Стіни столичних будівель дійсно вкриваються все більшою кількістю графіті та об’яв, підземні переходи повні сміття від нелегальної торгівлі, а з арок та провулків тхне сечею. І це все роблять не тільки представники злочинної влади своєю бездіяльністю чи недбалістю, а й люди, що живуть поруч з нами, так званий “простий нарід”.
Представнику простого наріду Васі здається, що він складний або принаймні не такий як решта, тому Вася вночі бере баллон та малює графіті у підземному переході.
Представнику простого наріду Петру ліниво шукати смітника, щоб викинути пляшку від пива, яку він спожив після робочої зміни, тому Петро лишить пляшку під намальованим графіті, попередньо запхавши всередину серветку. Баба Маня, що торгує квітами у цьому переході, вже не понесе сміття до баку, а лишить його там само, міркуючи, що і так піде.
Front-end developer Микола, що йде вночі цим переходом, вже не зайде у найближче кафе, щоб відлити, а зробить це посеред сміття і бруду.
Що отримаємо у результаті? Правильно, засмічене і захаращене місце, куди навіть вдень буде огидно зайти. З-за маргіналізації мешканців відбудеться ріст вуличної злочинності, і так буде продовжуватись, поки усе місто не поглине хаос.
Допитливі читачі можуть прочитати у Вікіпедії про теорію розбитих вікон та до чого призводить бруд та сміття на вулицях.
На питання “Що ж я можу з цим зробити?” є лише одна відповідь – взяти і прибрати за собою.
Наприкінці травня мій товариш виклав у Facebook відео, де він зняв, у якому жахливому стані знаходиться підземний перехід під площею Льва Толстого. Я зауважив, що його в принципі можливо привести у людський стан, тож власним коштом було придбано бензинову мийку високого тиску, миючі засоби, гумові чоботи та засоби індивідуального захисту і в останній день перед відкриттям метрополітену, рано- вранці ми почали наше прибирання.
Водою нас забезпечив ресторан Mcdonald’s, що розташований поруч, вкотрий раз підтвердивши, що він є останньою надією кожного українця.
Незважаючи на те, що метро ще не працювало і перехід у неділю зранку був практично безлюдним, шум мийки не залишився непоміченим. Біля нас зупинилось службове авто комунального підприємства, на балансі якого, власне, і знаходився цей перехід. Вона, нічого не пояснюючи, викликала поліцію, а потім доводила, що наше прибирання є незаконним. Правда, працівники патрульної поліціїї Києва, які прибули на виклик, були іншої думки. Вони подякували нам та запропонували продовжити у будній день, щоб шум двигуна не заважав навколишнім жителям. Перехід дійсно був дуже брудним, тож ми ще два рази приїздили на його прибирання. Правда, у переході на повну йде нелегальна та напівлегальна торгівля, тому, поки вона там є, на жаль, сміття та антисанітарія там будуть завжди.
Загалом було виявлено багато системних проблем (вони є і в багатьох інших київських переходах):
– практично весь нижній ряд плит травертинового облицювання стін переходу уражений грибком, тому відмити його неможливо. Чорна пліснява порушила внутрішню структуру каменю, зробивши його пористим та крихким. Ці плити простіше замінити та доглядати, аніж відмивати.
– дренаж переходу не просто поганий, його немає. Я не вірю що його і не було, очевидно що після останніх “ремонтів” та укладання асфальту дренажні решітки були облаштовані на підвищеннях, тому дощова вода та вода від мийок потрапляє куди завгодно, тільки не в каналізацію. До речі, найнижча точка підземного переходу – це вхід до ТРЦ Метроград, з чим його і поздоровляю. Якщо цьогоріч трапиться злива подібна до тої, що була у серпні 2018 року, Метроград спіткає доля Гуліверу.
– отвори дренажних решіток забиті брудом та сміттям, що утворюється від життєдіяльності торгівців квітами та іншим мотлохом.
– відмити перехід повністю та на совість на даний момент неможливо якраз з-за наявності безлічі торгових лотків, а також продавців квітів, які працюють цілодобово.
