«Ми будемо інші», казали вони. «Ми не хочемо ні в чому нагадувати стару владу», казали вони. Втім, як виявилося, нова влада під час конкурсів на держпосади переплюнула попередників. В гірший бік.

Провести конкурс, а коли стає зрозумілий переможець, і він не той, то скасувати його? Ні, синку, це не фантастика. Це Україна! І так тут проходив конкурс на голову Держкіно.

Попередній очільник Держкіно Пилип Іллєнко пішов з посади самостійно, але його каденція і так вже добігала кінця. Зі зміною влади було звільнено й обох заступників голови Держкіно. І якщо один з них — Сергій Нєрєтін пропрацював разом з Пилипом Іллєнком декілька років, то другий заступник Сергій Недзельський був настільки свіжопризначеним, що не встиг навіть розставити свої речі в кабінеті. Таким чином, роботу регулятора кіногалузі майже заблоковано через те, що номінальні повноваження наразі є лише в однієї людини — головної юристки Держкіно Юлії Шевчук.

І якщо поточні документи й договори вона підписати може, але виконувати представницькі повноваження — відповідати за діяльність агентства і перед кіноспільнотою, і перед суспільством, а також на міжнародному рівні презентувати країну серед кінопрофесіоналів — не входить в обсяг її завдань.

Попередній очільник Держкіно Пилип Іллєнко пішов з посади самостійно, але його каденція і так вже добігала кінця. Зі зміною влади було звільнено й обох заступників голови Держкіно. І якщо один з них — Сергій Нєрєтін пропрацював разом з Пилипом Іллєнком декілька років, то другий заступник Сергій Недзельський був настільки свіжопризначеним, що не встиг навіть розставити свої речі в кабінеті. Таким чином, роботу регулятора кіногалузі майже заблоковано через те, що номінальні повноваження наразі є лише в однієї людини — головної юристки Держкіно Юлії Шевчук.

І якщо поточні документи й договори вона підписати може, але виконувати представницькі повноваження — відповідати за діяльність агентства і перед кіноспільнотою, і перед суспільством, а також на міжнародному рівні презентувати країну серед кінопрофесіоналів — не входить в обсяг її завдань.

Згідно з правовими нормами про державну службу, посада голови Держкіно передбачає певну процедуру конкурсу. І тепер її, напевно, знатимуть всі представники кіноіндустрії. Тому що після скандалу з незрозумілим непроходженням конкурсу Юлією Сінькевич, генеральним продюсером Одеського міжнародного кінофестивалю, тих, хто стояв би осторонь процедури, не залишилось.

Отже, з чого все починалось. Після оголошення відкритого конкурсу заявки подали 13 осіб. Серед них: Стефан Христенко, Февзі Амзаєв, Станіслав Куценко, Олександр Копєйкін, Сергій Слєпак, Ганна Галицька, Денис Ковальчук, Олексій Пантєлєєв, Крістіна Хлапоніна, Марина Кудерчук, Сергій Зленко, Олексій Кірющенко, Юлія Сінкевич. Лише третина претендентів має відношення до кіногалузі. Решта кандидатів брала держслужбу змором – подавались куди тільки можна.

До етапу співбесіди кандидати мали пройти два іспити. Перший – англійська мова, адже посада голови Держкіно представницька, і спілкування з іноземними колегами та презентація країни та індустрії на міжнародному рівні – чи не головне завдання того, хто посяде крісло. Наступним кроком претенденти мали довести свою обізнаність юридичних аспектів роботи Держкіно. Після другого етапу до стадії співбесіди Юлія Сінькевич залишилась одна. Жоден з решти кандидатів не пройшов.

На старті конкурсну галузь лихоманило від чуток про те, що провладна команда, в якій чимало кіно-квн-щиків, протягне свою кандидатуру – Олексія Кірющенка – режисера комедії виробництва “95 Кварталу” – “Слуга народу”. Але він зрізався на першому ж етапі, тож представники української кіноіндустрії сповнились оптимізму – конкурс міг пройти чесно і неупереджено.

