлопців. Це страшні кадри, але такою була наша реальність.

Фото: з особистого архіву Аліни

Фото: з особистого архіву Аліни

Перший час хлопці були позначені як безвісти зниклі, а вже згодом їх офіційно записали як загиблих. Проте тіл досі немає, слідства ДНК ні в кого немає.

Під час зустрічей, в Координаційному штабі говорять: “Тіла наших бійців ще не привезли”. Говорять про те, що не знають їхньої локації, де їх могли поховати. Наголошують, що ведуться  перемовини. Загалом, ми спілкувались з різними людьми і структурами, але у всіх одна відповідь: “ведуться перемовини та скоріш за все потрібно чекати деокупацію цієї території, щоб знайти поховання”.

На жаль, ця тема зараз не надто на слуху. Саме тому, в роковини трагедії, від імені усіх родичів, що втратили в ній свою близьку людину, хочемо, щоб їх не забували та за можливості допомогли повернути на рідну землю для подальшого поховання та належного вшанування пам’яті”.