Днями мене до глибини душі вразила трагічна історія Івана Венжиновича. Лікаря, чия фотографія в захисній екіпіровці стала обличчям кампанії з боротьби з коронавірусом. Минулого тижня Іван Венжинович, який рятував своїх пацієнтів від коронавірусу, помер від ускладнень, викликаних запаленням легень. Незважаючи на те, що у покійного лікаря спостерігалися всі класичні симптоми захворювання – його родина не отримає ні копійки компенсації. Адже тест на Сovid показав негативний результат. І для бюрократичної системи з боротьби з вірусом, вибудуваної владою Володимира Зеленського, щоденний контакт із зараженими пацієнтами і самі симптоми захворювання, від якого помер лікар, не є аргументом.

Інша лікарська історія, описана киянкою Кариною Струк, – не менш цинічна. Її сестра відразу ж після випуску з медуніверситету імені Богомольця влаштувалася на роботу в Олександрівську лікарню. Лікарем-офтальмологом. Оскільки відділення лікарні були перепрофільовані під боротьбу з вірусом, а рук не вистачало, юну дівчину-офтальмолога відразу ж кинули на передову – в ковідне відділення. Місяць пекельної праці в інфекційних палатах закінчився тим, що керівництво поставило лікаря перед фактом – ні про яку 300% надбавку за боротьбу з коронавірусом йтися не може. Адже за документами вона – офтальмолог, а офтальмолог в теорії не працює з коронавірусними пацієнтами. І якщо реальність розходиться з документами, що ж, тим гірше для реальності.

Розмах епідемії і те, як на неї реагує вище керівництво держави, – красномовна ілюстрація неймовірного цинізму, в якому ми живемо більше року. Цей позамежний рівень цинізму давно очевидний тим, хто займається політикою і спостерігає за політикою професійно. Але саме за часів загальнонаціональних криз нахабний, неприкритий цинізм стає воістину загальнонародним надбанням, очевидним не просто вузькій групі політично стурбованих громадян, але всьому народу.

Час поговорити відверто. Рівно рік тому Володимир Зеленський сконцентрував абсолютну владу над державою. Відтоді всі ідіотські рішення влади у сфері оборони країни і Мінських переговорів, або в питаннях внутрішньої політики списувалися на непрофесіоналізм і непідготовленість. Зеленському, безсумнівно, не вистачає досвіду, зате він чесний хлопець, який хоче змінити країну. Олігархи вставляють йому палки в колеса, але його мотиви – чисті. Він за Європу, просто проти зовнішнього управління – МВФ нам не указ. Саме такими сентенціями нас годували різномасті провладні пропагандисти. Дайте йому час – і у нього все вийде.

І ось цієї осені ми, наше суспільство, стоїмо перед загрозливою епідемією. Лишаємося наодинці зі страшним захворюванням. Рівень заражень б’є рекорди щодня. Лікарі не отримують не те щоб надбавок, але й елементарних засобів індивідуального захисту. Медична система опиняється на межі своїх можливостей. Фонд з боротьби з коронавірусом розбазарено на будівництво доріг. За гроші, виділені на боротьбу з епідемією, не куплено жодного апарату штучної вентиляції легенів. Система масового тестування відсутня як факт. І порятунок власного життя знову стає справою рук самих потопальників. Є гроші – роби тест за 3000 грн і лікуйся. Немає грошей – чекай на тест два тижні. І молися Господу. Краще у соціально близькій до Офісу президента церкві Московського патріархату.

Як справляється з цією кризою влада? Що ми чуємо у відповідь на наші запитання від Володимира Зеленського та його оточення, цих самопроголошених чемпіонів з боротьби з коронавірусом? Ми чуємо потоки цинічних коментарів. Міністр охорони здоров’я Максим Степанов констатує, що кількість виявлених випадків, найімовірніше, сягне 5000 в день. Вимовляється це таким спокійним тоном, наче мета МОЗ – не боротьба з епідемією, а просто підведення статистики. Дуже зручно – наші прогнози виявилися правдивими, отже, наша робота – ефективна. У самого Володимира Зеленського, який хизується без маски на масових заходах, винними у всьому виявляються місцева влада і самі українці. Адже українці, як відомо, традиційно заважають владі вести себе у світле майбутнє.

Чудово пам’ятаю аргумент одного з депутатів від партії влади, висловлений ним в особистій бесіді зі мною у відповідь на претензію про розбазарювання коронавірусного фонду. Мовляв, його неможливо було освоїти. Тому вирішили пустити гроші на дороги. І звісно, місцеві вибори і затіяні напередодні будівництва, які в межах свого передвиборчого турне з енергією Лукашенка інспектує Зеленський – тут ні до чого. Як ні до чого і спецпроцедура витрачання фонду, що не передбачає проведення тендерів. Такий от збіг. Головне, що вся ця ахінея підноситься з таким апломбом і образою, ніби всі вулиці наших міст заставлені мобільними лабораторіями, а полиці інфекційних відділень ломляться від необхідних ліків. Як можна сумніватися у благих намірах нашої народної влади? Ви, напевно, гидкий порохобот!

Тут, звичайно, можна згадати слова про дурнів і дороги! Здавалося б, тільки дурні будуть витрачати гроші, виділені на боротьбу з епідемією, на дороги до того, як епідемію буде подолано. Звичайно, за інерцією можна вважати Володимира Зеленського та його оточення дурнями. Тільки дурні в цій історії – це ми. Дурні, які дозволяють цинічним  шахраям, що грають на публіку мало не колективну Мати Терезу, користуватися нами і красти гроші, які повинні були піти на порятунок наших життів.

Можна скільки завгодно розповідати всім про свою чесність. Владу Віктора Януковича свого часу підірвало ніяк не маніпулювання Конституцією, а те, що тягар цієї влади відчув на собі кожен українець. У вигляді свавілля державної машини, репресій, нескінченної війни з малим бізнесом. Коли емісари донецького криміналітету почали їздити по всій Україні, ставлячи “на лічильник” кожну ятку, пружину громадського обурення було накручено. Залишалося припуститися однієї критичної помилки для того, щоб розкручена пружина знищила режим.

Володимир Зеленський може думати, що поки він дозволяє олігархам і своїй камарильї пиляти бюджетні гроші, його влада консолідована. Лояльністю вертикалі і мовчанням олігархічних телеканалів. Але, як уже було сказано, цинізм влади стає очевидним тоді, коли з ним починає стикатися кожен громадянин. І епідемія казнокрадства й байдужості, яка супроводжує епідемію коронавірусу, – хороше живильне середовище для масової ненависті до Зеленського та його влади. Ненависті, яка розіллється нашою країною зовсім скоро.

Популізм убиває. Ніколи ще в історії ці слова не були проілюстровані так яскраво, як за часів всесвітньої пандемії. Олігархічний корумпований режим, що прикриває популізмом своє нутро, вбиває подвійно ефективно. Не знаю, чи чує ночами Володимир Зеленський зловісний скрип. Але пружина накручується щохвилини. І коли вона буде максимально напруженою – вибух станеться обов’язково.