Кандидатура Юлії Сінькевич виявилась прийнятною і бажаною практично для всіх учасників кінопроцесів – від виробництва до прокату. І навіть для вічної опозиції – кінокритиків. Юлія 10 років очолює величезну команду Одеського міжнародного кінофестивалю – центральний майданчик, який акумулює всю галузь. Ще ж і надто, це – основний портал потрапляння міжнародної кіноспільноти в Україну, галузевого нетворкінгу та комунікацій.

ОМКФ став платформою для двох найбільших кіноринків країни. До того ж, саме команда ОМКФ, розростаючись, свого часу взялась створити Українську кіноакадемію, а згодом і єдиний реєстр для всієї індустрії – “ДзиґаMDB”. В найгіршому випадку про Сінькевич можна не знати, якщо погано орієнтуватись в українському кіно, але дорікнути їй в заангажованості (крім заангажованості кіно України) нікому.

І в той момент, коли вже більшість вболівальників майже відкривала шампанське за перемогу адекватного, не одіозного кандидата, на очах у суспільства (співбесіда транслювалась онлайн) Юлію Сінькевич зрізають на співбесіді під сумнівним приводом. Ба більше, з формулюванням “не вистачає компетенції”.

Для екторів індустрії це прозвучало настільки абсурдно, що буквально за добу було зібрано майже дві тисячі підписів під вимогою переглянути результат співбесіди. А вже в понеділок, в перший же робочий день Національного агентства з питань державної служби, зібрався “кіномайдан”. Режисери, продюсери, актори, кінокритики зібрались на протест.

Утім, Олександр Стародубцев, який лише нещодавно очолив НАДС (Національне агентство України з питань державної служби), і сам висловив подив та нерозуміння того, як таке могло статися. Отже, до протестувальників вийшов негайно. Робоча група з десяти кіношників піднялася в кабінет для обговорення можливостей і важелів.

За словами юристів агентства, можливості переглянути саме результат співбесіди в межах закону немає. Єдиний вихід – новий конкурс. Але за скороченою процедурою – просто на кожен з етапів буде відведено менше часу. І результати перших двох етапів для Юлії Сінькевич будуть зараховані автоматично.

Кіноспільнота не вдовольнилась таким результатом. Адже на співбесіді може повторитися та сама історія. Учасниця робочої переговорної групи, режисерка та сценаристка Марися Нікітюк пише: “Комісія складається з 7 осіб, на співбесіді було присутньо 4, трьох фізично не було, вони не голосували. Двоє проголосувала адекватно, інші двоє схоже повиставляли Юлі нулі, чим і провалили її затвердження. Наразі ми знаємо, що це члени комісії під номером 2 і 3.

Ще й надто, ми знаємо вже, що саме ці прекрасні та суперкомпетентні люди займалися тим, що виставляли й на інших конкурсах на посади держслужбовців нулі неугодним кандидатам. Кіноспільнота почала протестувати проти такого нахабства і фарсу. Тобто оголошений конкурс просто в рамках законної процедури фальсифікується, люди ставлять нулі й до побачення.

Тепер  нам пропонують переконкурс. Тобто новий конкурс, з тим самим складом журі. Мовляв не можна поміняти їх, чи складна процедура їх переобрання, чи чому я не зрозуміла.”

7 членів комісії, яка   оцінює кандидатів, висуваються по квотах від Кабміну, від парламенту, від НАДС. Жоден з членів комісії не є фахівцем в тій галузі, долю якої вони вирішують. До того ж, ставлять оцінки “компетентності”.

Анна Мачух, виконавча директорка Української кіноакадемії, повідомила, що Юлія Сінькевич, разом з юристами подала офіційний запит до НАДС з вимогою розкрити протоколи засідання комісії в рамках доступу до публічної інформації.

Сама Юлія Сінькевич подякувала всій кіноспільноті, яка так несподівано продемонструвала консолідованість і небайдужість.

Наразі процес перейшов в юридичну площину, вже найближчим часом, після консультацій, буде оголошено процедуру подальшого розв’язання питання посади голови Держкіно. Сінькевич подає до суду.

Тим часом приклад цього конкурсу став показовим і мотивував Олександра Стародубцева ініціювати реформу самої процедури конкурсів на держпосади.