Коронавірус та карантин з ним пов’язаний, якщо і не змусили людей змінити чимало поглядів на світ і докорінно переглянути свої звички, то наклали на них суттєві обмеження. Так само як три місяці локдауну обмежили їхні економічні можливості. Зокрема, і щодо придбання брендових речей.
Модні будинки, опинившись на карантині, швидко змінили стратегії. Хтось почав випускати маски і дезінфектори, хтось медичні костюми, але всі порахували гроші, і вирішили вже не випускати по 10 колекцій на рік.
Так, креативний директор Gucci Алессандро Мікеле оголосив, що бренд скоротить кількість колекцій на рік з п’яти до двох – і перестане ділити їх на весняно-літні, осінньо-зимові, круїзні і передсезонні.
«Ми зайшли занадто далеко. Наші безрозсудні вчинки спалили будинок, в якому ми живемо. Ми вважали себе відокремленими від природи, відчували себе всемогутніми … Стільки обурливою жадібності змусило нас втратити гармонію і турботу, зв’язок і приналежність», – пояснив він свою позицію Мікеле під час конференції.
Мікелле запропонував моделям побути і режисерами, і фотографами. Тож ті знімкувались у звичних умовах, просто в речах осінньо-зимової колекції.
А ось свої годинники бренд представив не на екзотичних локаціях, і моделях, а на фресках і мультяшних героях.
Втім, орієнтуючись на колег, Мікеле все ж випустив круїзну колекцію. Вона стала завершальним елементом розповіді модельєра про зміни світу моди. Так, спершу в лютому Мікеле показав гостям через дистанційні перегородки, як проходить шоу. В травні дав своїм моделям можливість самі робити знімки. А ось тепер у капсульній колекції з промовистою назвою «Епілог» показав її на тих, хто її створив.
Отож, у 20-хвилинному ролику постали режисери Акінола Давіес, Дамьяно і Фабіо Д’Іноченцо, дизайнери Дебора Сманіотто, Флавія Колатіна, Даніеле Гранде, Беатріс Джанні, Шен Вілсон, фотограф Алек Сот і сам Алессандро Мікеле.
Фото з сайту Gucchi
Віржіні Віар планувала знімати круїзну колекцію Chanel на Капрі, але змушена була обмежитись просторами паризької фотостудії, де фотограф Карім Садлі створив ілюзію острівного заходу сонця для «Прогулянки Середземномор’ям».
Віар теж створила колекцію в дусі осмисленності, так щоб вона помістилась в легку валізу. Речі універсальні і легко комбінуються. Довга спідниця стає сукнею, шифоновий жакет можна одягти на купальник, а ввечері піти в ресторан, або ж використати як домашній одяг.
Переглянути цей допис в Instagram
Ніколя Жеск’єр в круїзній колекції Louis Vuitton взагалі зіграв на протиріччі і зняв її в інтер’єрі офісу.
Своїм курсом дизайнер проголосив подорожі всередину себе та власне минуле. Хоча деякі спогади явно вийшли за межі одного життя і зачепились своїми комірами за часи мушкетерів. Як і за силуети тих часів, але при цьому самі речі виглядають максимально футуристично. Втім, Жеск’єр грає з нами, як грають нашим життямобставини. А тому головним атрибутом колекції стають карти.
На цьому фоні круїзна колекція Dior виглядала максимальною даниною традиції. Втім, такою вона і є. Марія Грація К’юрі після знаменитої колекції для Valentino 2015, де багато хто бачив українську вишиванку, знову повернулась до свої італійських джерел – традиційних ремесел рідної Апулії.
Апулія – це південний регіон країни, який на карті є каблуком італійського чобота. Колись саме звідси древній Рим вів основну свою торгівлю зерном. І тому колосків на одязі і аксесуарах Марії Грації вдосталь. Як і традиційних для Dior польових квітів (вони постійно «проростають» в колекціях як відгомін знаменитої сукні самого Крістіана Діора), виготовлених з тонкого мережива чи вишитих на тюлі. І поряд з цією невагомістю Марія Грація К’юрі ввела в колекцію дебелі тканини ручної роботи.
Минулого року свою круїзну колекцію дизайнерка презентувала в Мароко і надихалась африканськими мотивами, культурою і проблематикою. Тоді слоганом для своїх футболок вона взяла фразу Тахара Бенжелуна «Culture teaches us to live together, teaches us that we’re not alone in the world, that other people have different traditions and ways of living that are just as valid as our own» (Культура вчить нас жити разом, вчить нас, що ми не одні в цьому світі, що у інших людей свої традиції, свій спосіб життя, і вони мають на це право, як і ми).
Цьогоріч вона теж пірнула в народну культуру, але вже власної батьківщини. Тканини для колекції створені фундацією Le Costantine. Її засновниці – дві сестри, які вже 40 років вчать молодь традиційному ремеслу ткацтва,зберігаючи місцеві традиції. Відтак колекція вийшла дуже екологічною і в дусі часу, нагадуючи про необіхідність обережного ставлення до природи.
А ось Fratelli Parisi, яка зазвичай займається освітленням свят у Лечче, цього разу робила ілюмінацію для шоу.
Ну а Пєтро Руффо створив для колекції 250 ілюстрацій, натхнених книгою De Florum Cultura Джованні Баттіста Феррарі 1638 року.
Традиційний вихід моделей Марія Грація К’юрі поєднала з танцями місцевих ансамблів. Тож свято вийшло на славу. Але теж без глядачів.
