За даними опитування, проведеного навесні 2020 р., середня місячна зарплата працівниць комунальних дитсадків, незалежно від посади, становила 5241 грн. Це лише 57% від середньої зарплати по Україні в березні 2020 р. Половина опитаних отримувала менш як 5000 грн на місяць.

В умовах низьких зарплат 57% опитаних працівниць повідомили, що для їхнього робочого місця характерні: понаднормова робота (27%), непередбачуваність робочого графіку (31%), робота у вихідні (20%). Іншими словами, незважаючи на офіційно скорочений робочий тиждень для низки категорій працівниць дитячих навчальних закладів, більшість опитаних працює понад встановлені норми.

Низькі зарплати та брак персоналу призводять до перенавантаження

Велика відповідальність і низькі зарплати призводять до хронічного браку персоналу в багатьох садочках, а також змушують працівниць погоджуватися працювати понад одну ставку, абинск мати змогу заробити трохи більше. Часто у виховательок фактично немає вибору, окрім як працювати за двох, оскільки заміни на групу просто немає.

“Ми працюємо по 12 годин. Ми виснажені дуже! […] Я не хочу, наприклад, ходити на 12 годин, бо мені треба і дома щось зробити, у мене батько старенький. Але мене змушують! Вони скажуть: “Як це ви не будете працювати? А хто буде?” (Вихователька, стаж 17 років, зарплата 5700, Київ)

“Да, у нас не хватает работников. И получается – мы работаем на полторы ставки. […] Потому что за такую зарплату – ну не каждый пойдет. А во-вторых, все же понимают, что эта работа морально бывает тяжелая”. (Вихователька, стаж 6 років, зарплата 5000, місто, Схід)

З іншого боку, брак фінансування в невеликих населених пунктах може призводити до того, що на садок виділяють надто мало ставок, скорочують робочий час садка та змушують виховательок працювати менше як на ставку.

Одна з проблем, яка виникає через дефіцит персоналу та низьких зарплат – це неможливість належним чином скористатися правом на лікарняну відпустку. Ба більше, адміністрація дитсадка неохоче відпускає працівниць на лікарняні, оскільки їх ніким замінити.

Діти чи папери?

Проблема великої кількості паперової роботи наскрізно звучала в усіх наших розмовах із виховательками. Частина з них – це планування занять з дітьми та інших аспектів роботи дитсадка, що визначається Листом МОН “Планування роботи в дошкільних навчальних закладах”. Цей лист формує загальні вимоги, на практиці їх реалізація залежить також від конкретних вимог адміністрації та методисток дитсадків, районних та міських відділів освіти. Додаткові вимоги до заповнення документації формуються іншими структурами, наприклад, Держспоживслужбою.

Виконувати цю роботу працівницям доводиться або в садочку – замість роботи з дітьми – або, якщо на це не вистачає робочого часу – у позаробочий час.

“Волокіта ця паперова безкінечна – заповнення нікому не потрібних цих планів, журналів, документації, звітів – безліч, безкінечна кількість. Журналів, планів. Перспективні плани, календарні плани, кожного дня плани. Потім звіти – квартальні, місячні, журналів заповнення. Дітьми нема часу займатися. Але ж це найголовніше – щоб ми з дітьми були. Але в нас часу для цього майже немає” (Вихователька, стаж 9 років, зарплата 4100, місто, Південь)

Навантаження паперовою роботою зменшує час, який виховательки можуть змістовно присвятити дітям: “Если бы не эта дурацкая бумажная волокита, насколько больше мы могли бы дать детям!” (вихователька, стаж 4 роки, зарплата 4300, місто, Схід).

Нестача ресурсів та технічного обладнання ускладнює ведення документації та підготовку методичних матеріалів: “Если надо мне к занятиям подготовиться… сейчас нам даже принтер не могут приобрести. Всё обещают, обещают. А мне приходится каждому ребенку нарисовать. Не то, что я сделала один рисунок, пошла отксерила и всё. Дома у меня нету ксерокса. И на работе сейчас все сломано”. (Вихователька, стаж 7 років, зарплата 5200, село, Південь)

За умов браку персоналу паперова робота для виховательок збільшується. Деякі з опитаних нами працівниць згадували, що до їх обов’язків входить також заповнення документації, де фіксується стан шкіри дитини, ротової порожнини (яку зазвичай заповнює медсестра), а також заповнення окремого журналу про температурний режим у спальні, туалеті, роздягальні.

Карантинні обмеження додали обсягу паперової роботи

“Графіки у нас були і до карантину по всіх групових кімнатах, в спальнях, це у помічників вихователів – і про вологе прибирання, і про провітрювання. А тепер ще там ми зробили ще на період карантину графік […]. І нам сказали із Держпродспоживслужби, що потрібно не просто щоб графік, а кожен день оцей графік, щоб всі підписи були хто на групі. Виходить, що вихователь підписується кожні 10-15 хвилин там. Прибрав поверхню – підписався, протер ручки – підписався, роздав їжу – підписався. А медсестра це все теж має підписувати […] І це не єдиний графік, там багато графіків”. (Завідувачка дитсадка, смт, Захід)

Вихователька + двірничка + будівельниця

Через нестачу штатних одиниць працівниці дитсадків часом змушені поєднувати свої безпосередні обов’язки з роботою прибиральниць, двірничок, завгоспів, медсестер, методисток – переважно без додаткової оплати праці. Кількість додаткових обов’язків зросла цього року у зв’язку з пандемією та карантинними обмеженнями, особливо для помічниць виховательок.

Окрім цього, генеральні прибирання й ремонтні роботи в закладах переважно проводяться силами батьків і персоналу.

“Я кажу – всі професії будівничі, усі, під час роботи в садочку засвоїла” (вихователька інклюзивної групи, стаж 30 років, зарплата 7000, місто, Схід).

“Ремонти ж ми, усе ж фарбуємо, пилимо дерева, підмітаємо свій майданчик, догляд, винос листя” (вихователька, стаж 10 років, зарплата 4100, місто, Південь).

“Вот если в садике положена единица няни, она сугубо моет пол. Помощник он сугубо с воспитателем работает. То у нас нету такого. У нас помощник он и моет, он и стирает, он и воспитателю помогает. И во дворе мы убираем, потому что дворника нету в штатной единице, посокращали. И заведующая у нас без завхоза, без медсестры. Я и музыкант, я и физрук, я и воспитатель” (вихователька, стаж 7 років, зарплата 5200, село, Південь)

Робочий позаробочий час

Деякі працівниці дитсадків “приносять” роботу додому. Це зазвичай пов’язано з двома причинами: підготовкою до занять і, знову ж таки, часто зайвою паперовою роботою. Перебуваючи в дитсадку й займаючись там дітьми, багато опитаних виховательок не встигають розробляти заняття і змушені займатися цим вдома. Якщо у виховательки є власні неповнолітні діти, то нерідко готуватися до занять вони змушені вночі, жертвуючи елементарним відпочинком. Якщо вони хочуть осучаснити, освіжити програму, показати дітям щось нове й цікаве – на це потрібно витрачати свій власний час, а часом і гроші.

“Звичайно, просимо батьків, звичайно, друкуємо, клеїмо, вирізаємо самостійно. Це ж не робочий час витрачається на це все, а свій вільний час – на розвивальний матеріал. І якщо це все можна вирізати і наклеїти, то [треба] роздрукувати: так само, свій папір, своя фарба”. (Вихователька, стаж 6 років, зарплата 5000, обласний центр, Захід)

“После работы никуда от этого не деться. Мы готовимся к занятиям. У меня ребенок, он мне постоянно говорил: “Мама, ты когда нибудь уделишь мне время?” Потому что приходя домой, я начинаю с написания планов, поиска информации. Вечно что-то режешь, клеишь, выдумываешь из того, что есть. Это постоянно, это каждый день”. (Вихователька, стаж 4 роки, зарплата 4300, місто, Схід, самостійно виховує дитину)

Окрім того, у позаробочий час часто відбуваються методоб’єднання, батьківські збори, індивідуальне спілкування з батьками, дитячі ранки (якщо припадають не на зміну виховательки). І ці години вихователькам не оплачуються.

Все це відбувається на тлі вкрай низького рівня оплати праці, який подекуди не дозволяє забезпечити базові потреби виховательок та їх сімей, про що ми напишемо згодом. З іншими тезами дослідження дитсадків можна ознайомитися за посиланням.

Дослідниця проєкту – докторка соціологічних наук Олена Стрельник.

Матеріал підготовлено в рамках проєкту “Хто (по)турбується: дитсадки в контексті гендерної “нерівності” за підтримки Фонду Рози Люксембург в Україні