Зараз українців в Голівуді можна зустріти повсюди – серед акторів,  операторів,музикантів і костюмерів. Багато з сьогоднішніх зірок навіть і не здогадувалися довгий час про своє коріння. А дехто знає про нього і пишається.

Якщо ви дивились зі сльозами і замиранням серця “Титанік”, “Місію нездійсненну”, “11 друзів Оушена” та “Гаррі Поттера”, то всі феноменальні зйомки там не були б можливі без українця Анатолія Кокуша. Наш земляк винайшов гіростабілізований операторський кран «Авторобот», також відомий як “Російська рука” ( Russian Arm) і «U-crane» і привіз його у 1991 на виставку до Нью-Йорка.

От саме завдяки ньому в голівудських фільмах і є ті славнозвісні кадри польоту.

А у 2006 Кокуш отимав за свої винаходи одразу два “Оскари”.

Одним з режисерів, хто був просто в захваті від винаходу Кокуша, був Стівен Спілберг. І він теж не чужий Україні.

Батьки найкасовішого режисера в історії світового кінематографу походять з українсько-єврейських емігрантів. Обидва дідусі Стівена Спілберга були з України. По мамі – з Одеси, по татові – з села під Кам’янцем-Подільським.


Стівен каже, що щиро любить борщ, а в фільмі «Війна світів», де він був режисером, події нападу прибульців починаються з аномалій в Україні.

У 2006 році триразовий лауреат премії «Оскар» відвідав Україну для презентації фільму про холокост, який він продюсував разом з Віктором Пінчуком. Картина режисера Сергія Буковського – «Назви своє ім’я».


Ступивши на українську землю перше що Спілберг сказав:

 

«Нарешті я вдома!»

 

Історія життя та смерті Наталі Вуд могли б стати основою не для одного голівудського фільму. За її життям і романами стежила вся голівудська преса, а загадка її смерті не розгадана вже майже 40 років.

Наталія Захаренко народилась в родині емігрантів. Її батьки – аристократка та інженер – у 30-х роках минулого століття тікали з Харкова у Владивосток, потім у Китай і далі Сан-Франциско. Дівчинка почала зніматись у фільмах вже у 8 років, а в 10 зустріла на майданчику свого майбутнього чоловіка. І хочав у них була різниця у віці 8 років Наталі упевнено заявила, що вийде заміж за цього красеня.

Через 10 років за романом Наталі Вуд та Роберта Вагнера стежив увесь Голівуд. Але за ідилією почалися сварки. Вона ставала неймовірно популярною, а його кар’єра згасала. «Вестсайдська історія» (1961) та «Великі перегони» (1965) з Наталі Вуд увійшли до золотого фонду голівудського кіно.

Наталі Вуд з чоловіком

Роберт ледь не наклав на себе руки, коли вони розійшлися. А в 1972 пара знову одружилася і навіть народила доньку.  В 1981 вони попливли на прогулярку на яхті і Наталі несподівано загинула. І тільки у 2009 капітан яхти видав спогади, що її смерті передувала сварка з чоловіком, який і наполіг на версії нещасного випадку. І отримав 13 мільйонів страховки за життя дружини.

Чи чули ви про видатного художника, фантазії якого дивувалися його сучасники –  Андрія Варголу? А якщо про Енді Воргола?


Один із засновників поп-арту народився вже США в місті Піттсбург. Але його батьки Ондрей та Юлія Варголи були з етнічної групи лемків (територія розташована в карпатських Бескидах – це сучасна Польща та Словаччина.)

Зараз на в’їзді в село Микова навіть стоїть таблличка, яка інформує, що це батьківщина батьків Енді Воргола.

Юлії Варголі було 36, коли народився її молодший син. Вона заробляла на життя хатнім прибиранням та продажем квітів, а також вишивала картини та робил прикраси з бляшанок і паперу. Тож не дивно, що це все відобразилось потім у творчості сина. 

Воргол хотів знімати кіно, але один з його перших фільмів змогли подивитися аж 9 осіб. А ось не знати його картини зараз вже ознака невігластва.

До речі, найдорожчою роботою художника стала  картина «Вісім Елвісів» – її продали за $100 млн.

Харизматичний колега Скаллі із «Секретних матеріалів» та серцеїд блудливої Каліфорнії Девід Духовни теж має українське коріння.


Дідусь Девіда Мойше Духовни емігрував до Нью-Йорку з Бердичева через страх перед сталінськими репресіями. Про своє походження Девід навіть написав у твіттері:

«Я виріс, думаючи, що я росіянин, але тільки зараз зрозумів, що завжди був українцем. Ніколи не пізно змінитися.»

 

Містер Спок також має українське коріння.