Окрім самого переходу, ми відмили кам’яне облицювання стін наземного входу до метро “Площа Льва Толстого”, культового місця для багатьох киян. Своїм прикладом наша команда заохотила і працівників метрополітену, тож вхід на станцію тепер прибирається регулярно.
Пости у Facebook про наше прибирання викликали цікаву реакцію. Більшість киян гаряче підтримала нашу ініціативу. Показовими були коментарі тих, кому це не сподобалось. Вони доводили, що наше прибирання було самовільним, що це анархія і незаконне вторгнення, що ми не повинні робити роботу комунальних служб, звинувачували нас у дешевому хайпі та інше. Показово, що усі коментатори живуть при цьому за кордоном, судячи з їх профілів, але при цьому знають краще за усіх, як киянам слід наводити лад у своєму місті.
Окрема тема – це арки та проходи у двори у центрі міста. Зараз вони фактично виконують функцію громадських вбиралень.
Нашій спільноті на разі вдалося відмити арку на Великій Васильківській, 22 (так званий Єврейський дворик) і арку на вулиці Прорізній, 8. При прибиранні на Великій Валильківській ми дійшли висновку, що до нас тут прибирали не менш як 15 років тому, судячи з того, що ми знайшли у смітті 3,5” дискети. Наступного дня, до речі, комунальники також навідалися у цей двір та зафарбували графіті на стінах.
Асфальт у арці на Прорізній, 8 (будинок Київметробуду), до і після прибирання
Залишки сечі тут були усюди, буквально у кожному кутку. Погіршує ситуацію і відсутність дренажу всередині арки, тож сечові калюжі нікуди не стікають, а лишаються просто неба, випромінюючи сморід, від якого хочеться втекти якнайдалі.
Сеча окремих представників наріду настільки хімічно агресивна, що проїла у асфальтовому покритті справжні русла.
Слід зазначити, що відмивали ми на Прорізній лише асфальтове покриття, так як штукатурка стін знаходиться у аварійному стані і її будуть відновлювати, тож стіни скоро також будуть гарні і чисті (у будівлі зараз проходить капітальний ремонт).
Тут я часто чую заперечення, мовляв, люди ходять відлити у куточок посеред вулиці, бо немає достатньої кількості туалетів, “спочатку збудуйте мені безкоштовні туалети через кожні 50 метрів, з гарячою водою та папером Zewa та доплачуйте мені за те, що я буду туди ходити, і тоді я подумаю”.
Тут, по-перше, слід відзначити, що багато наших громадян живуть за принципом “не припиню робити погане, поки (підставити потрібне) “ . Не припиняють давати і брати хабарі, поки не сидить умовний Ахмєтов, не припиняють паркуватися на газонах і тротуарах, поки їм нещасним не збудують безкоштовні паркінги… Можна продовжувати безкінечно.
По-друге, проблема якраз не у відсутності громадських вбиралень. В обох описаних випадках (на Площі Льва Толстого і Прорізній) поруч з кожним місцем нашого прибирання було декілька туалетів, що знаходяться всередині кафе і ресторанів. Я спеціально спілкувався з власниками закладів – жодних перешкод, щоб скористатися їх теплим зручним туалетом немає. Проблема виключно у головах вуличних сцикунів – вони просто не хочуть заходити всередину і питати, де тут туалет.
По-третє, це проблема інтернаціональна, не слід думати, що за кордоном живуть якісь інші люди. Але там до цього підійшли креативно.
Подорожуючи Європою, я помітив, що у містах з великою кількістю туристів у закутках становлюють отакі конструкції-антиобсцикайки (світлина 1 – Венеція, світлина 2 – Амстердам).
Якщо якийсь пітекантроп раптом натрапить на закуток з такою конструкцією, то, по-перше, він буде світити причандалами назовні, бо не зможе надійно сховатися у тінях, а по-друге, усі внутрішні рідини тут же потраплять йому на штані.
Нам варто запозичити європейський досвід.
Звичайно, що усе місто відмити не вийде. Але, принаймні, варто це зробити у центрі, який є візитною карткою Києва.
Допомогти нашому проекту може кожен бажаючий.
Наша сторінка у Facebook:
