Проблеми з екологією – це, певно, головне, з чим асоціюється Україна. Для Заходу – це перш за все Чорнобиль, а для самих українців – це забруднене повітря і вода з неконтрольованими викидами промислових підприємств.
Ледь чи не кожного дня кияни скаржаться на те, що практично неможливо дихати. І такий стан ще як мінімум в десяти великих містах країни.
Забруднення атмосферного повітря у 2016 році, за даними Інституту оцінки та вимірювання показників здоров’я (Institute for Health Metrics and Evaluation), призвело в Україні до понад 58 тис. смертей. Захворювання, викликані високим рівнем забруднення, спричиняють зменшення продуктивності праці та валового внутрішнього продукту у країнах з низьким та середнім доходом до 2 відсотків.
Водночас за даними Держаудитслужби, за останні три роки Держекоінспекцію не допустили на підприємства близько 2000 разів.
Серед порушників і підприємства олігархів.
У 2020-му тільки ПАТ “Сєвєродонецьке об’єднання “Азот” Дмитра Фірташа тричі не допустило до себе інспекторів з позаплановою перевіркою після скарги громадян.
Також не пустили інспекторів і на кременчуцьке підприємство “Укртатнафти” Ігоря Коломойського, яке генерує 71,2% всіх шкідливих викидів міста Кременчук та отруює підземні води.
У листопаді 2020-го голова Державної екологічної інспекції України Андрій Мальований розповів в інтерв’ю Інтерфакс-Україна про перевірку ММК ім. Ілліча, де встановили, що підприємство завдало збитків екології на 10 млн грн. А екологічні збитки від роботи “АрселорМіттал Кривий Ріг” оцінив у 7 млн грн. Щоправда, ці підприємства сплатили штрафи без суду.
Були й складніші випадки. Наприклад, ТОВ “Єврореконструкція”, яка є оператором Дарницької ТЕЦ у Києві, чотири рази не допускала працівників ДЕІ на підприємство. Інспектори оцінили суму збитків для довкілля у 915 тисяч гривень, але ТОВ “Єврореконструкція” звернулось до суду за оскарженням.
“Підприємства компанії ДТЕК теж регулярно не допускають інспекторів до перевірок, і ми, на жаль, нічого не можемо вдіяти. Серед них – Бурштинська ТЕС – наш найбільший головний біль”, – поскаржився керівник екоінспекції.
На такий сумний стан речей мав би вплинути законопроєкт №4167 (про запобігання, зменшення та контроль промислового забруднення), який був розроблений і поданий до ВРУ в порядку виконання зобов’язань України перед Європейським Союзом у рамках Угоди про асоціацію.
Основні нововведення законопроєкту №4167 – це контроль викидів великих промислових підприємств, широкий спектр повноважень з контролю за промисловими викидами для Державної екологічної інспекції, можливість міждержавного впливу на видачу інтегрованих дозволів.
“Цим законом ми хочемо домогтися того, щоб наші люди, наші українці могли жити в чистому та безпечному довкіллі, щоб підприємства були конкурентоздатними на європейських ринках, щоб до них не застосовувались будь-які торгівельні бар’єри, щоб люди мали у майбутньому, хоча б у майбутньому, бо закон впроваджується протягом досить великого строку, там від 7 до 12 років, щоб навіть у цій перспективі люди мали отримати чисте та безпечне майбутнє”, – заявив під час презентації профільний міністр Роман Абрамовський.
Втім, попри те, що закон мав досить великий строк на запровадження нових норм і навіть частина металургійних підприємств погоджувалась його виконувати, були всі ознаки, що його намагаються заблокувати.
Так, одразу при надходженні до Ради у законопроєкту з’явився альтернативний текст. Серед його норм було, що висновки щодо найкращих доступних технологій та методів управління (НДТМ) має затвердити не Кабмін, а депутати окремим законопроєктом. Таким чином початок дії цього закону було б відкладено до моменту ухвалення наступного, і процес впровадження змін на підприємствах затягувався б.
А за тиждень до розгляду голові Верховної Ради Дмитру Разумкова і прем’єрміністру Дмитру Шмигалю надійшов лист від ОП “Укрметалургпром”, Федерації металургів України, асоціації “Укрцемент”, НПА “Укркокс”, Української асоціації виробників феросплавів та іншої електрометалургійної продукції “УкрФА” і Союзу хіміків України (яких також називають лобістами металургів), де вони вимагали зняти з розгляду законопроєкт.
Своє прохання вони мотивували тим, що українська економіка загалом і її промисловість зокрема перебувають у кризовому стані, а сукупним фінансовим результатом до оподаткування великих та середніх промислових підприємств України за 9 місяців минулого року є збиток в розмірі 44,9 млрд грн.
“Законопроєкт №4167, розгляд якого планується у Верховній Раді на поточному пленарному тижні, не враховує сьогоднішнього стану української економіки та фінансових можливостей підприємств. Законопроєкт передбачає зобов’язання українських підприємств перейти на європейські норми викидів забруднювальних речовин і, відповідно, вкласти значні інвестиції в модернізацію, причому в украй стислі строки”, – наголошується у листі.
Тут треба уїдливо зауважити, що після того, як за останні кілька тижнів на аварійний ремонт пішло більше десятка ТЕС, складається враження, що в цій країні в декого вистачає грошей лише на закордонні маєтки та утримання диванних партій, які б лобіювали потрібні закони.
Крім листів, відповідні матеріали активно заполонили й ЗМІ. Включно з телеканалами Ріната Ахметова.
Тож за кілька хвилин до голосування депутат від “Слуги народу” Олександр Маріковський написав у Facebook, що голосів за закон немає.
Фракції “ЄС” та “Голосу” завили, що хоч і мають зауваження до тексту законопроєкту і певних його норм, готові його підтримати.
“Ми, звичайно, цей законопроєкт не дуже радо підтримували б, але підтримаємо в першому читанні з великою надією на те, що його доопрацюють. Чому? Тому що цей законопроєкт фактично пропонує надавати дозволи замість ліцензій, не дає чітких термінів, що таке “оператор установок”. Не зрозуміло, що саме дозволяє інтегрований дозвіл, на що цей дозвіл”, – пояснив позицію фракції “ЄС” Микола Княжицький.
Фото: #Букви
Леся Василенко від “Голосу” наполягала на посиленні норм щодо ТЕС та титанових підприємств.
В результаті на табло засвітився 221 голос. “Слуги” дали тільки 164 голоси.
В ЗМІ вийшла інформація, що провалила голосування група Павлюка. Але це не зовсім так. Не тільки вона.
З тих депутатів, яких зараховують до групи Павлюка, не голосували її неформальний лідер Олег Марусяк (автор альтернативного законопроєкту) та племінник Павлюка Максим.
Також не голосували депутати, яких зараховують до групи Павлюка – Богданець, Божик, Гайду, Горобець, Гринчук, Грищенко, Дануца, Діденко, Заремський, Кицак, Кузбит, Лис, Мазурашу, Марченко, Соломчук, Шол.
Цікаво, що всі згадані не голосували 17 грудня за призначення Юрія Вітренка міністром енергетики.
Не голосувала Ірина Алахвердієва, яку також зараховують до дальнього кола “павлюків”, і депутат Касай, який пов’язаний з “Мотор Січ”.
Також не голосували депутати, пов’язані з Рінатом Ахметовим – Новінський, Шпенов, Шенцев, Гриб, Магомедов.
Але крім них, не голосували за екологічний закон депутати Дубінський, Смаглюк-Василевська, Бужанський, Швець, які пов’язані з іншим олігархом. Так само як 17 депутатів групи “За майбутнє”.
По нуль голосів дали ОПЗЖ і “Батьківщина”. Депутати останньої заявили, що законопроєкт тільки продукує корупцію.
І варто виділити ще одну групу – за законопроєкт не голосував голова Верховної Ради Дмитро Разумков, а також орієнтовані на нього депутати.
Зокрема, не голосували орієнтовані на спікера депутати Мокан, Яковлєва, Совгиря, Бабак, Козак, Тарасов, Наталуха. Ці ж депутати за дивним збігом не голосували за призначення Вітренка.
Профільний комітет обіцяє внести законопроєкт якнайшвидше. Але цей розклад відверто показує, скільки голосів може бути у президента, якщо його ініціатива не сподобається олігархам.