Син єврейських емігрантів із Ізяславу, що на Хмельниччині, Леонард Німой, народився в Бостоні.

Найвідомішою роллю Німоя стала роль представника вулканічної планетної раси у фантастичному серіалі «Зоряний шлях» або «Стартрек» – містера Спока. Також він озвучував Сентінела Прайма в фільмі «Трансформери».

Актриса Вайнона Райдер теж пов’язана з Україною. Її батьки Синтія і Майкл Горовіц — нащадки єврейських емігрантів із Харкова та Румунії.


У Вайнони є молодший брат, якого назвали в честь космонавта СРСР Юрія Гагаріна. Сценічний псевдонім «Райдер» взяла від співака Мітча Райдера, якого любив слухати її батько.

Киянка Міла Йовович перші 5 років прожила на вулиці Богомольця.


Але коли її батьку, сербському лікарю Богдану Йововичу, відмовили в радянській візі, родині деволося емігрувати: спочатку до Лондону, а потім до Америки. Мати Міли – Галина Логінова, закінчивши Всесоюзний державний інститут кінематографії,, працювала актрисою на кіностудії імені Олександра Довженка в Києві. Переїхавши в США дівчинка пішла по стопам матері, та почала працювати моделлю з 11 років.


Але незважаючи на своє коріння, в 2016 році в інтерв’ю для українського Vogue Міла зазначила, що українкою себе не почуває:

«Ні! Я виросла в Штатах»

Та під час Революції гідності Міла підтримала українців і закликала робити пожертвування.

Також народилася в Україні і Мілена Марківна Куніс, а саме в Чернівцях в єврейській родині. 


Батько, який в Україні працював інженером-механіком, в Америці перекваліфікувався в таксиста, а мати працювала вчителькою фізики.

Про Україну актриса розповідає з осторогою: 

«Коли я вчилася в школі, можна було побачити антисемітські знаки. Одна з моїх подруг розказала, що на спинці її стільця була свастика… Це країна, яка відкрито тебе не бажає»

Також Міла розповідала що мусила приховувати своє єврейське коріння. На питання журналіста The Star-Ledger, чи асоціює Міла себе з Україною, Міла відповіла негативно:

«Тільки тому, що я жила там до семи років не означає, що я ідентифікую себе з нею»

Коли сім’я переїхала, Мілі було 7 років і їй дуже тяжко давалося навчання в школі, бо актриса не розуміла англійську.

«Я не розуміла культуру, я не розуміла людей, я не розуміла мову. У своєму есе при вступі до коледжу я описала це так: «уявіть, що в сім років ви раптом стали глухі та сліпі». Приблизно так я і почувалася, коли переїхала до Штатів»


У 2017 році Міла разом з чоловіком Ештоном Катчером та дочкою вперше приватним літаком прилетіла до Чернівців на декілька годин. Справа в тому, що у акторів були зйомки в цей час в Будапешті. Акторам сподобалося все, крім українських доріг.

А ось у 2019 актриса з чоловіком вже побували на форумі Віктора Пінчука та зустрілись з подружжям Зеленських.

Якщо Йовович та Куніс не дуже говорять про своє походження, то оскарівська лауреатка Віра Фарміга навпаки ним пишається. 

Фарміга на відміну від двох попередніх актрис народилась у Штатах, але в її родині говорять українською мовою, а сама актриса відвідувала українську католицьку школу та була в “Пласті”.

У кіно Фарміга дебютувала у 1997 у серіалі “Рев”. Потім зосередилась на ролях в театрі, а в кіно знімалась епізодично, але поряд з Хоакіном Феніксом, Сінді Лопер, Едіаном Броуді, Річардом Гіром та Вайноною Радер (Осінь у Нью-Йорку).

Фарміга ніколи не ходила на кастинги, а натомість знімала міні-фільми про роль. Так вона і потрапила у 2006 до Мартіна Скорсезе у фільм “Відступники”. А  у 2010 за роль Алекс у фільмі “Мені б у небо” з Джорджем Клуні  була номінована на Оскар.

У 2013 за роль у серіалі “Мотель Бейтса” актриса вже номінована на “Еммі”.

Фарміга не лише пишається українськістю, але й активно реагує на події у країні. Вона підтримувала учасників ЄвроМайдану та критикувала Путіна за вторгнення в Україну.

У 2019 вийшов документальний фільм «З України до Голлівуду», який створили режисери Станіслав Сукненко та Галина Кувівчак-Сахно. Він побудований на реальних історіях емігрантів з України, які потрапили до голлівудського кінематографу. Але в ньому якраз бракує історій про відомих акторів. Тож цю лакуну ще доведеться заповнити.